Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №539/1841/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1841/25 Номер провадження 22-ц/814/1087/26Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

суддів: Дорош А.І., Чумак О.В.

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Онопрієнко Ю.О., представника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області – Микитенко І.А., представника Бюро економічної безпеки України – Журавльова Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області – Микитенко Ірини Андріївни на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Рудалєвої Л.В., повний текст судового рішення виготовлено 10 жовтня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Головного управління ДФС в Полтавській області, треті особи: ОСОБА_2 , Лубенська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Державна податкова служба України, Бюро економічної безпеки України, Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду з позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Головного управління ДФС в Полтавській області, третя особи: ОСОБА_2 , Лубенська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Державна податкова служба України, Бюро економічної безпеки України, Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вона є власницею 1/2 частини нежитлової будівлі, аптеки та перукарні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення суду.

Готуючи до продажу вказаний вище об`єкт нерухомості, вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, де зазначено, що на вказаний об`єкт нерухомості Першою лубенською державною нотаріальною конторою у 1999 році накладено арешт на підставі повідомлення податкової міліції.

На звернення позивачки нотаріальна контора повідомила, що всі документи, які стосуються арешту, передані до нотаріального архіву. Нотаріальний архів надав позивачці тільки лист Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області з проханням не вживати заходів щодо перереєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості.

ДПС України повідомила, що у позивачки відсутній податковий борг. Унаслідок ряду реорганізацій податкових органів діяльність підрозділів податкової міліції не належить до сфер діяльності, у яких ДПС України та її територіальні органи є правонаступниками. ДПС України рекомендувала звернутися позивачці до Комісії з реорганізації ДФС України та БЕБ України.

БЕБ України повідомило позивачці, що описані нею заходи не належать до компетенції підрозділу детективів БЕБ України, а у заяві відсутні відомості щодо кримінального провадження (справ), в рамках якого було накладено арешт.

Відділ ДВС повідомив позивачці про те, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відомості про позивачку як боржника у виконавчих провадженнях, відсутні. Оскільки виконавчі провадження стосовно позивачки у провадженні відсутні, відділ ДВС позбавлений можливості у межах Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт із майна, належного їй.

Позивачка звертає увагу, що вона не перебуває у Єдиному реєстрі боржників як боржниця; стосовно неї відсутні відкриті виконавчі провадження; стосовно ОСОБА_2 у реєстрі є закінчені виконавчі провадження, проте жодне з них не стосується об`єкту нерухомості, на який накладено арешт.

Таким чином, позивачка безпідставно позбавлена права користуватися та розпоряджатися власністю – об`єктом нерухомості, на який накладено арешт. У зв`язку з цим вона звернулася до суду із позовною заявою про зняття арешту на майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Головного управління ДФС в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Лубенська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Державна податкова служба України, Бюро економічної безпеки України, Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, - задоволено.

Знято обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, тип обтяження: Арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1698979; зареєстровано: 21 лютого 2005 року 14:10:42 за №1698979 реєстратором: Перша Лубенська державна нотаріальна контора, 37500, Полтавська область, Лубенський район, місто Лубни, площа Вокзальна, будинок №7, (05361) 6-40-35; infodnk1@lbm.pl.minjust.gov.ua; підстава обтяження: повідомлення, 3702/1024-0, 07 жовтня 1999 року, Податкова поліція; об`єкт обтяження: нежиле приміщення, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер: 1878257LUBYANSK1, Архівна дата: 30 листопада 1999 року, дата виникнення: 30 листопада 1999 року, № реєстра: 50583-4, внутр. №8201043F2CF056296937, комментарий: 99-59.

Судове рішення мотивоване доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 року представник Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області – Микитенко І.А. оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що є неналежним відповідачем у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно матеріалів справи, зокрема листа від 07 жовтня 1999 року №3702/10/24-033, на підставі якого було накладено арешт на майно, до нотаріальної контори звернулася саме Лубенська ОДПІ Полтавської області. У зв`язку з цим Головне управління ДПС у Полтавській області, структурний підрозділ якого ініціював накладення арешту на майно, за низкою законодавчих та нормативно-правових актів вказаного податкового органу, є належним відповідачем у вказаній справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що – ОСОБА_1 – є власницею 1/2 частини нежитлової будівлі, аптеки та перукарні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі – об`єкт нерухомості), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі – Державний реєстр нерухомості) (а.с16-17).

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості позивач набула на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2009 року у справі №2-1495/2009р. (а.с.18-20).

На об`єкт нерухомості накладено арешт (архівний запис) на підставі повідомлення 07 жовтня 1999 року №3702/10/24-033 податкової поліції (витяг з Державного реєстру нерухомості) (а.с.17).

Листом від 07 жовтня 1999 року №3702/10/24-033 Лубенська ОДПІ Полтавської області звернулася до нотаріальної контори з проханням не здійснювати ніяких заходів стосовно перереєстрації об`єкта нерухомості, який належить ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що Лубенська ОДПІ планує подавати заяву до Арбітражного суду про визнання попередньої угоди купівлі-продажу цього об`єкта нерухомості недійною (а.с.23).

Листом від 14 червня 2024 року №965/0116 нотаріальна контора повідомила позивачку про те, що всі дані за 1999 рік передані до нотаріального архіву (а.с.22).

Листом від 22 липня 2024 року №4166/К/99-00-05-01-03-09 ДПС України повідомила позивачку про те, що з питання скасування арешту на об`єкт нерухомості їй запропоновано звернутися до комісії з реорганізації ДФС України та БЕБ України (а.с.26-27).

Територіальне управління БЕБ України у Полтавській області листом від 08 липня 2024 року №212/23.14-24/23.14/140-24 повідомило позивачку про те, що станом на 08 липня 2024 року в провадженні детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області кримінальні провадження стосовно неї не перебували та не перебувають (а.м.28).

Відділ ДВС листом від 21 березня 2025 року №24.9/15715 поінформував позивача проте, що станом на 21 березня 2025 року виконавчі документи, де вона є боржником, не надходили та на примусовому виконанні не перебувають. У відділу відсутня можливість зняти арешт з об`єкта нерухомості позивачки, оскільки він (арешт) був накладений не у межах виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.29).

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників відомості про позивачку та ОСОБА_2 як боржників у вказаному реєстрі відсутні (а.с.30-31).

Автоматизована система виконавчого провадження містить інформацію про звершені виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 . Інформація про позивачку в вказаній системі відсутня (а.с.33-35).

Суд першої інстанції встановив, що між позивачкою та відповідачами виникли правовідносини, пов`язані із неможливістю скасування арешту на майно позивачки.

У зв`язку із неможливістю скасування арешту, накладеного на об`єкт нерухомості, що належить позивачці на праві власності остання не має можливості розпоряджатися цим майном.

Позиція апеляційного суду

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із частинами першою та другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

При цьому у частині п`ятій вищевказаної статті вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Закон передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках такий арешт знімається судом.

Як викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду від 28 серпня 2024 року по справі 947/36027/21, наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умов відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З листа від 07 жовтня 1999 року №3702/10/24-033 вбачається, що з листом, на підставі якого було накладено арешт на майно, до нотаріальної контори звернулася саме Лубенська ОДПІ Полтавської області.

У зв`язку з цим відповідач – Головне управління ДПС у Полтавській області, структурний підрозділ якого ініціював накладення арешту на майно, за низкою законодавчих та нормативно-правових актів вказаного податкового органу, є належним відповідачем у вказаній справі.

Матеріалами справи також підтверджується, що нотаріус наклав арешт на об`єкт нерухомості, який належить позивачці на праві власності.

При цьому, норми Закону України «Про державну реєстрацію» (статті 2, 23) та Закону України «Про нотаріат» (статті 73, 74) передбачають чіткий перелік підстав накладення арешту на майно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна») - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Статею 23 Закону про державну реєстрацію визначено, що державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що лист Лубенської ОДПІ Полтавської області, з яким вона звернулася до нотаріальної контори з проханням не здійснювати ніяких заходів стосовно перереєстрації об`єкта нерухомості, який належить ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що Лубенська ОДПІ планує подавати заяву до Арбітражного суду про визнання попередньої угоди купівлі-продажу цього об`єкта нерухомості недійною (а.с.23), не є тим документом, на підставі якого накладається арешт на майно.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки заявлені вимоги стосуються прав позивача, правонаступником після припинення юридичної особи Лубенської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС У Полтавській області з 10.05.2019 є територіальний орган Державної податкової служби України, як центральний орган виконавчої влади у сфері податків в Україні, який створений у 2019 році шляхом поділу Державної фіскальної служби, тому позивачем правильно визначено відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги представника ГУ ДПС у Полтавській області та залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

З огляду на вищевказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач обґрунтовано звернулася до суду за захистом своїх майнових прав, Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимоги та звільнення з-під арешту нерухомого майна, а доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області – Микитенко Ірини Андріївни залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді А.І. Дорош

О.В. Чумак