Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №553/2580/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2580/25 Номер провадження 22-ц/814/1084/26Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.

суддів: Дорош А.І., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У червні 2025 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Подільського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 78 254,00 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 577542454 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Позивач зазначав, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 23.07.2021 року перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також вказував, що відповідач виконував умови кредитного договору. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії до 28 листопада 2019 року. В подальшому шляхом укладання Додаткових угод до вказаного договору від 28.11.2018, - 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.23 первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на його виконання підписали Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу підтверджує відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу. До позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 який було продовжено. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання вказаного Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача. Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 підтверджує відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року.

29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78 254,00 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 підтверджує відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 78 254,00 грн, яка складається з: 22 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 56 254,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Позивач зазначав, що належним чином повідомив боржника про заборгованість за Кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021, а саме відправив лист-повідомлення, в якому зазначив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку. Проте, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021 у розмірі 78 254,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, будучи обізнаною із умовами кредитування, допустила його неналежне виконання внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, які підлягають стягненню на користь позивача, як правонаступника кредитора.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема зазначає, що договір кредитної лінії № 577542454 від 23.07.2021 р. діяв у період з 23.07.2021 по 22.08.2021 строком 30 днів, а позовна заява про стягнення заборгованості по вказаному договору була подана до суду у червні 2025 року, а тому просить застосувати строки позовної давності.

Вказує, що кредитний договір не підписувався за допомогою електронного підпису який створений за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV54VD7, ідентифікатор не направлявся їй на номер мобільного телефону. В наданому договорі відсутні підписи обох сторін Договору, а також відсутні електронні підписи з одноразовими ідентифікаторами, стверджує, що не вводила у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи ідентифікатор та не натискала кнопку «Так». Не підтверджувала прийняття відповідних умов надання кредиту, а також не засвідчувала, що вона повідомлена Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови.

Також звертає увагу суду на те, що до позовної заяви долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» які вона не підписувала та не укладала.

Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021 року від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», відповідно, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Відповідач також не згодна зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Від позивача 25.11.2025 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 577542454 у формі електронного документа шляхом використання позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.

За умовами Кредитного договору № 577542454 від 23.07.2021 року кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

23.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 про що надане платіжне доручення банку (а.с.43). Також АТ «Універсал банк» надана інформація про власника зазначеної банковської картки та виписка по картковому рахунку відповідачки.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором №577542454, надавши грошові кошти ОСОБА_1 у позику.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії якого 28 листопада 2019 року. В подальшому шляхом укладання Додаткових угод до договору факторингу від 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.23 Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу 1 до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року.

29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №577542454.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №3577542454 від 23.07.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №577542454 від 23.07.2021 року становить загальну суму 78 254,00 грн., з яких: 22000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 56254,00 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Апеляційним судом встановлено, що розрахунок заборгованості за кредитним договором №3577542454 від 23.07.2021 року, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування відсотків.

При постановленні рішення суд першої інстанції виходив із підстав доведеності укладення між первинним кредитором та позичальником договору кредитної лінії шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Доказів виконання умов договору та погашення заборгованості повністю або частково відповідачкою до суду не надано. Тому встановивши, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким, на підставі договору факторингу, перейшло до ТОВ «ФК «Ейс», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом установлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, на підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано до суду Алгоритм дій за яким можливе оформлення кредиту, платіжне доручення про перерахування грошових коштів з указаними персональними даними відповідача, договір кредиту №3577542454 від 23.07.2021 року, який містить відмітку про накладення ОСОБА_2 електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором та зазначеними персональними даними, заявку на отримання грошових коштів від 23.07.2021 року, яка містить персональні дані відповідача.

З наданого позивачем кредитного договору вбачається, що він містить детальні умови щодо нарахування відсотків та порядку їх погашення.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 .

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, також доводиться листом АЕ «Універсал Банк» від 01.09.2025 № БТ/Е-12118 та довідкою про рух коштів по картці від 28.09.2025 року (а.с.156-158).

Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором колегія суддів зазначає, що згідно позиції ВСУ в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Зважаючи на відсутність сплати заборгованості як первісному кредитору, так і новим, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, яким є позивач.

Твердження відповідача стосовно застосування строків позовної давності є безпідставними з огляду на те, що з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, відповідно до п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому позивачем не пропущено строків позовної давності, підстав визначених статтею 257 ЦК України, для відмови у задоволенні позову відсутні.

При вирішенні питання розподілу судових витрат районний суд керувався положеннями статті 141 ЦПК України, віднісши понесені позивачем витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу за рахунок відповідача.

Доводи апеляційної скарги про необгрунованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу суду, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367,374,375, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді А.І. Дорош

О.В. Чумак