Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №260/3494/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3494/25 пров. № А/857/33925/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Дору Ю.Ю.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.05.2025 року № 071750001666; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 15.06.1995 року по 24.04.2025 року та перевести з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі Довідок, виданих Закарпатською митницею від 25.04.2025 року № 7.7-22/33-1145 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 25.04.2025 № 7.7-22/33-1146 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, починаючи з 25.04.2025 року (дати звернення із відповідною заявою), здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 2019 року та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В період з 05.04.1995 року (15.06.1995 року – склала Присягу державного службовця на посаді головного бухгалтера Чопської митниці) по 24.04.2025 року позивачка працювала на керівних посадах в Державній митній службі та загальний стаж роботи в митних органах становить понад 30 років. 25.04.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України із заявою № 4472, згідно якої просила перевести її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі – Закон № 889), враховуючи те, що станом на момент виходу на пенсію у неї був наявний стаж державної служби більше 20 років. За принципом екстериторіальності заяву від 25.04.2025 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 02.05.2025 року № 071750001666, яким відмовлено в перерахунку пенсії та переході на пенсії за віком відповідно до Закону № 889. Зокрема, в оскаржуваному рішенні від 02.05.2025 року № 071750001666 відповідачем зазначено, що періоди роботи посадових осіб в митних органах, органах державної фіскальної служби на посадах, в період на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 року № 071750001666 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 15.06.1995 року по 24.04.2025 року та перевести ОСОБА_1 з 25.04.2025 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі довідок виданих Закарпатською митницею від 25.04.2025 року № 7.7-22/33-1145 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 25.04.2025 № 7.7-22/33-1146 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи: які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII; мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що Законом № 889-VІІІ визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу». Пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VІІІ визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, Закон України «Про державну службу» № 889-VШ регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а положення Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з 01.05.2016 втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VІІІ). Законодавець чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, а саме ті з них, що ст. 37 Закону № 3723 встановлені для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 30.08.1977 ОСОБА_1 15.06.1995 прийняла присягу державного службовця без присвоєння рангу, що суперечить вимогам Закону № 889-VIII ОСОБА_1 з 19.06.1998 присвоєно персональне звання «радник митної служби 2-го рангу», з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «радник митної служби 2-го рангу», з 25.06.2005 присвоєно спеціальне звання «радник митної служби 1-го ранку», з 24.12.2013 присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 1-го рангу». Законом України «Про державну службу» передбачено, що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Митний кодекс України визначає правовий статус осіб митної служби та не дає підстави на віднесення до категорій посад державних службовців у відповідності до ст. 25 Закону, оскільки регулює умови проходження служби посадових осіб митної служби зі спеціальними званнями. Отже станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державної служби. З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 02.05.2025 року № 071750001666 про відмову в перерахунку пенсії через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області з 2019 року та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.04.2025 року позивач звернулася із заявою № 4472 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. До вказаної заяви було долучено довідку про складові заробітної плати для державного службовця № 7.7-22/33-1145 від 25 квітня 2025 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців № 7.7-22/33-1146 від 25 квітня 2025 року.

За принципом екстериторіальності вказана заява позивача розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та рішенням № 071750001666 від 02.05.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач станом на 01.05.2016 року не займала посади державної служби та не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Рішення про відмову, було мотивоване тим, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1977 періоди роботи з 15.06.1995 по 18.06.1998 належать до категорії посад державних службовців. Період з 19.06.1998, коли заявнику було присвоєно персональне звання «Радник митної служби» 2-го рангу, не підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Отже, станом на 01.05.2016 заявник не займає посади державної служби та має 3 роки 0 місяців 3 дні стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 року № 071750001666 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 15.06.1995 року по 24.04.2025 року та перевести ОСОБА_1 з 25.04.2025 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі довідок виданих Закарпатською митницею від 25.04.2025 року № 7.7-22/33-1145 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 25.04.2025 № 7.7-22/33-1146 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про Державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі – Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення).

Пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі – Порядок № 622, дата набрання чинності 23.09.2016, застосовується з 01.05.2016).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі – Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналіз змісту наведених правових норм дає підстави вважати, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи:

1) які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII;

2) мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Так, відповідно до записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 судом першої інстанції встановлено, що позивачка у період з 05.04.1995 року по 24.04.2025 року працювала на посадах в Державній митній службі України. Відповідно, загальний стаж роботи позивачки в митних органах становить понад 30 років. Згідно запису № 18 15.06.1995 року склала Присягу державного службовця на посаді головного бухгалтера Чопської митниці Державної митної служби України. Згідно запису № 34 станом на 01.02.2016 року позивачка переведена на посаду начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера Закарпатської митниці ДФС.

Щодо посилань відповідача в оскарженому рішенні на те, що займані позивачкою посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, колегія суддів зазначає таке.

Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, був Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України).

Частиною першою статті 569 МК України передбачено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відповідно до частини першої статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачені і Митними кодексами України від 12.12.1991 та від 11.07.2002.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач займав посади в митних органах, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.05.2025 року № 071750001666 про відмову у переведенні на інший вид пенсії, прийняте без урахуванням вищевказаних обставин, тому є таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивачки наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивачки).

Досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу відповідач не заперечує.

Отже, на момент звернення позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, у неї були наявні умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про держану службу» на підставі п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу».

Згідно з ч.3 ст.45 Закон № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана нею 25 квітня 2025, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обов`язку щодо переведення позивача на пенсію за віком державного службовця з 25.04.2025, оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято оскаржуване рішення.

При цьому, довідки № 7.7-22/33-1113 та № 7.7-22/33-1114 від 08 квітня 2025 року, є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивача під час роботи у Закарпатській митниці, вказані довідки відповідають формі затвердженій Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.07.2024 № 823, а тому підлягають врахуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області для визначення розміру пенсії позивача.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 260/3494/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська