Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №395/1901/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 395/1901/25

провадження № 22-ц/4809/585/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року (суддя Орендовський В.А.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 456390-К-001 про надання кредиту від 16 листопада 2022 року у розмірі 43878,52 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 13025,00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 28603,52 грн, суми прострочених платежів за комісією 2250,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 16 листопада 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір № 456390-К-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору відповідачка отримала кредит у сумі 15 000,00 грн та зобов`язалась повернути його у передбачений договором строк зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту.

Стверджує, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання виконало належним чином та у повному обсязі, однак, Позичальник свої зобов`язання за договором виконала лише частково, сплативши на виконання договору загальну суму 1975,00 грн.

У результаті викладеного, за відповідачкою рахується заборгованість за договором у розмірі пред`явленої до стягнення суми.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 456390-КС-001 від 16 листопада 2022 року у розмірі 27 295,00 грн; в іншій частині позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка згідно з умовами укладеного договору № 456390-КС-001 від 16 листопада 2022 року отримала від ТОВ «Бізнес позика» кредит в сумі 15 000,00 грн. За вказаних обставин, на переконання суду, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 025,00 грн підлягають до задоволенню.

Водночас, суд критично оцінив розмір заборгованості в частині нарахованих відсотків у розмірі 28 603,52 грн, оскільки, на переконання суду, позивачем нараховувалися відсотки після закінчення строку дії договору.

Також, пославшись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 2 250,00 грн комісії за договором.

Враховуючи наведене, місцевий суд виснував, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 27 295,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 13 025,00 грн, заборгованість за відсотками - 14 270,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Частково не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Бізнес Позика» оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги проситьрішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року у даній справі змінити в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити загальну стягнену суму з 27295,00 грн на суму 43878,52 грн; у решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Вважає, що в оскаржуваній частині рішення суду ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відсотки по Кредитному договору нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після завершення строку кредитування не нараховувались.

Враховуючи наведене, вважає, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст.ст. 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

Також наполягає на правомірності встановлення у договорі комісії та обґрунтованості відповідної позовної вимоги.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Бізнес Позика»; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачка своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 03 лютого 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 листопада 2022 року ТОВ «Бізнес Позика» у послідовності, наведеній у відповідній довідці (а.с. 25) направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 456390-К-001 про надання кредиту, а відповідачкою прийнято (акцептовано) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 456390-К-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 21-24). Позивачем направлено Позичальнику на зазначений останньою у анкеті Клієнта (а.с. 26) номер телефону смс-повідомлення, що містило одноразовий ідентифікатор, який був використаний відповідачкою для підписання договору.

Таким чином, 16 листопада 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 456390-К-001 про надання кредиту (далі – Кредитний договір, а.с. 17-20).

Також відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 15 на звороті -16).

Відповідно до умов п. 2.1. Кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Строк, на який надається кредит – 16 тижнів. Термін дії договору – до 08 березня 2023 року. Дата видачі кредиту 16 листопада 2022 року. Дата повернення кредиту 08 березня 2023 року (п.п. 2.3., 2.7., 2.10., 2.11. Кредитного договору).

Згідно з п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,16103334, фіксована.

Комісія за надання кредиту 2250,00 грн (п. 2.5. Кредитного договору).

За умовами п.п. 2.8., 2.9. Кредитного договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 31250,00 грн; орієнтовна реальна річна процента ставка 12182,98 %.

У пп. 3.2.1. – 3.2.2. Кредитного договорусторони домовились, що у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору. У разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів та до закінчення терміну дії договору.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши на вказану у договорі платіжну картку Позичальника грошові кошти у розмірі 15000,00 грн (а.с. 26 на звороті).

Відповідно до наданих позивачем розрахунку заборгованості відповідачки за Кредитним договором станом на 31 липня 2025 року та довідки про стан заборгованості (а.с. 12-15) за період кредитування з 16 листопада 2022 року по 08 березня 2023 року видано кредиту на суму 15000,00 грн, нараховано відсотків 28603,52 грн, нараховано комісій 2250,00 грн, всього сплачено 1975,00 грн: за кредитом – 1975,00 грн; залишок заборгованості за Кредитним договором складає 43878,52 грн: за кредитом – 13025,00 грн, по відсотках – 28603,52 грн, по комісії – 2250,00 грн.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з вимог апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика», оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині вимог позову щодо відсотків за користування кредитом та комісії, у стягненні яких з відповідачки позивачу було відмовлено.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив, з того, що така заборгованість нараховувалась поза межами строку дії Кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, здійснюючи власний розрахунок відсотків за користування кредитом, судом першої інстанції не взяті до уваги положення пп. 3.2.1. – 3.2.2. Кредитного договору, згідно з якимисторонами погоджено, що у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору. У разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів та до закінчення терміну дії договору.

Згідно з графіком платежів, визначеним у пп. 3.2.3 Кредитного договору, відповідачка мала зробити перший плановий платіж 30 листопада 2022 року у розмірі 3 940,00 грн, однак платіж не був зроблений (як і належним чином всі наступні, оскільки часткова сплата заборгованості у сумі 1975,00 грн була здійснена відповідачкою лише 03 січня 2023 року), тому з 31 листопада 2022 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 днів, починаючи з восьмого дня – 08 грудня 2022 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (стандартній) процентній ставці – у відповідності до пп. 3.2.2 Кредитного договору. Відповідно в період з 16 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці, а у період з 08 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року включно проценти нараховувались по стандартній процентній ставці - 2,00000000%.

Таким чином, пред`явлені до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитом у загальній сумі 28 603,52 включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16103334% в день - у сумі 3 831,52 грн у період з 16 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року (включно) плюс нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% в день у сумі 24 772,00 грн у період з 08 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року (включно).

За викладеного, колегія суддів вважає, що розмір стягнутих судом першої інстанції відсотків за користування кредитом є необґрунтованим, оскільки такий розмір відсотків мав би місце лише у випадку застосування за весь період нарахування ставки 1,16103334% в день за умови належного виконання Позичальником своїх зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у даній справі встановлено не було.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що сума заборгованості по відсотках нараховувалась позивачем у межах строку кредитування, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком. Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку,проценти за користування кредитом після 08 березня 2023 року фактично не нараховувались і вже з 09 березня 2023 року, як і станом на дату виготовлення розрахунку, їх розмір залишився незмінним – 28603,52 грн.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про нарахування відсотків поза межами строку дії кредитування не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим.

Щодо вирішення судом першої інстанції вимоги позову про стягнення з відповідачки комісії, колегія суддів також дійшла висновку про необгрунтованість висновків суду першої інстанції у зазначеній частині.

Так, апеляційним судом враховано, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

При цьому, апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, відповідно до зазначеної правової норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, передбачена п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання кредиту є однією зі складових витрат споживача за споживчим кредитом, яка не являється ані неустойкою, ані мірою відповідальності боржника, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому її нарахування та стягнення з Позичальника у період дії воєнного стану діючому законодавству не суперечить.

Оскільки нарахування комісії у сумі 2 250,00 грн не суперечить вимогам закону та передбачено умовами Кредитного договору, у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що судом першої інстанції задоволено повністю вимогу щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, за результатом апеляційного розгляду справи вимоги позову підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки апеляційний суд дійшов іншого висновку щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках річних та комісії, аніж суд першої інстанції, що вплинуло на загальний результат розгляду спору, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а не зміні, як про це просив скаржник.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачку.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 456390-К-001 про надання кредиту від 16 листопада 2022 року у розмірі 43 878,52 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту – 1 3025,00 грн, суми прострочених платежів по процентах – 28 603,52 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2 250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний