Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №300/8076/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8076/24 пров. № А/857/26691/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Гудима Л.Я., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, ухвалене суддею Микитин Н.М. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/8076/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним рішення від 17.10.2024 №091630003339 про відмову в переведенні з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, зобов`язати перевести з пенсії по віку на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з часу звернення - з 09.10.2024 із урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 №124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Суд вийшов за межі позовних вимог.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 04.04.1991 по 04.10.2024 та перевести його з 09.10.2024 з пенсії по віку на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу” із урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 №124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що необхідною умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу” після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, зокрема, щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Скаржник не заперечує, що на момент набрання чинності Закону України №889-VІІІ “Про державну службу” стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становив понад 10 років. Однак, згідно доводів скаржника, стаж роботи позивача є недостатнім для переведення на інший вид пенсії, оскільки позивач станом на 01.05.2015 не працював і не займав посаду державного службовця, він не набув право для переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця за відсутності необхідного стажу 20 років. Згідно записів трудової книжки позивач у період з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області. Проте, означений період не зараховано до стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Також апеляційна скарга містить доводи про втручання суду в дискрецію суб`єкта владних повноважень.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів трудової книжки від 15.06.1975 та вкладки до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.01.2001 (а.с.6-30), ОСОБА_1 з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області; 30.04.1994 прийняв присягу державного службовця.

Також 21.05.2013 позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця, про що зроблено відповідні записи в трудовій книзі (а.с.23).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV. Така обставина визнається та не заперечується сторонами.

09.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, до якої додано довідки видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області: про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку (а.с.39-45).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 17.10.2024 № 091630003339 відмовив позивачу в проведенні переходу на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №Д723-ХІІ, оскільки станом на 01.05.2016 (дата набуття чинності Закону № 889-VII) ОСОБА_1 не перебував на державній службі. Також, в цьому рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби складав 10 років 7 місяців 18 днів, тобто більше 10 років, хоча до цього часу не враховано строк військової служби та час роботи в органах державної податкової служби. В рішенні вказано, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 10 років 7 місяців 18 днів за період роботи з 20.07.1978 по 11.05.1979, з 25.06.1981 по 02.04.1991, що є недостатнім для переведення на інших вид пенсії. Станом на 01.06.2016 на державній службі не перебуває (а.с.24).

Позивач, вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Фактично пенсіним органом не враховано усіх періодів роботи позивача у податкових органах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період державної служби ОСОБА_1 у податкових органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а тому рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправним та підлягає скасуванню, а з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон №1058-IV).

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу” (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV.

При цьому, вік особи визначається ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і складає 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.

Страховий стаж передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і складає 35 років для чоловіків і 30 років для жінок.

Стаж державної служби для тих, хто на час досягнення зазначеного віку працював на посадах державних службовців, становить не менш як 10 років, та не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст.90 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такими умовами є вік та страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.93 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.93 № 3723-XII вік і страховий стаж.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

В розглядуваних правовідносинах єдиною підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, а саме: не враховано усі періоди роботи позивача органах Державної податкової служби.

Суд першої інстанції ретельно дослідив подані сторонами докази та встановив, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював у Державній податковій службі України в Івано-Франківській області, що становить більше 23 років.

Ці записи підтверджують трудову діяльність позивача у період з 04.04.1991 по 04.10.2024 (понад 20 років) в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що в справі, яка розглядається, цей період трудової діяльності позивача є спірними.

Оскаржуваним рішенням пенсійний орган відмовив у задоволенні заяви від 09.10.2024 з мотивів відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Зміст оскаржуваного рішення пенсійного фонду та зміст апеляційної скарги вказує на те, що у періоди, у які заявнику присвоювали спеціальні звання, не враховані до періоду роботи на посадах державного службовця, вважаючи, що такі не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

Згідно висновків суду першої інстанції, всі три умови при призначенні пенсії за Законом України “Про державну службу”, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби дотримано. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 безперервно з 04.04.1991 по 04.10.2024 працював на відповідних посадах органів державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальні звання, стаж служби позивача з урахуванням служби в органах державної податкової служби становив понад 20 років, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII та дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ. Також ОСОБА_1 на день звернення до ГУПФУ у Івано-Франківській області досягнув визначеного ст.26 Закону №1058-IV віку (понад 60 років).

Слід також зазначити, що наявність у позивача необхідного страхового стажу у свою чергу підтверджується довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (а.с.42-45).

Слід заначити, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

За змістом ст.4 Закону №509-XII державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади. Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами статті 15 Закону №509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, Законом №509-XII, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.

Згідно зі ст.6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. При цьому, Законом №509-XII не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Крім того, п.342.4 ст.342 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до абз.1, 2 п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадові особи державної податкової служби займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

За змістом п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Згідно з п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229.

Відповідно до п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу” мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”:

-мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

-займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

-посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

-розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

-у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць

-матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу”, затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №3-1)

Такими довідками є:

-про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

-про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

-про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Як підтверджується матеріалами справи, додані до заяви позивача про призначення пенсії довідки складені відповідно до вказаної постанови та відповідають затвердженій формі.

Відтак, згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що період державної служби ОСОБА_1 у податкових органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а тому рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.10.2024 № 091630003339 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України" Про державну службу" не відповідає передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, та, як наслідок, є протиправним і підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, належним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, слід вважати визначення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (територіальному органу, який розглядав спірне питання за принципом екстериторіальності) зобов`язання врахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи в органах державної податкової служби з 04.04.1991 по 04.10.2024 та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 04.10.2024 № 124/09-19-10-02 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно додатку 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, із змінами та доповненнями, та від 04.10.2024 № 123/09-19-10-02 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця згідно додатку 5 згаданого Порядку.

Крім того, ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, тому враховуючи ту обставину, що позивач із заявою про переведення на інший вид пенсії звернувся до пенсійного органу 09.10.2024, саме з цієї дати позивач набув право на переведення на пенсію на заявлених умовах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Слід зазначити, що обраний судом апеляційної інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції вважає доводи, якими скаржник обґрунтовує правомірність оскаржуваного рішення пенсійного органу безпідставними та такими, що вказують на довільне тлумачення норм закону.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 300/8076/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді Л. Я. Гудим

І. М. Обрізко