Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №523/994/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/994/26

Номер провадження 3/523/784/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 04.01.2026 року о 23:01 годині, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Ford Fusion», з номерним знаком НОМЕР_1 , біля будинку №3к по вул.Академіка Сахарова в м.Одесі, з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, координації руху, зіниці очей не реагують на світло), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою (а.с.10), в судове засідання 06.02.2026 року не з`явилась, попередньо звернувшись до суду із клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, які були задоволені в повному обсязі, а судове засідання відкладено на 11:30 годину 27.02.2026 року, про що вказану особу повідомлено, що засвідчено її підписом у наявній справі письмовій розписці.

Крім того, 06.02.2026 року адвокат Маракушев І.О. подав до суду заяву про відкладення судового засідання, втім така заява залишена без розгляду у зв`язку з ненаданням вказаним адвокатом передбачених ст.271 КУпАП документів, які підтверджують його повноваження для участі в справі (зокрема, витяг з договору), про що останнього повідомлено помічником судді в телефонному режимі (а.с.18).

У зв`язку з відсутністю електропостачання в Пересипському районному суді м.Одеси, судове засідання, яке призначене на 11:30 годину 27.02.2026 року, було відкладено на 09:45 годину 13.03.2026 року, оскільки 02.03.2026 року захисником Пейчевою С.Д. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому остання вказала про її вступ у справу як захисника, надала відповідні документи на підтвердження своїх повноважень, а також повідомила про направлення ОСОБА_1 за станом здоров`я на госпіталізацію на стаціонарне лікування, про що вказані особи повідомлені телефонограмою (а.с.26)

13.03.2026 року захисник Пейчева С.Д. звернулась до суду із клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 09:45 годину того дня, у зв`язку із необхідністю узгодження правової позиції з її підзахисною ОСОБА_1 , яка в той час ще перебувала на стаціонарному лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні, а також для подачі письмових пояснень і відповідних медичних документів, внаслідок чого судове засідання відкладено на 10:15 годину 27.03.2026 року, про що вказані особи повідомлені телефонограмою (а.с.38).

ОСОБА_1 та захисник Пейчева С.Д., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, 27.03.2026 року в судове засідання не з`явились, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались, проте вказаний захисник того дня подала до суду письмові клопотання про долучення документів до матеріалів справи та закриття провадження.

Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 та захисника Пейчевої С.Д. до суду у визначену дату судового засідання, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.130 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені достатні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями цього Кодексу є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

З урахуванням принципу судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 та захисник Пейчева С.Д., будучи обізнаними про розгляд справи в суді, в судове засідання не з`явились, а вказаний захисник попередньо скористалась своїм правом на подачу до суду письмових пояснень по справі, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності вказаних осіб, на підставі наданих до суду матеріалів.

Дослідивши подані захисником Пейчевою С.Д. письмові пояснення та документи, вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №559068 від 05.01.2026 року, в якому наведені обставини порушення ОСОБА_1 приписів п.2.5 «Правил дорожнього руху», за що вона притягається до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000025 від 05.01.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження такого огляду відмовилась (а.с.6);

- поясненнями ОСОБА_1 від 05.01.2026 року, в яких остання вказала, що 04.01.2026 року о 23:00 годині рухалась по вул.Академіка Сахарова в м.Одесі, де була зупинена працівниками поліції; в подальшому вона була доставлена поліцейськими на вул.Віталія Нестеренка (Академіка Воробйова) для здачі аналізів, але вказана особа відмовилась, тому що вживає лікарські препарати (а.с.7);

- результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, у яких зафіксовано безперервний перебіг подій ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обставин складення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Варто зауважити, що водій ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності не за фактом керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, підтвердженим медичним висновком у встановленому законом порядку, а за фактом відмови вказаної особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що само по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи доводи захисника Пейчевої С.Д. щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, викладені нею у письмовому клопотанні, суддя вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 вказаного Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своєму письмовому клопотанні про закриття провадження, захисник Пейчева С.Д. посилається на численні порушення працівниками поліції чинного законодавства; відсутність на відеозаписі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ; під час доставлення останньої до медичного закладу та її огляду, були присутні два свідки, дані про яких у протоколі не відображено; вказані у протоколі ознаки сп`яніння є припущеннями поліцейських; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є інвалідом ІІ групи та її права були грубо порушені працівниками поліції, а також її малолітньої дитини.

Також вказаний захисник звернулась до суду із клопотанням, в якому просила долучити до матеріалів справи документи, які описують сімейний стан ОСОБА_1 та стан її здоров`я, згідно з якими остання є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання та отримує пенсію по інвалідності; є заміжньою та має малолітню дитину 2013 року народження.

Надаючи оцінку наведеним у письмовому клопотанні доводам захисника Пейчевої С.Д. про закриття провадження, суддя виходить з наступного.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч.3 розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено Наказом МВС України від 09 листопада 2015 №1452/735, про затвердження «Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 №1413/27858.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

В силу ст.53 Закону України «Про дорожній рух», юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

В порядку ст.ст.31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст.266 КУпАП регламентовано, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтворений відеозапис обставин оформлення працівниками поліції матеріалів справи на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейськими до суду доказів є виконанням покладеного на них обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів.

Зазначений відеозапис містить безперервний перебіг подій та стосується безпосередніх дій ОСОБА_1 . Вказаний відеозапис переданий до суду Управлінням патрульної поліції в Одеській області для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо вказаної особи та зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до означеної норми закону.

З наявних в матеріалах справи відеозаписах вбачається, як 04.01.2026 року о 23:02 годині працівники поліції підійшли до транспортного засобу марки «Ford Fusion», з номерним знаком НОМЕР_1 , світло фар та стоп-сигнали на якому були увімкнені, де за кермом перебувала ОСОБА_1 , а в салоні ще знаходився невідомий чоловік та малолітня дитина (диск 1).

На початку спілкування, ОСОБА_1 запитала в працівника поліції про причину її зупинки, на що той відповів, що такою причиною стало те, що на керованому вказаною особою транспортному засобі є явні та видимі механічні пошкодження.

Відтак, доводи захисника Пейчевої С.Д. щодо створення співробітниками поліції ОСОБА_1 перешкод у вільному пересуванні без належних на те правових підстав є необґрунтованими.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 під час фіксації події не заперечувала факт керування нею транспортним засобом, а у своїх письмових поясненнях вона прямо зазначила, що 04.01.2026 року о 23:00 годині керувала автомобілем та рухалась по вул.Академіка Сахарова в м.Одесі, де була зупинена працівниками поліції. Вказані пояснення є послідовними, узгоджуються між собою та не спростовані іншими доказами у справі.

В подальшому, працівником поліції було озвучено виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та висловлено їй вимогу щодо проходження огляду на виявлення такого стану у медичному закладі, на що вказана особа погодилась.

На відеозаписі зафіксовано, що безпосередньо після доставки до медичного закладу, ОСОБА_1 разом із працівником поліції (чоловічої статі) увійшла до службового кабінету. У зазначеному приміщенні на той момент перебували лікар (чоловічої статі) та працівниця медичного закладу (жіночої статі), при цьому інших осіб у кабінеті не було, що чітко вбачається з відеозапису. Надалі лікар, спілкуючись із працівником поліції та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпочав оформлення медичної документації шляхом її письмового заповнення та повідомив зазначеній особі про необхідність здачі біоматеріалу (сечі), на що остання відповіла, що поки-що не хоче (з фізіологічних причин), у зв`язку з чим лікар сказав про необхідність пиття рідини та очікування.

Через деякий час (близько 20-25 хвилин), ОСОБА_1 повідомила працівникам поліції про небажання проходити медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння (час відеозапису - 01год. 05хв. 01сек.), а також сказала, що вживала лікарський препарат «Гідазепам» за призначенням лікаря, а про обмеження у керуванні після його прийому, вказана особа не знала.

Далі, після повторної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду (час відеозапису – 01год. 07хв. 16сек.), лікар повідомив працівнику поліції про необхідність залучення двох свідків з метою належного письмового оформлення зазначеної відмови. Згодом вказана вимога була виконана та до кабінету лікаря зайшли двоє осіб чоловічої статті (час відеозапису - 01год. 20хв. 58сек.), яких було залучено як свідків, в присутності яких ОСОБА_1 повторно відмовилась від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження медичного огляду було письмово зафіксовано лікарем у відповідному медичному висновку, від підпису якого, як вбачається з відеозапису, така особа також відмовилась.

Таким чином, доводи захисника ОСОБА_2 в цій частині її доводів є безпідставними, оскільки свідки були залучені не під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 , який фактично не відбувся у зв`язку з її відмовою, а виключно для засвідчення факту такої відмови у висновку. За таких обставин відсутність відомостей про зазначених осіб у протоколі як свідків проведення огляду не свідчить про порушення вимог закону та не впливає на допустимість і належність зібраних доказів.

При цьому, суддя ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.10.2024 року (по справі №120/12494/23), за яким формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.

Доводи захисника Пейчевої С.Д. про те, що зазначені у протоколі ознаки сп`яніння ОСОБА_1 є лише припущеннями працівників поліції, не спростовують факту вчинення правопорушення. Відповідно до законодавства, підставою для направлення особи на огляд є наявність зовнішніх ознак сп`яніння, зафіксованих працівниками поліції, остаточне ж встановлення стану сп`яніння або його відсутності здійснюється шляхом медичного огляду, від якого ОСОБА_1 відмовилась. Як зазначено у її письмових поясненнях, причиною відмови було вживання лікарських препаратів, що, однак, не звільняє її від обов`язку пройти огляд у встановленому порядку.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а її права, як і права її малолітньої дитини, були грубо порушені працівниками поліції, суд оцінює критично з огляду на таке.

Сам по собі факт наявності у особи інвалідності ІІ групи не звільняє її від обов`язку дотримуватись вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не виключає можливості притягнення до адміністративної відповідальності у разі вчинення правопорушення. При цьому матеріали справи не містять об`єктивних даних про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджав їй усвідомлювати свої дії або впливав на її здатність реалізовувати процесуальні права.

Посилання захисника на грубе порушення прав ОСОБА_1 працівниками поліції не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а з дослідженого відеозапису не вбачається фактів застосування до неї неправомірних заходів впливу, обмеження її прав чи неналежного поводження з боку працівників поліції.

Крім того, доводи щодо порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що дії працівників поліції створили загрозу правам чи інтересам дитини або призвели до їх порушення.

До того ж, будь-яких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) стороною захисту до суду не надано, а відтак твердження захисника ОСОБА_2 щодо незаконних дій співробітників поліції не підтверджуються належними та допустимими доказами та не впливають на встановлені суддею обставини справи і правову оцінку дій ОСОБА_1 .

З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані використовувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Слід зауважити на тому, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного та в силу положень ст.33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує характер та обставин інкримінованого правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану та збройної агресії рф проти України, ступінь вини ОСОБА_1 та її особу, а також приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи єдиним можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Пунктом 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, що обумовлює звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Керуючись ст.ст.1, 8-9, 23, 27, 33, 34, 40-1, 130, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Пейчевої С.Д. про закриття провадження по справі, - залишити без задоволення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору.

Зобов`язати ОСОБА_1 здати посвідчення водія на її ім`я до УПП в Одеській області ДПП, а у разі ухилення вказаної особи від здачі посвідчення водія, яке посвідчує її право на керування транспортними засобами, то строк позбавлення її права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, обчислювати з дня здачі або вилучення посвідчення водія уповноваженими працівниками Національної поліції України.

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України, а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов