Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №390/1141/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1141/24

провадження № 22-ц/4809/82/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гуцул Марини Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року у складі судді Гершкула І. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на утриманні рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квітня 2019 року по день смерті останнього, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заява мотивована тим, що заявник у квітні 2019 року отримав травму грудного відділу хребта, компресійний перелом Th-7 ІІ-ІІІ ст., синдром торакалгії, забої м/тканин голови, обличчя.

Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_4 здійснював за ним догляд у зв`язку з тяжким станом здоров`я, а заявник знаходився на повному утриманні брата.

Після отриманої травми до теперішнього часу у заявника в грудному відділі хребта є дегенеративно-дистрофічні зміни, одиничний вузлик правої легені, помірний стеатоз печінки, МОС правої ключиці, посттравматичні зміни, остеохондроз, що унеможливлює фізичне навантаження заявника, а іноді в певній мірі можливості себе обслуговувати, тому за станом здоров`я ОСОБА_1 не мав можливості працювати та знаходився на утриманні брата.

28.10.2022 ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_5 останній загинув.

Заявник зазначав, що має право на призначення виплати як особі, яка перебувала на утриманні загиблого, та оскільки законом не визначено іншого порядку для встановлення даного факту, звернувся до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що заявник не довів належними доказами факт перебування на утриманні загиблого брата.

Суд першої інстанції вважав, що медичні документи підтверджують лише наявність захворювань, але не підтверджують непрацездатність чи інвалідність, необхідну для визнання утриманцем.

Крім того, суд посилався на те, що заявник не надав доказів своїх доходів або їх відсутності, не долучив підтвердження регулярних грошових переказів від брата та не довів, що саме ця допомога була постійним і основним джерелом його існування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Гуцул М. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані докази та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заявник вказує, що ним були подані належні та допустимі докази перебування на утриманні загиблого брата, зокрема довідка про спільне проживання з братом з 2007 року до дня його смерті, медичні документи про тяжку травму хребта, проведене оперативне втручання та подальший стан здоров`я, який унеможливлював фізичну працю і самостійне забезпечення себе, а також банківські документи та платіжні інструкції, що підтверджують систематичні грошові перекази від брата на утримання, оплату комунальних послуг, продуктів, медикаментів та інших потреб.

Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що банківські перекази не були долучені до справи, хоча вони містилися серед додатків до заяви, а також не надав належної оцінки цим доказам. Крім того, показання свідків підтвердили факт спільного проживання, догляду та матеріальної підтримки з боку брата.

Крім того, Міністерство оборони України було залучено до участі у справі лише після розгляду справи по суті, допиту свідків та дослідження доказів, що є порушенням норм процесуального права.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа просить апеляційну скаргу адвоката Гуцул М. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, представник Міністерства оборони України Зінченко С. О. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення із зазначенням про причини невручення «адресат відсутній».

За змістом пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

За таких обставин, ОСОБА_2 в силу вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки заінтересовані особи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_1 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області, н. п. Михайлівка.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області.

ОСОБА_3 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті разом із ним був зареєстрований і проживав із грудня 2007 року ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 28.12.2023 здійснив поховання свого брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , на кладовищі села Івано-Благодатне.

ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита травма грудного відділу хребта, компресійний перелом Th-7 ІІ-ІІІ ст., синдром торакалгії, забої м/тканин голови, обличчя. Крім того, 12.03.2024 йому проведено КТ грудної клітини в спіральному режимі та зроблено висновок: одиничний вузлик правої легені, помірний стеатоз печінки, МОС правої ключиці, посттравматичні зміни, остеохондроз.

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_6 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 17.08.1991 Новомиколаївською сільською радою Новгородківського району Кіровоградської області, актовий запис № 8 ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_1 , його батьками є - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 28.04.1990 Новомиколаївською сільською радою Новгородківського району Кіровоградської області, актовий запис № 1, його батьками є - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а. с. 14).

ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області, н. п. Михайлівка, що підтверджується копіями довідок військової частини НОМЕР_4 № 1705 від 08.11.2023 та № 21 від 09.01.2024 (а. с. 15-16).

Копією сповіщення сім`ї № 260 від 22.12.2023 (вих. № 1/12205), яке надійшло з ІНФОРМАЦІЯ_11 на адресу ОСОБА_1 , підтверджується, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області (а. с. 18).

Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 26.12.2023 Соколівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області, актовий запис № 119, копією довідки про смерть для отримання одноразової грошової допомоги на поховання, копією лікарського свідоцтва про смерть № 2920 від 25.12.2023 та копією довідки про причину смерті № 2920 (а. с.19-22).

Згідно копії довідки Шостаківсько-Благодатненського старостинського округу Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 14.7-17/74 від 11.03.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті разом із ним був зареєстрований і проживав із грудня 2007 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований і проживає в будинку до даного часу (а. с. 17).

Відповідно до копії довідки Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 154 від 28.12.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 28.12.2023 здійснив поховання свого брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , на кладовищі села Івано-Благодатне (а. с. 23).

За змістом копії консультативного висновку спеціаліста КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 29.04.2019 ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита травма грудного відділу хребта, компресійний перелом Th-7 ІІ-ІІІ ст., синдром торакалгії, забої м/тканин голови, обличчя (а. с. 25).

Копією висновку медичного діагностичного центру ТОВ «МРТ ЕЛІТ» № 30004 від 12.03.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 проведено КТ грудної клітини в спіральному режимі та зроблено висновок: одиничний вузлик правої легені, помірний стеатоз печінки, МОС правої ключиці, посттравматичні зміни, остеохондроз (а. с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане 11.03.2019 виконавчим комітетом Івано-Благодатненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис № 2 (а. с. 27).

У справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 просить суд встановити факт того, що він перебував на утриманні свого рідного брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні обов`язків з військової служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник вказав, що встановлення цього факту необхідне йому для отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) захисників і захисниць України, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункт «д» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 законодавець передбачив, що повнолітній брат загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо він був утриманцем загиблого, тобто мав право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітній брат мав у випадку, якщо, в розумінні цього закону, був непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебував на його утриманні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на момент загибелі брата був повнолітнім, а доказів, які б підтверджували його належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ним не надано, відсутні правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 зазначено, що за сімейним законодавством України зв`язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 СК України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання (аліменти).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18).

Суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено факт перебування на утриманні загиблого брата, оскільки надані ним докази не підтверджують того, що допомога брата була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Заявник на момент загибелі брата був повнолітнім, а надані медичні документи лише підтверджують наявність травм та захворювань, але не свідчать про встановлення інвалідності чи іншого статусу непрацездатності у розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також ОСОБА_1 не надав доказів відсутності власних доходів або документів, які б дозволили порівняти розмір його доходів із допомогою брата та встановити, що саме ця допомога була основним джерелом існування.

Сам факт спільного проживання, здійснення догляду, родинних відносин та періодичні грошові перекази не є безумовним підтвердженням юридичного факту утримання без доведення систематичності, постійності та основного значення такої допомоги.

Показання свідків також підтверджують лише спільне проживання та допомогу з боку брата, але не факт повного матеріального утримання.

За таких обставин суд в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог та відсутність правових підстав для встановлення факту перебування заявника на утриманні загиблого брата.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 березня 2026 року у справі №754/15529/24 (провадження № 61-13097св25).

Посилання заявника в апеляційній скарзі на довідку спільне проживання з братом, показання свідків та здійснення братом догляду і матеріальної допомоги не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки сам факт спільного проживання, родинних відносин та надання допомоги не свідчить про перебування особи на утриманні у розумінні закону. Для встановлення такого факту необхідно довести, що допомога була постійною, систематичною та основним джерелом засобів до існування заявника, чого надані докази не підтверджують.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував банківські перекази коштів від брата, колегія суддів також відхиляє, оскільки заявником не надано доказів відсутності власних доходів або документів, які б дозволили встановити співвідношення між отриманою допомогою та іншими джерелами існування. Без таких доказів неможливо дійти висновку, що саме допомога брата була постійним і основним джерелом засобів до існування заявника, а не лише періодичною матеріальною підтримкою.

Суд не бере до уваги посилання апеляційної скарги на показання свідків, оскільки їх показання підтверджують лише факт спільного проживання, догляду та допомоги з боку брата, але не підтверджують факту повного матеріального утримання заявника або того, що брат узяв на себе постійний обов`язок його забезпечення.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права у зв`язку із залученням Міністерства оборони України після дослідження доказів не є підставою для скасування рішення, оскільки зазначена обставина не вплинула на правильність вирішення справи по суті та не спростовує відсутності належних доказів непрацездатності заявника і факту його перебування на утриманні загиблого брата. При цьому, заінтересовану особу в окремому провадженні можна залучити на будь-якій стадії розгляду справи до ухвалення судом остаточного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гуцул Марини Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21.04.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник