Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №349/630/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 349/630/25

Провадження № 33/4808/330/26

Категорія ст.126 ч.3, ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, українця,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст. 126 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02 травня 2025 року о 09 год. 46 хв. по вул. Шевченка в с. Пуків Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , 02 травня 2025 року о 09 год. 46 хв. по вул. Шевченка в с. Пуків Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами згідно постанови державного виконавця від 16 листопада 2018 року у виконавчому провадженні №57272850, чим порушив ч.10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».

На вказану постанову суду ОСОБА_1 14.04.2026 року, за межами строку, передбаченого законом на оскарження постанови суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025року, поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду та скасувати постанову суду в частині визнання його винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду вказує на те, що судом першої інстанції розгляд справи було проведено за його відсутності і він не був повідомлений про розгляд провадження, не отримав копію постанови суду , оскільки перебуває на військовій службі, що підтверджується копією посвідчення УБД серії НОМЕР_3 від 17.03.2025 року та продовжує брати участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, внаслідок чого був обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду. Зазначає, що перебуває в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення. Зазначає, що про постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025року він дізнався тільки 17.03.2025 року.

Перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на її оскарження, вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити та апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав.

Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.

Так, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження повинен рахуватись не з дня отримання апелянтом копії судового рішення, а з дня винесення судом постанови.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що посилання на несвоєчасне отримання копії судового рішення по справі, відповідно до вимог ст.294 КУпАП, не може бути визнано поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за умови, що судом першої інстанції приймались необхідні заходи щодо повідомлення особи, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення про ухвалене судом рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду.

Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ).

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення може бути подано тільки тим учасником судового розгляду, який мав право на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Зокрема, зі змісту доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження тим, що він не повідомлявся про розгляд провадження, дізнався про ухвалене судом рішення тільки 02.04.2026 року та не мав можливості вчасно оскаржити судове рішення у зв`язку з тим, що перебуває на військовій службі.

Разом з тим, вищевказані доводи не доведені належним чином, носять суперечливий характер та не підтверджені належним чином.

Так, зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про те, що стосовно нього складені протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.3 КУпАП та за ст.130 ч.1 КУпАП, які було спрямовано для розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

При цьому, в матеріалах справи наявні дані, які свідчать про те, що судом у встановленому законом порядку приймались заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд провадження за адресом, який було зазначено у протоколах про адміністративне правопорушення та правильність якого була ним підтверджена під час складання відповідних матеріалів власним підписом.

Матеріали провадження містять дані, які свідчать, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 приймав заходи для того, щоб дізнатися про стан відомого йому провадження, не погоджувався з висунутим обвинуваченим та повідомляв суд про своє бажання приймати участь у розгляді справи.

З матеріалів провадження вбачається, що справа достатньо тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, що забезпечувало можливість своєчасно дізнатись про став вказаного провадження та прийняти відповідні заходи для оскарження судового рішення у встановлений законом строк.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що несвоєчасне отримання копії постанови суду не може бути визнано поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за умови , що судом приймались належні заходи для повідомлення про ухвалене судом рішення.

Так, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що судом 07.07.2025 року в день ухвалення судового рішення було направлено його копію за адресом, який було зазначено зі згоди ОСОБА_1 у протоколах про адміністративне правопорушення.

Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що він дізнався про постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025року тільки 02.04.2026 року. При цьому, скаржник не зазначає за яких обставин йому стало відомо про ухвалене судом рішення, які обставини не дозволяли йому дізнатись про зазначене рішення раніше та коли вони перестали перешкоджати йому це зробити.

Так, у клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 стверджує, що він не мав можливості оскаржити судове рішення у зв`язку з тим, що є військовослужбовцем, що підтверджується копією посвідчення УБД серії НОМЕР_3 від 17.03.2025 року та продовжує брати участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Разом з тим, копія вищевказаного посвідчення, яке видано 15 березня 2025 року підтверджує тільки факт того, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і не дозволяє встановити, що правопорушник на час ухвалення судового рішення, протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження та до теперішнього дня перебуває на військовій службі, яка за своїми умовами не дозволяла йому прийняти належні заходи щодо своєчасного оскарження судового рішення.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавцем встановлені скорочені строки щодо можливості накладення стягнення на правопорушника та виконання судового рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, при вирішанні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суди повинні враховувати не тільки важливість оскарженого рішення для апелянта, а також обґрунтованість доводів щодо незаконності судового рішення.

Зокрема, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не містить належного обґрунтування незаконності судового рішення та подана тільки в частині, яка стосується засудження за ч.1 ст.130 КУпАП і не містить вимог стосовно рішення суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, яким останній позбавлений права керування транспортним засобом.

Апеляційний суд також звертає увагу на суперечливість доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки твердження про те, що ОСОБА_1 до теперішнього часу продовжує перебувати на військовій службі свідчить про те, що продовжують існувати обставини на які останній посилається, як на такі, що повинні бути визнані поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що враховуючи, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за своїм кримінально-правовим змістом відноситься до кримінальних проваджень, то у разі відсутності чіткої правової норми, яка регулює певні правові відносини, з метою забезпечення правової визначеності, необхідно використовувати аналогію закону та застосовувати правові норми, які регулюють відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації.

Зокрема, відповідно ст.335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Разом з тим, відповідно до листа голови Касаційного кримінального суду за № 718/0/158-25 від 04.12.2025 року надано роз`яснення щодо можливості зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі. У вищевказаному листі зазначено, що КУпАП передбачено випадки зупинення розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини четвертої статті 277 цього Кодексу строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Інших випадків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення в КУпАП не передбачено, тому зупинення судового провадження в справах про інші адміністративні правопорушення можливе лише після внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Зі змісту листа голови Касаційного кримінального суду №764/0/158-25 від 22.12.2025 року вбачається, що вищевказана правова позиція є виваженою позицією суду касаційної інстанції, яка має рекомендаційний характер та спрямована на забезпечення єдності судової практики.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правова визначеність є складової принципу Верховенства права, що гарантує зрозумілість та передбачуваність застосування норм законодавства, дозволяючи передбачати наслідки своєї поведінки та захиститись від державного свавілля.

Таким чином, відповідно до правової позиції Верховного Суду перебування особи, яка звинувачується у вчиненні правопорушення, на військовій службі не є перешкодою для розгляду провадження судом першої інстанції.

При вирішанні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.300 КУпАП , якою встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому, відповідно до вимог ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до вимог ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, зі змісту наявних матеріалів справи вбачається, що постанова суду першої інстанції набула законної сили та звернута до виконання 25.07.2025 року і частково виконана відносно позбавлення водія ОСОБА_1 права керування транспортним засобом. Разом з тим, поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке вже набуло законною сили та частково виконано стосовно позбавлення права керування транспортним засобами в подальшому може погіршити становище правопорушника за умови відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Зокрема, поновлення строку на апеляційне оскарження свідчить про те, що постанова суду не набрала законною сили, оскільки не може бути переглянуто в апеляційному порядку судове рішення, яке набуло законної сили.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин та недоведеність доводів на які посилається апелянт в обґрунтування необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, враховуючи, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаргу подано на судове рішення, яке вже набуло законної сили та частково виконано, враховуючи, що з часу ухвалення судового рішення пройшов доволі тривали строк (більше дев`яти місяців) протягом якого апелянт безпідставно не приймав заходи щодо оскарження судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з мотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якій конкретизувати та довести наявність причин, які не дозволили йому своєчасно, у встановлений законом строк оскаржити постанову суду.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 .

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв