Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №295/1422/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/1422/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 44 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевича О.М.

Панкеєвої В.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження у місті Житомирі цивільну справу №295/1422/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 5 874,00 грн завданої матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що в серпні 2024 через інтернет-портал «kabanchik.ua» замовив послугу з поклейки шпалер. 17.08.2024 до нього з`явився ОСОБА_2 для його виконання цих робіт. Під час поклейки шпалер між ними виникали суперечки, виконавець виправляв дефекти в роботі, на які вказував позивач. Зазначає, що ОСОБА_2 скаржився на неякісні стики на вінілових шпалерах на флізеліновій основі. При цьому відповідач витирав шпалери ганчіркою, а не спеціальним валиком.

Зазначає, що на придбання шпалер він витратив 3 174,00 грн та сплатив грошові кошти за виконану роботу в розмірі 2 700,00 грн.

19.08.2024 виявив на шпалерах недоліки у вигляді великої кількості сірих маленьких і великих плям, про які повідомив відповідача та посередника інтернет-портал «kabanchik.ua», з якого йому повернули грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн, які він зараховує в рахунок моральної шкоди.

Зазначає, що ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовився виправляти неякісну роботу та відшкодувати кошти за зіпсовані шпалери.

Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази і не прийняв до уваги покази свідків, чим порушив його права.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6. ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що гідно з рахунком-фактурою №СФ-0000028 від 08.07.2024 та квитанцією про переказ грошових коштів від 08.07.2024 ОСОБА_1 придбав 3 рулони шпалер 12143-08 Erismann (Casual Chic) у ФОП ОСОБА_3 на суму 3 174,00 грн (а.с. 7, 8).

15.08.2024 ОСОБА_4 розмістив на сайті «kabanchik.ua» замовлення на поклейку вінілових шпалер 12143-08 Martinigue (Erismann) на флізеліновій основі, шириною 1060 м, із зазначенням, що стіни готові до виконання робіт, вказане замовлення до виконання прийняв ОСОБА_2 , що підтверджується роздруківкою з сайту (а.с. 10).

Стан замовлення на сайті «kabanchik.ua» - значиться як виконано (а.с. 35).

17.08.2024 позивач на зазначеній платформі підтвердив виконання замовлення, залишив відгук: «все гарно», поставив оцінку «відмінно» (а.с. 33-34).

06.11.2024 із сайту «kabanchik.ua» здійснений переказ на карту позивача по програмі захисту користувачів компенсацію в розмірі 1 000,00 грн (а.с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції із посиланням на норми ст. 22, ч.ч. 1, 2 ст. 837, ст.ст. 839, 840, 853, 857, 858, 1166 ЦК України, правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах та ст.ст. 12, 81 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів на підставі належних, достатніх та достовірних доказів, що плями на шпалерах виникли саме внаслідок неправомірних дій відповідача, недотримання або порушення ним умов договору підряду, недотримання та/або порушення технології поклейки шпалер, як і наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і спричиненими наслідками, що виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача.

При цьому місцевий суд констатував, що суду не надані докази, які підтверджують, на яких умовах був укладений договір підряду, яка домовленість була досягнута сторонами щодо обсягу відповідальності сторін, перевірки та оцінки якості наданих послуг.

Так, за приписами ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Проте, клопотань про призначення відповідної експертизи позивач не заявляв, а матеріали справи, в свою чергу, не містять жодного письмового доказу на підтвердження його вимог.

Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правомірно оцінені судом першої інстанції як необ`єктивні, оскільки вказані особи не є фахівцями з виконання такого роду робіт, не були присутні при поклейці шпалер відповідачем і взагалі оглянули їх тільки влітку 2025 року, тобто через рік після цих виконання робіт.

А з долучених до матеріалів справи фотознімків (а.с. 11, 36-40) неможливо встановити обставини, які входять до предмета доказування, зокрема: встановити точний колір шпалер, їх якість, нашарування кольору чи його затертість, причини, з яких могли виникнути плями на шпалерах, час їх виникнення. Ці фото лише підтверджують наявність на шпалерах плям невідомого походження.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Григорусь Н.Й.

Судді Галацевич О.М.

Панкеєва В.А.