Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №201/16116/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3817/26 Справа № 201/16116/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Соборного районного суду міста Дніпра від 23 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. 22 грудня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо) стосовно нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: - земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0010) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; - земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0009) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; - земельної ділянки (кадастровий номер: 5323880700:00:032:0024) площею 7.4988 га., за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р., с/рада Березоворудська. Накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 в межах ціни позову у розмірі 31 871 541, 84 грн., а саме на: - земельну ділянку (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0010) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; - земельну ділянку (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0009) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; - земельну ділянку (кадастровий номер: 5323880700:00:032:0024) площею 7.4988 га., за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р., с/рада Березоворудська. В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (а.с. а.с.1-3, 13-16).

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 23 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/16116/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, вжито заходи забезпечення позову. Заборонено будь-яким особам здійснювати відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 в межах ціни позову у розмірі 31 871 541, 84 грн., а саме, земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0010) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0009) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; земельної ділянки (кадастровий номер: 5323880700:00:032:0024) площею 7.4988 га., за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р., с/рада Березоворудська.

Заборонено державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо) стосовно нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме, земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0010) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; земельної ділянки (кадастровий номер: 1222982800:04:001:0009) площею 1.5 га., за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р., с/рада Криничуватська; земельної ділянки (кадастровий номер: 5323880700:00:032:0024) площею 7.4988 га., за адресою: Полтавська обл., Пирятинський р., с/рада Березоворудська.

В задоволенні решти вимог – відмовлено (а.с.35-38).

Не погодившись з такою ухвалою судді в частині задоволення заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали судді першої інстанції, просить її скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 та постановити у скасованій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , в іншій частині - залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону при вирішенні заяви про забезпечення позову та не надав відповідачу можливості заперечувати проти задоволення заяви позивача, висловити свої міркування, долучити до матеріалів справи відповідні докази тощо.

Також вказує, що ОСОБА_1 , реалізовуючи свої шахрайські наміри щодо незаконного збагачення, в черговий раз звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 240 000,00 долл. США. та відсотків, поклавши в основу своїх вимог вже інший Договір безпроцентної позики б/н від 01 вересня 2009 року, обставини виникнення якого та сам договір вже досліджувались судами усіх інстанцій у цивільній справі № 201/11503/20.

Крім того звертає увагу, що, суд першої інстанції без належного дослідження підстав та предмету позову, вивчення доказів, зокрема, без врахування того факту, що судом вже розглядалась цивільна справа № 201/11503/20, у якій надана оцінка Договору позики від 01.09.2009 року, та той факт що ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі у задоволенні його позовних вимог, дійшов до передчасних висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову (а.с.40-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суддя першої інстанції, враховуючи характер та обсяг позовних вимог, вважав за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження майна та заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо), що буде достатнім та співмірним заходом забезпечення позову відповідно до позовних вимог до вирішення справи по суті.

Проте, із вказаними висновками судді першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборону вчиняти певні дії.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Законодавством передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Ключовим при забезпеченні позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід виходити з того, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18; провадження № 61-5051св19.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення суми грошових коштів, розмір яких становить 31 871 541, 84 грн.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався необхідністю захисту можливо порушених прав позивача та забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, заявник не вказав в заяві, а суд не зазначив в ухвалі чи дійсно існує реальна загроза і яка саме, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами, враховуючи розгляд аналогічної справи.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду судом аналогічних спорів між сторонами, з боку відповідача не було встановлено дій, направлених на відчуження належного йому майна, як і фактів приховування ОСОБА_2 майна.

Крім того, судом першої інстанції не було проаналізовано наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову, а саме існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача, який має довести належність йому таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У зв`язку із цим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є передчасним.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що ухвала судді першої інстанції в оскаржуваній частині, підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви слід відмовити. При цьому, зазначене не позбавляє права позивача звертатися з відповідною заявою в передбачений законом спосіб та порядок.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Соборного районного суду міста Дніпра від 23 грудня 2025 року в оскарженій частині – скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року.

Судді: