Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №243/8650/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2864/26 Справа № 243/8650/25 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання права власності на недоотриману пенсію, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про визнання права власності на недоотриману пенсію.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території. Після смерті матері вона подала заяву до Бучанської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Спадковою масою після смерті матері є недоотримана пенсія. 13.06.2025 Бучанською державною нотаріальною конторою їй надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотримана пенсія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня. Документ, підтверджуючий наявність недоотриманої пенсії відсутній. У зв`язку з чим їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті матері. Її адвокатом було зроблено запит до відповідача щодо дати та розміру останнього нарахування та отримання пенсії її матір`ю. У відповідь на запит відповідачем повідомлено, що її мати як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку в Головному управлінні. Останню пенсійну виплату у розмірі 2200,62 грн. отримала в травні 2018 року. Таким чином, її мати отримала останню виплату пенсії в 2018 році, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість у відповідь на запит нотаріуса відповідач зазначив, що недоотримана пенсія відсутня, що є дуже дивним. Загальна сума невиплаченої пенсії згідно її розрахунку становить 166872,90 грн. У зв`язку з чим, просить суд визнати за нею право власності на недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 , у розмірі 166872,90 грн. та стягнути її з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2025 року позов задоволено та ухвалено:

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію у розмірі 166872,90 грн, на одержання якої за життя мала право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 166872 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 90 копійок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Вирішено питання стосовно судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка, як єдиний спадкоємець, має право на спадкове майно – пенсію ОСОБА_2 , що є власністю позивачки в порядку спадкування за законом, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя у розмірі 166872,90 грн, шляхом стягнення з відповідача недоотриманої пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що не оспорюється сторонами по справі, та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Бучанської державної нотаріальної контори Ступаченко М.С. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотримана пенсія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня. Документ, підтверджуючий наявність недоотриманої пенсії відсутній. За заявою ОСОБА_1 від 11.04.2025 № 321 Бучанською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 119/2025.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.08.2025 № 0500-0202-8/85481, наданої на запит адвоката позивача, слідує, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку в Головному управлінні. Останню пенсійну виплату у розмірі 2200,62 грн. отримала в травні 2018 року.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 у травні 2018 року також підтверджується, наданою відповідачем розшифровкою виплат з ІКІС ПФУ Підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)».

З відповіді Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.05.2025 № 0500-0204-8/45004, наданої на запит нотаріуса, слідує, що за інформацією, наданою управлінням з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, недоотримана пенсія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня.

З розрахунку проведеного позивачем вбачається, що розмір невиплаченої пенсії становить 166872,90 грн.

Позиція апеляційного суду.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім?ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім?ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім?ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім?ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов?язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не зверталась із заявою щодо поновлення виплати пенсії, а тому пенсійні виплати з 01 червня 2018 року по 31 березня 2023 року не підлягали нарахуванню і не були нараховані, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна. Спадкоємець успадковує право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України в розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх одержання на момент своєї смерті.

При цьому, припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості успадкувати право на її отримання.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсійні виплати ОСОБА_2 за період 01 червня 2018 року по 31 березня 2023 року, на які вона мала право за життя, але не отримувала через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, тому позивач як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, оскільки суми недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області — залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 14 квітня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.Ю. Ткаченко

В.С. Городнича