Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №210/6623/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4248/26 Справа № 210/6623/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 210/6623/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, на рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 року,яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

27 січня 2022 року, будучи клієнтом банку, позичальник уклала з Банком кредитний договір AN3QCT155101227535, щодо надання останній кредиту в розмірі 100 000 грн строком на 65 місяців (тобто до 26 червня 2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75 % щорічно та комісії в розмірі 0 грн.

Станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 189 093,52 грн, яка складається з: 100 000 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 89 093,52 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.

Рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № AN3QCT155101227535 від 27 січня 2022 року у розмірі 189 093,52 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції змінити стягнувши з відповідача на користь позивача різницю між отриманими та сплаченими коштами в розмірі 42 500 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на документи про отримання кредиту, а саме Анкету-заяву, заяву про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» електроний цифровий підпис акладався лише однією стороною правочину, а інша сторона проставляла власноручний підпис, що не узгоджується з вимогою про те, що використання засобу електронного цифрового підпису можливо за умови його використання усіма сторнами електронного правочину.

Також апелянтом зазначено, що додані до позову виписки з рахунку та інші докази не містять відповідних реквізитів в установленому законом порядку, а відтак не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Наданий позивачем на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів меморіальний ордер не містить відповідних реквізітів, щонайменше підпису відповідального виконавця та відбитку штампа банку, що свідчить про недоведеність проведення безготівкового розрахунку.

Суд першої інстнації залишив поза увагою ту обставину, що на банківський рахунок відповідачки було перераховано 100 000 грн, з яких відповідачка сплатила 57 500 грн, однак відповідач не зарахував вказані грошові кошти на погашення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача – залишити без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, позивач про причини своєї неявки суд не повідомив, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко О.А. надав суду апеляційної інстанції повторне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв?язку з оголошенням повітряної тривоги.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що представник відповідачки реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 жовтня 2021 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк». У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Анкета підписана власноручно, із зазначенням контактних номерів телефону, адреси проживання та електронної адреси споживача банківських послуг.

У подальшому, 27 січня 2022 року відповідачка підписала заяву № AN3QCT155101227535 про отримання кредиту та Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому передбачено інформація щодо умов кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтованої споживчої вартості кредиту. Заява підписана з використанням цифрового підпису. У вкзанаій заяві зазначено: вид кредиту - Послуга «Швидка готівка». Тип кредиту - Кредит строковий. Мета отримання кредиту - Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Сума кредиту - 100 000 грн. Строк кредиту - 60 місяців з 27 січня 2022 року по 27 січня 2027 року, включно. Процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік. Комісія за надання фінансового інструменту - 0,00 грн. Розмір щомісячного платежу – 6 491,36 грн, який визначається за формулою: A = K*S. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235204332009.

Відповідно до п.18. Підписанням цієї Заяви відповідач підтвердила та погодилася, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.abank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; зміни до Договору, в т.ч. щодо розміру комісій, тарифів, загальних витрат та вартості супровідних послуг, можуть бути внесені за згодою Сторін в порядку та на умовах, визначених у Договорі. Підтверджую свою згоду з тим, що інформування мене про зміни умов Договору, в тому числі про тарифи на послуги, що надаються та які можуть бути змінені Банком за Договором, Банк має здійснювати шляхом розміщення нових умов на сайті Банку та шляхом надсилання мені повідомлень через дистанційні канали обслуговування; Банк має право передати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги без згоди Клієнта, про що Банк зобов`язаний повідомити Клієнта протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення; надаю згоду Банку, у випадку прострочення зобов`язань, залучати колекторські компанії та передавати таким компаніям (вт. ч. новому кредитору) персональні дані, інформацію про укладення цього договору, його умови, стан виконання, наявність простроченої заборгованості та її розмір, з метою взаємодії зі мною, інформування близьких осіб, представників, спадкоємців та за необхідності інших третіх осіб про необхідність виконання моїх зобов`язань за цим договором; надаю згоду Банку та його представнику, залученій Банком колекторській компанії або новому кредитору на звернення до моїх представників, близьких осіб, спадкоємців, поручителів, майнових поручителів, третіх осіб та взаємодію з ними з метою інформування про умови заборгованості та необхідності виконання Клієнтом зобов`язань за Договором. Кожна взаємодія Банку або його представника, або нового кредитора з питань врегулювання простроченої заборгованості (у разі виникнення) з Клієнтом, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або третіми особами має здійснюватись з її фіксуванням за допомогою фото - та/або звукозаписувального технічного засобу, про що попереджаються особи, з якими здійснюється така взаємодія; ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Отримав їх примірники, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

З розрахунку заборгованості слідує, що позичальник активно користувалась наданими Банком кредитними коштами, а також активно здійснював погашення боргу, вносячи різні суми.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.

На підтвердження сплати суми кредиту надано копію квитанції про зарахування кредитних коштів № TR.21716508.32334.69895 від 27 січня 2022 року, призначення платежу - Видача кредиту згідно договору № AN3QCT155101227535 від 27/01/2022.

З виписки по кредиту вбачається, що загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 189 093,52 грн.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором AN3QCT155101227535 від 27 січня 2022 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 189 093,52 грн, яка складається з 100 000 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 89 093,52 грн - загального залишку заборгованості за процентами; 0,00 грн - загального залишк узаборгованості за комісією; 0 грн - загального залишку заборгованості за пенею.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «Акцент-Банк» з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором, розмір якої останнім не спростовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відсутні відомості щодо відсоткової ставки за кредитним договором.

Разом з тим, у заяві № AN3QCT155101227535 від 27 січня 2022 року, яка підписана ОСОБА_1 27 січня 2022 року електронним підписом за допомогою електронного ключа, узгоджено: вид кредиту - Послуга «Швидка готівка». Тип кредиту - Кредит строковий. Мета отримання кредиту - Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Сума кредиту - 100 000 грн. Строк кредиту - 60 місяців з 27 січня 2022 року по 27 січня 2027 року, включно. Процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік. Комісія за надання фінансового інструменту - 0,00 грн. Розмір щомісячного платежу – 6 491,36 грн, який визначається за формулою: A = K*S. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235204332009. У цій Заяві зазначено, що ОСОБА_1 , діючи на підставі особистого волевиявлення, просить надати їй в АТ «А-Банк» кредит за Послугою Швидка готівка на умовах, зазначених вище. Він погоджується з тим, що ця Заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір. Підписанням цієї Заяви підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Зазначене було враховано судом першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16(пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

З розрахунку заборгованості за договором №№ AN3QCT155101227535 від 27 січня 2022 року, випливає, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки в розмірі 75 % річних в межах строку кредитування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача за кредитним Договором складала суму в розмірі 189 093,52 грн, яка складається з 100 000 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 89 093,52 грн - загальний залишок заборгованості за процентамиза процентами, та, як наслідок, з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Колегією суддів не приймаються до уваги догоди апеляційної скарги про те, що на документи про отримання кредиту, а саме Анкету-заяву, заяву про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» електроний цифровий підпис акладався лише однією стороною правочину, а інша сторона проставляла власноручний підпис, що не узгоджується з вимогою про те, що використання засобу електронного цифрового підпису можливо за умови його використання усіма сторнами електронного правочину, оскільки положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. В данному випадку відповідачем по справі.

В даному випадку, підписанням анкети-заяви та інших електронних документів ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. При цьому відповідачем було підписано погоджену стандарту форму паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» та заяву про надання послуги «Швидка готівна», які містять відбиток підпису відповідально працівника та печатки банку, що не є порушенням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представнкиа відповідача про те, що наданий позивачем на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів меморіальний ордер не містить відповідних реквізітів, щонайменше підпису відповідального виконавця та відбитку штампа банку, що свідчить про недоведеність проведення безготівкового розрахунку, оскільки з аналізу відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, слідує що відповідач не запереує отримання нею кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстнації залишив поза увагою ту обставину, що на банківський рахунок відповідачки було перераховано 100 000 грн, з яких відповідачка сплатила 57 500 грн, однак відповідач не зарахував вказані грошові кошти на погашення заборгованості спростовуються розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, в якому відобрежено кошти, сплачені відповідачем за кредитним договором.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: