Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №212/10745/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4463/26 Справа № 212/10745/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/10745/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 26 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 січня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (надалі – АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідачів: АДРЕСА_1 , за якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , квартира є приватною власністю.

Відповідачі не здійснюють оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року у розмірі 14176 грн. 99 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку, також, у зв`язку із невиконанням відповідачами обов`язку щодо сплати заборгованості, просив стягнути з них в рівних частинах суму індексу інфляції у розмірі 1880,78 грн., 3% річних у розмірі 512,33 грн., пені у розмірі 606,88 грн., всього на загальну суму 17176 грн. 98 коп., а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп.

24 грудня 2025 року позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв?язку з тим, що, станом на 01.12.2025 року, заборгованість у розмірі основного боргу відповідачами сплачена в повному обсязі.

Однак, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, у зв?язку з чим з боржників підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1880,78 грн., 3% річних у розмірі 512,33 грн., пеня у розмірі 606,88 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

25 грудня 2025 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась до суду із додатковими поясненнями по справі, в яких зазначила, що 23.12.2025 року нею було надано докази про сплату боргу у повному обсязі: основної частини боргу і частини штрафних нарахувань (пені, 3% річних, інфляційних витрат). Сплата штрафних нарахувань підтверджується платіжним документом, наведеним у додатку 7 документу 49110/25-Вх, а саме: Квитанція Приватбанк, Код документа 9400-9650-3212-6873, Призначення платежу 3% річних (512.33 грн); Індекс інфляції (1880.78 грн); Пеня(606.88 грн).

26 січня 2026 року позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» надав суду додаткові пояснення по справі, згідно яких сплачений відповідачкою основний борг дійсно зарахований та облікований у системі підприємства, натомість, штрафні санкції не сплачено, оскільки, відповідно до наданих платіжних документів АТ КБ «ПриватБанк» з кодом документа 9400-9650-3212-6873, хоч у примітках до платежу зазначені назви штрафних санкцій та відповідні суми, проте, незалежно від змісту приміток, призначенням платежу в системі Приват24 зазначено «постачання теплової енергії», у зв`язку з чим такі кошти були автоматично зараховані системою як оплата основного боргу, а не штрафних санкцій.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму індексу інфляції у розмірі 1880,99 гривень, 3 % річних у розмірі 512,33 гривень, пеня у розмірі 606,88 грн., а всього 2999 гривень 99 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн. 00 коп., з кожного по 504 грн. 66 коп.

Повернуто АТ «Криворізька теплоцентраль» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову на підставі платіжного доручення №11671 від 04 серпня 2025 року, що становить 1514 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій, зафіксувати факт сплати користь АТ «Криворізька теплоцентраль»судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн. 00 коп., що підтверджуєтсья платіжною квитанціює АТ КБ «ПриватБанк» 8405-1440-2229-6932, визнати, що платіж за квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» код документа 9400 9650-3212-6873 є виконанням зобов`язання саме зі сплати штрафних санкцій, а саме: 3 % річних – 512,33 грн; індекс інфляції – 1 880,78 грн; пеня – 606,88 грн., зобов`язати АТ «Криворізька теплоцентраль» зарахувати зазначений платіж як сплату штрафних санкцій, а не основного боргу, стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль»на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 прямо зазначила у платіжному документі, а саме у графі “призначення платежу”, що сплачує саме штрафні санкції. Проте, представник АТ «Криворізька теплоцентраль»у поясненні, який він надав суду, використовує поняття “примітки до платежу”, що, фактично, ігнорує зміст квитанції (адже, фактично, квитанція не містить ніяких пунктів “примітки до платежу”, а містить саме “призначення платежу”). Також, АТ «Криворізька теплоцентраль»порушила ст. 534 ЦК України, згідно з якою, сплата основної суми боргу відбувається в останню чергу, в той час як сплата штрафних санкцій відбувається першочергово. Таким чином, визначальним є волевиявлення платника і правова природа платежу (чітко вказане призначення платежу і ст. 534 ЦК України), а не внутрішній обліковий механізм кредитора чи якісь інші особливості системи. Борг і штрафні санкції були фактично сплачені до ухвалення рішення, а спір виник виключно через неправильне зарахування платежу саме по штрафним санкціям АТ «Криворізька теплоцентраль». Крім того, судом першої інстанції не було враховано положення ст. 526, 527, 530, 534, 629 ЦК України, якими встановлено обов`язок належного та своєчасного виконання зобов`язань, право боржника визначати, яке зобов`язання виконується, а також обов`язок кредитора прийняти таке виконання. Ігнорування волевиявлення платника та заміна його внутрішнім бухгалтерським обліком АТ «Криворізька теплоцентраль»суперечить також принципам добросовісності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню Покровського, Довгинцівського, Саксаганського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у АТ «Криворізька теплоцентраль», на вказану квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Квартира є приватною власністю.

Актами підтверджується факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у період з листопада 2021 року по червень 2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з постачання теплової енергії, заборгованість, станом на 30 червня 2025 року, складає 14 176,99 гривень.

В ході розгляду справи, відповідачами сплачено заборгованість у розмірі 14 176,99 гривень, у зв?язку з чим АТ «Криворізька теплоцентраль» зменшено обсяг заявлених позовних вимог.

Задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період прострочки виконання зобов`язань у судовому порядку.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складовагрошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

05.03.2022 Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова), яка набрала чинності 06.03.2022 і застосовується з 24 лютого 2022 року. Абзац 1 п. 1 даної Постанови встановлює, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно із розрахунком, інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем з урахуванням наведеної Постанови КМУ, отже, вказані суми мають бути стягнуті у судовому порядку.

Крім того, п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі реалізував своє право на пред`явлення позову до відповідачів про стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року у розмірі 14176 грн. 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 1880,78 грн., 3% річних у розмірі 512,33 грн. та пені у розмірі 606,88 грн., а всього на загальну суму 17176 грн. 98 коп., й такий розмір відповідачами не оспорюється.

При цьому, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачкою ОСОБА_3 було сплачено заборгованість у визначеному позивачем розмірі.

Спір між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачкою ОСОБА_3 виник з приводу зарахування суми у розмірі 3 000 грн, сплаченої, згідно квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код документа 9400-9650-3212-6873; призначення платежу: 3% річних (512.33 грн); індекс інфляції (1880.78 грн); пеня (606.88 грн).

Так, АТ «Криворізька теплоцентраль» наполягає на тому, що, незалежно від змісту приміток, призначенням платежу в системі Приват24 зазначено «постачання теплової енергії», у зв`язку з чим такі кошти були автоматично зараховані системою як оплата основного боргу, а не штрафних санкцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») і обов`язковим реквізитом якого є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

У платіжній інструкції №9400-9650-3212-6873 від 24 грудня 2025 року зазначено призначеня платежу: 3% річних (512.33 грн); індекс інфляції (1880.78 грн); пеня (606.88 грн), справа №212/10745/25 (а.с. 126), тобто, платником ОСОБА_3 зазначено цільове призначення коштів, а самовільне зарахування їх позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» на рахунок основного боргу є неправомірним.

Крім того, слід зазначити, що заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 червня 2025 року у розмірі 14176 грн. 99 коп. повністю сплачена ОСОБА_3 , що підтверджено наявними у справі квитанціями та визнається позивачем, а тому є досить суперечливою позиція сторони позивача щодо зарахування коштів по платіжній інструкції №9400-9650-3212-6873 у рахунок оплати основного боргу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми індексу інфляції у розмірі 1880,99 гривень, 3 % річних у розмірі 512,33 гривень, пені у розмірі 606,88 грн., а всього 2999 гривень 99 копійок, задоволенню не підлягають, оскільки вказана заборгованість погашена відповідачкою ОСОБА_3 до ухвалення рішення у справі.

За таких обставин, рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо солідарного стягнення з з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми індексу інфляції у розмірі 1880,99 гривень, 3 % річних у розмірі 512,33 гривень, пені у розмірі 606,88 грн., а всього 2999 гривень 99 копійок.

Щодо вимог апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 про зобов`язання АТ «Криворізька теплоцентраль» зарахувати платіж за квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» код документа 9400 9650-3212-6873, як сплату штрафних санкцій, а не основного боргу, то такі вимоги виходять за межі заявлених позовних вимог, а тому суд не вправі постановлювати відповідне судове рішення з цього питання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тобто, 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову на підставі платіжного доручення №11671 від 04 серпня 2025 року, що становить 1514 грн. 00 коп., підлягає поверненню АТ «Криворізька теплоцентраль» з державного бюджету, а інша частина судових витрат підлягає розподілу між сторонами у порядку, визначеному ЦПК України.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми індексу інфляції у розмірі 1880,99 гривень, 3 % річних у розмірі 512,33 гривень, пені у розмірі 606,88 грн., а всього 2999 гривень 99 копійок, колегією суддів відмовлено, то, з урахуванням загального обсягу позовних вимог, які були добровільно задоволені відповідачами до ухвалення рішення у справі, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1256,62 грн (3 028,00 грн х 50% = 1 514,00 грн; 1 514,00 грн х 83% = 1256,62 грн), тобто з кожного по 418,87 грн.

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідачкою ОСОБА_3 сплачено на користь АТ «Криворізька теплоцентраль»судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн. 00 коп., що підтверджуєтсья платіжною квитанціює АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04 лютого 2026 року (а.с. 83), та остання просить зарахувати цю суму при розподілі судових витрат у справі, й доводи останньої колегією суддів визнано обгрунтованими у цій частині, у зв?язку з чим колегія суддів не ухвалює нове рішення щодо стягнення судового збору з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ«Криворізька теплоцентраль».

Апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_3 в частині оскарження рішення суду по суті спору фактично задоволена судом у повному обсязі, а тому понесені останньою судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненю з позивача АТ«Криворізька теплоцентраль».

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 26 січня 2026 року– скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії - відмовити.

Повернути Акціонерному товариству «Криворізька теплоцентраль» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову на підставі платіжного доручення №11671 від 04 серпня 2025 року, що становить 1 514 (одна тисяча п?ятсот чотирнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на оплату судового збору у суді апеляційної інстанцій, у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: