Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №211/12795/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4155/26 Справа № 211/12795/25 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

учасники справи:

заявник (боржник) – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, постановлену суддею Юзефовичем І.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та протиправну бездіяльність державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невнесенні до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №33377016 від 01 липня 2025 року відомостей про зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання, та у подальшому не знятті арештів після сплати виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника, винесену 02.03.2018 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену 30.06.2025 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, винесену 30.06.2025 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.06.2025 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 30.06.2025 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю … від 30.06.2025 у ВП №33377016;

- визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.06.2025 у ВП №33377016;

- зобов`язати Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо негайного зняття усіх арештів, накладених на майно (рухоме та нерухоме) та кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також скасувати всі тимчасові обмеження, вжиті у межах виконавчого провадження №33377016, та виключити відповідні відомості з усіх державних реєстрів обтяжень та боржників.

Вимоги скарги обґрунтувані тим, що на виконанні в Дружківському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №33377016 з примусового виконання виконавчого листа №2/0516/606 виданого 05.07.2012 року Дружківським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки на користь ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

11.06.2025 року року ОСОБА_1 звернувся до ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю стягувача та просив зняти всі арешти та обмеження.

Державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесла 30.06.2025 року постанову про арешт коштів боржника, постанову про накладення штрафу, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

30 червня 2025 року державний виконавець надала заявнику лист-відповідь, в якому підтвердила, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», але водночас відмовила у знятті арешту, мотивуючи це наявністю заборгованості, штрафу та виконавчого збору та помилково стверджувала, що смерть стягувача не припиняє обов`язку зі сплати аліментів.

01 липня 2025 року головним державним виконавцем Мордовцевою І.М. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №33377016 на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю стягувача. Однак всупереч вимогам ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не вказав про зняття арешту з його майна, що є протиправною бездіяльністю.

09 липня 2025 року він сплатив виконавчий збір у повному обсязі – 20 311,10 грн. Натомість, незважаючи на закінчення виконавчого провадження, смерть стягувача та сплату ним виконавчого збору, всі арешти та обтяження продовдують діяти, що позбавляє його можливості вільно розпоряджатися своїм майном та порушує його фундаментальні права.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2025 скаргу в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та протиправну бездіяльність державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявність заборгованості сама по собі дає право виконавцю ігнорувати вимоги ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Закон не ставить обов`язок зняти арешт при закінченні виконавчого провадження за п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у залежність від наявності чи відсутності боргу. Суд не надав належної оцінки тому факту, що 30 червня 2025 року через 2,5 роки після смерті стягувача виконавець виніс нові постанови про обмеження прав (водіння, виїзд за кордон, зброя) та накладення штрафу. Виносити процесуальні документи про обмеження права громадянина на користь померлої особи без зазначення правонаступників вважає перевищенням повноважень держвиконавця. На момент винесення цих постанов (30.06.2025 року) у виконавця не було законного суб`єктв (стягувача), інтереси якого він захищав.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши, що оскаржувані рішення та дії державного виконавця вчинені ним відповідно до вимог чинного законодавства та в межах його повноважень, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2/0516/606 виданого 05.07.2012 року Дружківським міським судом Донецької області державним виконавцем Дружківського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №33377016.

02.03.2018 року державний виконавець Дружківського ВДВС виніс постанову, якою наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 . Державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесла 30.06.2025 року: Постанову про арешт коштів боржника, Постанову про накладення штрафу, Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2023.

01.07.2025 року головним державним виконавцем Мордовцевою І.М. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №33377016 на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Станом на 30.06.2025 за ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів складає 203110,91 грн.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно ч.1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

З огляду на викладені норми чинного законодавства правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.

За змістом статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

У частині другій статті 247 СК України визначено, що встановлення опіки тапіклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Внаслідок смерті матері неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , на ім`я якої стягувалися аліменти, обов`язок боржника ОСОБА_1 , який визначений рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 05 липня 2012 року і заборгованість за якими станом на 30.06.2025 року складає 203 110,91 грн., не припинився.

Матеріали справи не містять відомості про сплату боржником ОСОБА_1 заборгованості по аліметам на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що в даному випадку за нормами ст. 179 СК України ОСОБА_1 по досягненню повноліття є правонаступником стягувача ОСОБА_2 , яка після смерті, вибула із встановлених судом правовідносин і право на отримання боргу по аліментах перейшло до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як власника аліментів, що підлягають сплаті на виконання рішення суду.

При цьому Велика Плата Верховного Суду в постанові від 11жовтня 2023року справа №523/2357/20 вказала, що смерть фізичної особи сторони виконавчого провадження слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження і вважає, що нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником. Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті сторони (фізичної особи) є цілком можливим.

Згіно ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною 14 ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» . Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Отже, у зв`язку з вищевикладеним, є правильним висновок суду першої інстанції, що правовідносини щодо стягнення аліментів допускають правонаступництво, а у державного виконавця, враховуючи наявність у заявника заборгованості зі сплати аліментів, не було правових підстав виносили постанову про зняття арешту із майна боржника та були визначені законом підстави вчиняти інші дії, які оскаржує боржник ОСОБА_1 .

З цих підстав та з огляду на мотиви, вказані в даній постанові, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця не приймаються колегіює суддів, оскільки вони зводяться до повторення доводів заяви, які були предметом розгляду суду, і яким надана мотивована оцінка, та до незгоди з висновками суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду, оскільки не ґрунтуються на положеннях норм процесуального права та спеціального закону, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження».

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, або вагомих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: