Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №215/7349/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3266/26 Справа № 215/7349/24 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні, апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, та на додаткову ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року, які постановлені суддею Данилевським М.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 05 грудня 2025, 25 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.

Додатковою ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року заяву представника відповідача адвоката Севостьянової І.Г. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

На дані судові рішення відповідачкою ОСОБА_2 подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 01.12.2025 про залишення позову без розгляду, відповідачка просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду, адже, на її думку, суд першої інстанції мав розглянути дану справу по суті, неявка позивачки йому в цьому не перешкоджала, всі докази досліджені.

В апеляційній скарзі на додаткову ухвалу суду, відповідачка просила змінити дане судове рішення, та збільшити розмір витрат на правову допомогу до 30000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відзиви на апеляційні скарги не подано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача адвоката Севостьянової І.Г., яка підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити з викладених у них підстав, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок залиття квартири.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 позовну заяву прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників процесу.

27.05.2025 представник відповідача подав заяву про визнання обов`язкової явки позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке було задоволено судом.

Судове засідання по даній справі, призначене на 16.10.2025 в режимі відеоконференції, не відбулося.

Представник позивача Зеркін А.С. в судове засідання призначене на 23.10.2025 не з`явився, подав клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з його перебуванням в іншому раніше призначеному судовому засіданні, суд визнав дану неявку представника позивача не поважною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що крім адвоката ОСОБА_3 , інтереси позивачки представляє адвокат Пахомова Д.М., яка теж в судове засідання не з`явилася.

В судове засідання призначене судом на 01.12.2025 ані позивачка ОСОБА_1 , явка якої була визнана судом обов`язковою, ані її представники адвокати Зеркін А.С. та Пахомова Д.М. не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повторна неявка в судове засідання, свідчать про недобросовісну поведінку позивачки, яка призводить до затягування розгляду і вирішення справи по суті, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Із вказаним висновком суду колегія суддів має погодитися, виходячи з наступного.

У статті 129 Конституції України закріплено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з`явився.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Сторони викликалися в судове засідання судовими повістками належним чином.

Позивачка без зазначення причин неявки не з`явилася в судові засідання, призначені на 16.10.2025, 23.10.2025 та 01.12.2025 року. При чому явка позивачки була визнана судом обов`язковою ухвалою цього ж суду від 27 травня 2025 року.

Ані позивачка ОСОБА_1 , ані її представники адвокати Зеркін А.С. та Пахомова Д.М. в судові засідання двічі поспіль не з`явилися.

Отже, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви Підгорної Ж.С., ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, законних підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Щодо додаткової ухвали про часткове задоволення заяви представника відповідачки про стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідачки, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи частково заяву адвоката Севостьянової І.Г., суд першої інстанції, керуючись нормами статей133, 137 ЦПК України та враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, дійшов висновку про покладення на позивачку ОСОБА_1 , позов якої було залишено без розгляду, обов`язку з відшкодування відповідачці ОСОБА_2 судових витрат, понесених з надання їй професійної правничої допомоги, у розмірі 7 000,00 грн., у зв`язку з чим частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат подано представником позивача адвокатом Зеркіним А.С. 19.12.2025 (т.2 а.с.15-18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суду надано: договір про надання правничої допомоги від 09 квітня 2025 року; - акт виконаних робіт від 05.12.2025 з описом наданих адвокатом Севостьяновою І.Г. відповідачу ОСОБА_2 правничої допомоги; - квитанція ПриватБанк до платіжної інструкції на переказ готівки від 09.04.2025 №1.15993409.1 на суму 10 000 грн. – отримувач ФОП ОСОБА_4 ; квитанція ПриватБанк до платіжної інструкції на переказ готівки від 15.05.2025 №2.134670169.1 на суму 10 000 грн. – отримувач ФОП ОСОБА_4 ; - копія заперечень щодо дій судді Данилевського М.А. від 22.10.2025.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру належних до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., оскільки такий розмір у повній мірі відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року та додаткову ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складене 22 квітня 2026 року.

Головуючий

Судді