Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №761/38101/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38101/25

Провадження № 2/761/4260/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі: Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник Акціонерного товариства «ПриватБанк» із позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, а також покладення на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Печерського раи?онного суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Киі?вського апеляціи?ного суду від 14.07.2022, у справі № 757/8680/21-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» та вирішено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 депозит в сумі 150 000 гривень, проценти за період з 22.10.2012 до 22.10.2020 в сумі 240 657 гривень 53 копіи?ки, проценти за період за період з 23.10.2020 до 22.01.2021 в сумі 3 гривні 70 копіи?ок, 271 гривня 23 копіи?ки як три проценти річних та 12 904 гривні 50 копіи?ок інфляціи?них втрат.

У порядку примусового виконання рішення суду у справі № 757/8680/21-ц, в межах виконавчого провадження № 69796394, з Банку були списані відповідні грошові кошти, у загальному розмірі 403 836 гривень 96 копійок, що підтверджується реєстрами платіжних вимог від 19.10.2022, платіжними вимогами від 19.10.2022, випискою від 25.10.2022, розпорядженням від 12.12.2022 № 69796394, платіжним дорученням від 12.12.2022 № 16621, листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державноі? виконавчоі? служби Міністерства юстиціі? Украі?ни від 05.01.2024 № 1592/1839-33-23/20.1.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державноі? виконавчоі? служби Міністерства юстиціі? Украі?ни від 05.01.2023 виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини першоі? статті 39 Закону Украі?ни «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним та повним виконанням рішення суду.

У зв`язку з тим, що під час примусового виконання судового рішення, державним виконавцем було стягнуто на користь відповідача всю суму без урахування обов`язкових до утримання сум податків та зборів, з метою дотримання вимог ПК Украі?ни, позивач був вимушении? за власнии? рахунок сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб та віи?ськовии? збір, обраховані від загальноі? суми виплаченого оподатковуваного доходу. Позивач також наголошував, що загальна сума стягнення на користь ОСОБА_1 становила 403 836, 96 грн, у той час як розмір оподатковуваного доходу - 253 836 гривень 96 копійок від загальної суми. Тобто, 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору, які були сплачені позивачем до бюджету за власний рахунок, становили загальну суму 59 527 гривень 85 копійок.

Позивач вважає, що вказана виплата не була добровільною, оскільки здіи?снювалася у зв`язку з наявністю законодавчого обов`язку проведення перерахування відповідних обов`язкових сум податків і зборів до бюджету, а грошові кошти у розмірі 59 527 гривень 85 копійок є безпідставно набутими відповідачем, оскільки вказані грошові кошти мали бути перераховані до державного бюджету за рахунок ОСОБА_1 .

Крім того, із посиланням на статті 536, 625, 1212 та 1214 Цивільного кодексу України позивач вказує також на наявність простроченого зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів, у зв?язку з чим просить стягнути з ОСОБА_1 також три відсотки річних та інфляційні втрати згідно наданого розрахунку.

10.09.2025 до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 була передана до провадження судді Юзьковій О.Л.

Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено до розгляду на 21.11.2025 об 11 годині 00 хвилин.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 01-08-760 від 12.03.2026 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 13.03.2026 справу прийнято до провадження суддею Матвєєвою Ю.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2026 о 09 годині 00 хвилин.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи в його відсутність, наполягає на задоволенні позову, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, у призначені судові засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.04.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8ст. 178 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Печерського раи?онного суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Киі?вського апеляціи?ного суду від 14.07.2022, у справі № 757/8680/21-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» та вирішено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача депозит в сумі 150 000 гривень, проценти за період з 22.10.2012 жовтня 2012 року до 22.10.2020 в сумі 240 657 гривень 53 копіи?ки, проценти за період за період з 23.10.2020 до 22.01.2021 в сумі 3 гривні 70 копіи?ок, 271 гривня 23 копіи?ки як три проценти річних та 12 904 гривні 50 копіи?ок інфляціи?них втрат, без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленомузаконом порядку.

Даним судовим рішенням встановлено, що 22.10.2012 позивач уклав з відповідачем договір №SAMDN25000729893631 вклад «Депозит+12 мес.», згідно з яким позивач вніс на депозитний рахунок кошти в сумі 150000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 18 % річних.

Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду до договору №SAMDN25000729893631 вклад «Депозит +12 мес.» від 22.10.2012, якою банк збільшив відсоткову ставку за вкладом на 2% річних, тому відсоткова ставка за вкладом ОСОБА_1 складала 20% річних.

11.01.2021 ОСОБА_1 подав до АТ КБ «Приватбанк» заяву, в якій просив розірвати договір від 22.10.2012 №SAMDN25000729893631 вклад «Депозит+12 мес.» та видати йому вклад й нараховані відсотки.

Однак АТ КБ «Приватбанк» кошти за депозитом не повернув.

За таких обставин суд у справі № 757/8680/21-ц вважав, що вимоги позивача в частині стягнення на користь позивача депозит в сумі 150 000 гривень, проценти, три проценти річних та інфляціи?них втрат підлягають задоволенню.

Після набрання законної сили рішення у справі № 757/8680/21-ц, 06.09.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державноі? виконавчоі? служби Міністерства юстиціі? Украі?ни відкрито виконавче провадження № 69796394 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 депозит в сумі 150 000 гривень проценти за період з 22.10.2012 жовтня 2012 року до 22.10.2020 в сумі 240 657 гривень 53 копіи?ки, проценти за період за період з 23.10.2020 до 22.01.2021 в сумі 3 гривні 70 копіи?ок, 271 гривня 23 копіи?ки як три проценти річних та 12 904 гривні 50 копіи?ок інфляціи?них втрат, без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленомузаконом порядку.

АТ КБ «ПриватБанк» 20.10.2022 отримано платіжну вимогу № 19/20/3 від 19.10.2022 про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні № 69796394.

Згідно виписки по рахунках від 25.10.2022 боржник у виконавчому провадженні перерахував кошти у розмірі 444 516 гривень 52 копійки (стягнення на користь ОСОБА_1 , виконавчий збір та витрати виконавчого провадження).

Згідно з розпорядженням № 69796394, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби 12.12.2022 зафіксовано надходження на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 757/8680/21-ц, виданого 26.08.2022 Печерським районним судом м. Києва, про стягнення грошових коштів з АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 403 836 гривні 96 копійок на користь ОСОБА_1 .

Зі змісту платіжного доручення № 16621 від 12.12.2022 судом встановлено, що органом державної виконавчої служби перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 403 836 гривні 96 копійок в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 69796394.

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державноі? виконавчоі? служби Міністерства юстиціі? Украі?ни від 05.01.2023 виконавче провадження № 69796394 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» -зв`язку з фактичним та повним виконанням рішення суду.

Вказані обставини також підтверджують листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державноі? виконавчоі? служби Міністерства юстиціі? Украі?ни від 05.01.2024 № 1592/1839-33-23/20.1.

Згідно платіжних доручень № 16291204 та № 16291206 від 29.12.2022, бухгалтерської довідки № Е.00.0.0.0/3-250829/51437 від 29.08.2025 АТ КБ «ПриватБанк» та додатком 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2022 року з квитанцією про прии?няття (рядок 698) АТ КБ «ПриватБанк» сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% (55 720 гривень 30 копійок) та віи?ськовии? збір у розмірі 1,5% (3 807 гривень 55 копійок) від загальноі? суми виплаченого доходу в загальному розмірі 59 527 гривень 85 копійок.

Матеріали справи містять також лист АБ КТ «ПриватБанк» б/н від 28.08.2025, адресований ОСОБА_1 , за змістом якого позивач повідомляє про сплату заборгованості за рішенням Печерського раи?онного суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 757/8680/21-ц та вказує на здійснення за власний рахунок перерахунку до органів податкової служби коштів (у розмірі 59 527 гривень 85 копійок) для сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали були сплачені після отримання ОСОБА_1 коштів згідно рішення суду. Крім того, вказаним листом позивач просить ОСОБА_1 повернути грошові кошти у розмірі 59 527 гривень 85 копійок на визначені реквізити.

З огляду на неповернення вказаних коштів, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до статті 14.1.180Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 162.1.3 ПК України платником податку є податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК Украі?ни об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальнии? місячнии? (річнии?) оподатковувании? дохід, доходи з джерела і?х походження в Украі?ні, які остаточно оподатковуються під час і?х нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК Украі?ни загальнии? оподатковувании? дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час і?х нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно із пунктом «а» підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Украі?ни дохід у вигляді неустои?ки (штрафів, пені), відшкодування матеріальноі? або немаи?новоі? (моральноі?) шкоди включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння и?ому матеріальноі? шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральноі? шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальноі? заробітноі? плати, встановленоі? законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначено у статті 165 ПК Украі?ни.

При цьому, податок на доходи фізичних осіб та віи?ськовии? збір підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті до бюджету у відповідності до положень статті 168 ПК Украі?ни.

Так, стаття 168 ПК Украі?ни визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Водночас, пункт 168.1. статті 168 ПК Украі?ни визначає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

У відповідності до підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом176.2. статті 176 ПК Українипередбачено, що особи, які відповідно до цьогокодексумають статус податкових агентів, зобов`язані зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Позивачем також долучено до матеріалів справи копії Індивідуальних податкових консультацій ДПС Украі?ни від 07.07.2021 № 2654/ ІПК/99-00-04-03-03-06 та 13.09.2024 № 4433/ ІПК/99-00-24-03-03, за змістом яких органом податкової служби акцентовано увагу на необхідності дотримання вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК Украі?ни.

У той же час, ухвалюючи рішення 24.01.2022 у справі № 757/8680/21-ц Печерськии? раи?оннии? суд вказав, що: «податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустои?ка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим кодексом Украі?ни.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час и?ого виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, слід діи?ти висновку про зазначення у резолютивніи? частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку».

Судом встановлено і сторонами у справі не заперечувалось, що позивачем підтверджено перерахування коштів за судовим рішенням у сумі 403 836 гривні 96 копійок (без відрахування з оподатковуваної суми обов?язкових податкових платежів) на рахунок органу державної виконавчої служби, та подальше їх отримання ОСОБА_1 , у порядку примусового виконання рішення Печерського раи?онного суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 757/8680/21-ц.

У контексті зазначено, суд акцентує увагу, що відповідно до пункту 9 частини другоі? статті 129 Конституціі? Украі?ни однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення, що також відповідає частині першіи? статті 129-1 Конституціі? Украі?ни. А тому виконання АТ КБ «ПриватБанк» рішення у справі № 757/8680/21-ц у чіткій відповідності до резолютивної його частини є по суті дотриманням конституційних та законних гарантій.

У той же час, судом також встановлено виконання позивачем своїх обов?язків як податкового агента, у відповідності до вищевказаних норм ПК України, та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору на загальну суму 59 527 гривень 85 копійок.

Суд наголошує, що у відповідності до пункту 167.1 статті 167 ПК Украі?ни ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієі? статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітноі? плати, інших заохочувальних та компенсаціи?них виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК Украі?ни тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховноі? Ради Украі?ни про завершення реформи Зброи?них Сил Украі?ни, встановлюється віи?ськовии? збір.

У відповідності до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (зокрема податкові агенти).

Підпунктом 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Водночас, станом на дату сплати відповідних сум ВЗ, підпунктом 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни ставка віи?ськового збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Також, підпунктом 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здіи?снюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни встановлено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК Украі?ни платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, позивач у відповідності до наведених положень ПК Украі?ни як податковии? агент, був зобов`язании? нарахувати на базу оподаткування, яка становила 253 836 гривень 96 копійок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, перерахувати їх до бюджету, однак виключно за рахунок відповідача, тобто шляхом утримання відповідного збору з суми оподатковуваного доходу.

Проте, з огляду на примусовий характер виконання судового рішення та зміст резолютивної його частини, АТ КБ «ПриватБанк» здійснив сплату податкових платежів за власний рахунок. Матеріалами справи підтверджено правильність обрахунку коефіцієнтів та застосованих позивачем ставок оподаткування.

Вказане призвело до набуття відповідачем коштів у сумі 59 527 гривень 85 копійок.

При цьому, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Аналогічні висновки міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 757/31237/18-ц.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 24.02.2021 у справі № 912/2601/19, від 26.05.2021 у справі № 202/7994/17-ц, від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18, від 04.08.2021 у справі № 640/17086/18 вказав наступне: «Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки матеріалами справи підтверджено обставини отримання ОСОБА_1 коштів за рішенням суду без відрахування сум податків і зборів за рахунок коштів, стягнутих з АТ КБ «ПриватБанк» в рамках примусового виконання судового рішення, а також обов?язковість виконання АТ КБ «ПриватБанк» вимог ПК України як податкового агента та сплати обов?язкових платежів, суд приходить до висновку про безпідставне набуття відповідачем коштів у сумі 59 527 гривень 85 копійок, які є передбаченими державою обов`язковими платежами зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження під розгляду справи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 59 527 гривень 85 копійок.

Стосовно вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3 % річних за користування безпідставно отриманими коштами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК Украі?ни у разі безпідставного одержання чи збереження грошеи? нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язании? сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 625 ЦК Украі?ни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, якии? прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язании? сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціі? за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченоі? суми, якщо іншии? розмір процентів не встановлении? законом або договором.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено наступний висновок: «у статті 625 ЦК Украі?ни визначені загальні правила відповідальності за порушення будь- якого грошового зобов`язання незалежно від підстав и?ого виникнення. Приписи цієі? статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, якии? регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що «дія статті 625 ЦК Украі?ни поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав і?х виникнення (договір чи делікт), у тому числі и? на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК Украі?ни. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошеи?, нараховуються 3 % річних та інфляціи?ні нарахування від простроченоі? суми відповідно до частини другоі? статті 625 ЦК Украі?ни».

Разом із таким, у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 також надано оцінку застосуванню статей 625 та 1212 ЦК України. Так судом вказано, : «недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК Украі?ни на підставі факту набуття нею маи?на (коштів) без достатньоі? правовоі? підстави або факту відпадіння підстави набуття цього маи?на (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого маи?на (коштів) або з моменту, коли підстава і?х отримання відпала.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляціи?них втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК Украі?ни є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту маи?нового права та інтересу, якии? полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляціи?них процесів та отриманні компенсаціі? боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошовоі? суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великоі? Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачении? частиною другою статті 625 ЦК Украі?ни обов`язок боржника, якии? прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціі? за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченоі? суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, якии? у ціи? справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте маи?но виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК Украі?ни на підставі факту набуття нею маи?на (коштів) без достатньоі? правовоі? підстави або факту відпадіння підстави набуття цього маи?на (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, якии? він не виконує добровільно.»

Враховуючи попередні висновки суду щодо підстав набуття грошових коштів, внаслідок примусового характеру їх стягнення та відсутності добровільних дій відповідача щодо повернення коштів у розмірі 59 527 гривень 85 копійок, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення індексу інфляції у розмірі 14 899 гривень 80 копійок та 3 % річних у розмірі 4 814 гривень 45 копійок.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) 59 527 гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) інфляціи?ні втрати у розмірі 14 899 гривень 80 копійок та три відсотки річних у розмірі 4 814 гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

21 квітня 2026 року