Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №490/6963/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6963/24

н\п 2/490/192/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Шведюк Д.О.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання часток в спільній, сумісній власності та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить ухвалити рішення яким: визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 38/100 часток будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 38/100 часток земельної ділянки 531 кв.м. розташованій по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 року позов залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.09.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Одночасно з цим витребувано у Другої київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги цієї ухвали виконано та надано суду запитувану спадкову справу.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 38/100 часток будинку АДРЕСА_1 – закрито. Підготовче провадження у справі закрито в іншій частині позовних вимог закрито та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи без їх участі. За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

З наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації слідує, що співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на час розгляду справи є ОСОБА_1 (38/100 частин у праві власності, отримані у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 (62/100 частин у праві власності).

З державного акту на право власності на земельну ділянку слідує, що земельна ділянка кадастровий номер: 4810137200:03:023:0001, 531 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – обслуговування житлового будинку, господарських будівель перебуває на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

З матеріалів спадкової справи №269/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 слідує, що позивач, ОСОБА_1 , 11.06.2022 року звернувся до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті рідного дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач по справі ОСОБА_2 11.06.2022 року також звернулась до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначила, що після смерті рідного брата ОСОБА_3 - відмовляється від свої частки у спадщині, а також у разі виникнення заповідальних розпоряджень на грошові вклади, на які померлий міг би залишити на її ім`я заповіт на користь – позивача ОСОБА_1 .

Окрім цього 11.06.2022 року до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою звернулась ОСОБА_4 , про відмову від своєї частки у спадщині, а також в разі виникнення заповідальних розпоряджень на грошові вклади, на які померлий міг би залишити на її ім`я заповіт на користь ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 25.04.2024 року свідоцтво про право власності на спадщину за законом (бланк НСН 667278, номер в реєстрі нотаріальних дій: 3-18) на 38/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №391714395 від 20.08.2024 року право спільної часткової власності на 38/100 частки житлового будинку належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-18, видавник Друга київська державна нотаріальна контора.

З матеріалів справи також слідує, що 20.03.2026 року Другою київською державною нотаріальною конторою видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановити частку померлого у праві власності на земельну ділянку.

У цій постанові зазначено, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку ЯА 545849 виданого 01.08.2005 року вказано, що титульним власником акту є ОСОБА_2 , а померлий ОСОБА_3 зазначається співвласником цієї земельної ділянки разом з ОСОБА_2 , але належна частка ОСОБА_3 в Державному акті не визначена.

Із зазначеного слідує, що за життя ОСОБА_3 на праві власності мав земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності.

З матеріалів спадкової справи слідує, що позивач ОСОБА_1 на підставі ст. 1265 ЦК України, є єдиним спадкоємцем п`ятою черги, який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з відмовою спадкоємців другої черги, рідних сестер померлого: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які відмовились від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1 .

Доказів про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 ані матеріали спадкової справи ані матеріали цивільної справи не містять.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 38/100 часток земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Частина перша статті 355 ЦК України вказує на те, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина друга, третя та четверта статті 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (частина перша статті 370 ЦК України).

Земельна ділянка може перебуває у спільній сумісній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (частина перша статті 86 Земельного кодексу України).

Частина четверта статті 89 Земельного кодексу України вказує на те, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (частина п`ята статті 89 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно із приписів статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (частина перша статті 370 ЦК України).

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 38/100 частин, а ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 62/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер:4810137200:03:023:0001, 531 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, складають: за ОСОБА_3 38/100 частин, та ОСОБА_2 62/100 частин. Доказів на спростування зазначеного матеріали не містять.

Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 Цивільного кодексу України вказує на те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Приписами статті 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).

Із наведеного слідує, що позивач є спадкоємцем п`ятої черги після смерті його дядька ОСОБА_3 , який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Зважаючи на те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, яка складається із земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення. За позивачем слід визнати право власності на 38/100 частин у паві власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір сплачено за подачу позову до суду.

Керуючись статтями 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 38/100 частин у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4810137200:03:023:0001, 531 кв.м., цільове призначення – обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Шолох