Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №646/9416/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/9416/25

№ провадження 2/646/1293/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Лозіна О. Ю.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі представника Лозіної О. Ю. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за договором № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року у розмірі 125 815,44 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року, відповідно до умов якої банк видав відповідачу кредит у розмірі 140 000,00 гривень до 11 січня 2049 року під 48,00 % річних.

Відповідач зобов`язався використати кредит відповідно до умов кредитного договору, повернути його, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання відповідно до договору та тарифів банку.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору на адресу останнього банком було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань № 114/5-708196 від 24 липня 2025 року, однак, відповідач у визначені строки заборгованість не погасив.

Станом на 23 липня 2025 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 815,44 гривень, що складається з дозволеного та недозволеного овердрафту та обов`язкового щомісячного внеску у розмірі 19 033,12 гривень, яку позивач, керуючись статтями 16, 509, 524, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь.

Окрім того, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 3 028,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті, судовий розгляд справи постановлено здійснити у порядку заочного розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час їх проведення повідомлявся належним чином, заяв/клопотань на адресу суду від нього не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11 січня 2024 року ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (www.raiffeisen.ua) подав заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188, у якій просив встановити йому ліміт кредитування до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) на таких умовах: тарифна модель - кредитна картка «100 днів», сума - 140 000,00 гривень, строк - 300 місяців.

Окрім того, 11 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву про акцент Публічної пропозиції/Угоду, у якій підтвердив, що ознайомився з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» на сайті www.raiffeisen.ua, та просив відкрити картковий рахунок на його ім`я НОМЕР_1 .

У той же день між Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 підписали заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188.

Відповідно до пункту 2.1. заяви банк надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (кредит).

У пункті 2.3. заяви сторони погодили, що строк кредиту становить 300 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Зміна строку кредиту є можливою у разі неотримання банком відмови клієнта від продовження строку кредиту, а також з метою виконання обов`язку клієнта щодо погашення кредиту без права його отримання (підпункт 2.3.4. пункту 2.3. статті 2 розділу 6 Правил).

Згідно із пунктом 3.2. заяви розмір поточного ліміту на дату початку кредитування - 140 000,00 гривень.

Як зазначено у пункті 3.4. заяви, проценти - (за користування кредитом протягом строку кредиту та у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту), в тому числі за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована 48,00 % річних; процентна ставка у разі неповернення клієнтом в останній день строку кредиту становить 48,00 % річних.

Заява на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 та заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 підписані відповідачем 11 січня 2024 року електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «632156».

Заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоду ОСОБА_1 підписав 11 січня 2024 року власноручно.

Окрім того, 11 січня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «632156» підпис паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка».

Як встановлено зі змісту вказаного вище документа, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредитування поточного рахунку споживача, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів; сума/ліміт кредиту - від 1 000,00 до 300 000,00 гривень; строк кредитування - до 300 місяців з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості в рамках кредитування «Кредитна картка» для споживача зазначено таке: процентна ставка за користування кредитом, відсотків річних - 48,00 %, тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (не може бути збільшена без письмової згоди споживача).

Зазначена у паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» зберігає чинність та є актуальною до 11 січня 2024 року.

З метою підтвердження погодження з відповідачем умов кредитування, а також обґрунтування змісту та обсягу прав і обов`язків сторін кредитного договору, позивач надав Правила банківського обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», затверджені 16 вересня 2013 року Правлінням Акціонерного товариства «Райффайзен Банк».

Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Розділу 6 вказаних вище Правил сторони погодили, що належним доказом того, що клієнт повідомлений банком про обставини, передбачені підпунктом 2.3.1. пункту 2.3., підпунктом 2.6.3. пункту 2.6., пунктом 2.8. статті 2 Розділу 6 Правил є запис в електронному реєстрі банку про здійснені клієнтом комунікації (із зазначенням в реєстрі ІПН клієнта, дати направлення клієнту SMS/Viber/електронного повідомлення та номеру телефону/електронної адреси, на який/яку було направлено таке повідомлення або Push-повідомлення через мобільний додаток «MyRaif».

Інформація про рух грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 , міститься у виписці по банківському рахунку за період з 01.01.2024 по 03.09.2025.

Як встановлено із наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-222959854 від 11 січня 2024 року станом на 23 липня 2025 року складає 125 815,44 гривень, з яких: 125 815,44 гривень - заборгованість за дозволеним овердрафтом, в тому числі числі прострочена заборгованість з обов`язкового щомісячного внеску - 19 033,12 гривень.

22 серпня 2025 року позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про усунення порушень, у якій зазначив загальний розмір заборгованості, що підлягає сплаті, підстави її виникнення, а також запропонував протягом 30 днів з моменту отримання вимоги погасити наявну заборгованість.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем банківських послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитквання» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спіних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за договором № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року у розмірі 125 815,44 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача, зокрема, тим, що останній підписав заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року, чим погодився з умовами кредитування та зобов`язався неухильно їх дотримуватись.

Судом встановлено, що заява на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 та заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 підписані відповідачем 11 січня 2024 року електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «632156». Заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоду ОСОБА_1 підписав 11 січня 2024 року власноручно.

У пункті 2.1 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року сторони погодили, що розмір поточного кредитного ліміту на дату початку кредитування становить 140 000,00 гривень.

Із виписки по банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» на ім`я відповідача, яка містить інформацію про рух коштів за період з 01.01.2024 по 03.09.2025, встановлено, що відповідачу було надано доступ до кредитних коштів у розмірі 140 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту. Зазначеними коштами він активно користувався та здійснював внесення грошових сум у рахунок погашення заборгованості.

Як встановлено із наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 станом на 23 липня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-222959854 від 11 січня 2024 року у розмірі 125 815,44 гривень, у тому числі 19 033,12 гривень - прострочена заборгованість зі сплати обов`язкового щомісячного внеску.

У період з 12 січня 2024 року по 23 липня 2025 року відповідачем було погашено заборгованість на загальну суму 240 139,37 гривень. Протягом зазначеного періоду позивач нараховував відсотки за ставкою 48,00 % річних.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, факт отримання відповідачем у користування кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту підтверджується первинним бухгалтерським документом, - випискою з банківського рахунку, яка відображає рух коштів та операції за відповідним рахунком.

Зазначеним доказом також підтверджується, що відповідач фактично користувався наданими кредитними коштами, здійснював операції з їх використання та часткове погашення заборгованості.

Окрім того, встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось банком протягом строку дії кредитного договору та відповідно до розміру процентної ставки, погодженої сторонами при укладенні кредитного договору.

У пункті 3.3. заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року сторони погодили, що строк кредиту становить 300 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування).

Аналогічний строк кредитування визначено і у паспорті споживчого кредиту.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року - 17 вересня 2025 року, тобто достроково.

Згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до 1048 цього Кодексу.

За приписами частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», затверджених 16 вересня 2013 року Правлінням Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», сторони погодили, що належним доказом того, що клієнт повідомлений банком про обставини, передбачені підпунктом 2.3.1. пункту 2.3., підпунктом 2.6.3. пункту 2.6., пунктом 2.8. статті 2 Розділу 6 Правил є запис в електронному реєстрі банку про здійснені клієнтом комунікації (із зазначенням в реєстрі ІПН клієнта, дати направлення клієнту SMS/Viber/електронного повідомлення та номеру телефону/електронної адреси, на який/яку було направлено таке повідомлення або Push-повідомлення через мобільний додаток «MyRaif».

22 серпня 2025 року позивач надіслав відповідачу вимогу про усунення порушень, у якій зазначив загальний розмір заборгованості, що підлягає сплаті, підстави її виникнення, а також запропонував протягом 30 днів з моменту отримання вимоги погасити наявну заборгованість.

Отже, позивачем дотримано встановлений нормами чинного законодавства та умовами укладеного договору порядок реалізації права на пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Як виснує Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що нарахування відсотків здійснювалось позивачем до 23 липня 2025 року, тобто до формування вимоги про дострокове погашення заборгованості та до моменту її направлення відповідачу.

Отже, нарахування відсотків позивачем здійснювалося правомірно, у межах строку дії кредитного договору та до моменту зміни строку виконання зобов`язання у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове погашення заборгованості. Після зміни строку виконання зобов`язання відсотки за користування кредитними коштами позивачем не нараховувались.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задоволено в повному обсязі, суд уважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_1 на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 3 028,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за договором № 010-RO-82-250145188 від 11 січня 2024 року у розмірі 125 815 (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 44 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 13 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження: вулиця Генерала Алмазова, будинок 4-А, місто Київ, 01011; номер телефона: 0800509900, email: legal.collection@raiffeisen.ua;

Представник позивача: Лозіна Ольга Юріївна; номер телефона: НОМЕР_3 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване мсце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя О. В. Іщенко