Суд: Снігурівський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 20 квітня 2026 р.
Справа: №485/230/26
Суддя: Бодрова О. П.
Справа № 485/230/26
Провадження №2/485/245/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 квітня 2026 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №485/230/26, провадження №2/485/245/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 19410,00 грн та понесених судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 24 липня 2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №60299307 про споживчий кредит, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3000,00 грн, строк кредиту – 730 днів. 13 січня 2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №13-01/26, за яким до останнього перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №60299307 від 24.07.2024. Посилаючись на те, що відповідачка кредитні кошти не сплачує, позивач просив суд стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 19410,00 грн, з яких: 3000,00 грн - тіло кредиту; 16170,00 грн - нараховані проценти; 240,00 грн – заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19410,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
13 лютого 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке мотивовано тим, що судові витрати позивача на правову допомогу є необґрунтованими та неспівмірними ціні позову, предметом спору є стягнення заборгованості за споживчим кредитом за незначною сумою, складністю справи, яка є типовою і малозначною, часом та обсягом роботи, позивач є фінансовою компанією, яка нерідко використовує судовий порядок для стягнення заборгованості, поданий позов про стягнення боргу з відповідача не є індивідуальним. Окрім того, зазначив що відповідачка не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей, а також є внутрішньо переміщеною особою, власного житла не має. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, просили суд зменшити судові витрати на правничу допомогу до 2500,00 грн /а.с.114-126/.
13 лютого 2026 рок від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Окрім того, денна процентна ставка – 0,01 % за один день протягом пільгового періоду, якщо позичальник допускає не виконання умов договору та допускає прострочення платежів то діє ставка 1% в день, як міра відповідальності, що не відповідає вищенаведеним висновкам ВС. Тому просили суд про часткове задоволення позовних вимог /а.с.129-131/.
17 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої зазначено, що 24.07.2024 між сторонами укладено вказаний кредитний договір. Зауважили, що представник відповідача плутає такі поняття як «нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування» та «міра відповідальності за прострочення виконання зобов`язання». Так, частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який згідно вказаної норми не може перевищувати 1%. Саме така процентна ставка передбачена умовами Договору №60299307 від 24.07.2024, тобто жодної вимоги законодавства щодо розміру процентної ставки за користуванням кредитом умовами договору не порушено. Відповідно, не можуть вважатися несправедливими умови договору щодо нарахування процентів, яке здійснювалось за процентною ставкою, розмір якої відповідає вимогам діючого законодавства (ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було, а нарахування процентів здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважала певні умови договору несправедливими, натомість, відповідач погодилась, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та визнаючи його умови, в тому числі щодо розміру процентної ставки, не звертаючись до кредитора щодо умов кредитування протягом тривалого часу. Відтак, з огляду на те, що зобов`язання відповідача щодо виконання умов кредитного договору виникли правомірно на підставі добровільно укладеного нею договору, такі мають бути виконані належним чином. Вважали, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн відсутні /а.с.136-141/.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 11 лютого 2026 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с.106/.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, у позовній заяві просив про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки до суду не повідомила.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що 24 липня 2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» і ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 60299307.
Відповідно до розділу 2 договору кредит надається в сумі 3 000 грн, строк користування кредитним коштами - 730 днів, який починається з 24.07.2024 та закінчується 23.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Згідно з пунктом 2.4 договору дисконтний період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.08.2024 (рекомендована дата платежу).
Зі змісту пункту 2.5 поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і завершується 23.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до пункту 2.6 договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі – 3,65 % відсотків річних (Денна процентна ставка – 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.
Згідно з пунктом 2.7 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Товариство має право вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, плати за користування Кредитом у вигляді нарахованих процентів та пені (у разі застосування), в тому числі в разі: виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання кредиту, отримання негативної інформації про Позичальника з Бюро кредитних історій, або з інших джерел; хоча б одноразового порушення Позичальником взятих на себе зобов`язань, у т.ч. пов`язаних зі сплатою належних з нього до сплати згідно Графіку розрахунків платежів, тощо. В разі порушення Позичальником строків оплати процентів за користування кредитом анулювати застосування Заохочення (процентної ставки визначеної Програмою лояльності та/чи ПРАВИЛАМИ АКЦІЙНИХ умов отримання кредиту) та здійснити перерахунок процентів за фактичний час користування кредитом за процентною ставкою визначеною у п. 2.7. Договору (п.п.4.2.2.1, 4.2.2.2 Договору).
Договір підписано ОСОБА_1 24 липня 2024 року шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора NGU1MDMw /а.с.79/.
Згідно додатку №1 до Кредитного договору №60299307 від 24.07.2024, сторони узгодили графік розрахунків (платежів) /а.с.7-21/.
Окрім того, ОСОБА_1 24.07.2024 підписано Паспорт споживчого кредиту, анкету клієнта – фізичної особи, що сформована за допомогою забезпечення (ІТС ТОВ «ЕКО ФІН») /а.с.33-42/.
ТОВ «ЕКО ФІН» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 гривень. Вказана обставина підтверджується копією квитанції №42182-61157-81433 від 24 липня 2024 року /а.с.57/.
Згідно з випискою за кредитом перед ТОВ «ЕКО ФІН», заборгованість ОСОБА_1 становить 19170,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 16170,00 грн - заборгованість за відсотками /а.с.59-61/.
13 січня 2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13-01/26, за умовами якого ТОВ «ЕКО ФІН» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 №60299307 від 24.07.2024 /а.с.63-67,80,93-97/.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13-01/26 від 13.01.2026, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19170,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 16170,00 грн - заборгованість за відсотками /а.с.97/.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 27.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 19410,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 16410,00 грн - заборгованість за відсотками /а.с.62/.
23 січня 2026 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості №15897066 від 22.01.2026, яка залишена без виконання /а.с.90-92/.
Норми права використані судом
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиція, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, що складає 3000,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих процентів
Представник відповідача у відзиві зазначає щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Зазначені доводи суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.
Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Оскільки нараховані, відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених відсотків за користування кредитом, несправедливими.
Крім того, підписуючи договір, відповідачка погодилася з розміром відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
Також не може бути застосовано до спірних правовідносин пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Відповідачкою не пред`явлено вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними, в тому числі щодо встановлення розміру процентної ставки.
При цьому, суд також бере до уваги, що відповідачка на спростування заборгованості нарахованих процентів не надала суду іншого належного розрахунку, який відрізнявся б від наданого позивачем, виходячи з умов кредитного договору.
З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи в цій частині також є неспроможними.
Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, конкретні умови кредитування, відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Отже, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 02 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір про надання правової допомоги №02-07/2024, предметом якого є надання клієнту юридичної допомоги /а.с.23-28/.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного ТОВ «Факторинг Партнерс» з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», перелік послуг та їх ціни, заявку про надання юридичної допомоги №115 від 14.01.2026, якою погоджено надання позивачу правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години на суму 3000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години на суму 6000 грн, та витяг з Акту №26 про надання юридичної допомоги від 21.01.2026 /а.с.23-30/.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідачка заперечуючи щодо задоволення стягнення витрат у розмірі 9000 грн, надала заяву про зменшення судових витрат, в якій зазначає про не співмірність наданої професійної правничої допомоги зі складністю справи, а також про скрутне матеріальне становище.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи та заперечення відповідача про розміру витрат на професійну правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
Щодо судових витрат
Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2622,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2622,40 грн на користь позивача.
На підставі викладеного, ст.530,625, 1048 ЦК України, керуючись ст. 4, 13, 81, 133, 137,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»заборгованість за кредитним договором №60299307 від 24.07.2024 у загальному розмірі 19410,00 (дев`ятнадцять тисяч чотириста десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у загальному розмірі 5622,40 (п`ять тисяч шістсот двадцять дві гривні сорок копійок) грн, які складаються з: судового збору 2622,40 (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні сорок копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У решті витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 квітня 2026 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, оф.521.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.П.Бодрова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua