Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №482/459/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

22.04.2026

Справа № 482/459/26

Номер провадження 3/482/217/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Сергієнко С.А., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130, ч.4 ст.121 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Сергієнка С.А. знаходиться справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч.4 ст.121 КУпАП.

Від захисника, адвоката Петренко К.Л. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із призовом особи, що притягується до адміністративної відповідальності, для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, клопотання про залучення прокурора до участі у справі, а також клопотання про виклик працівників поліції.

У клопотанні про зупинення провадження у справі захисник посилалася на те, що оскільки нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, зазначає, що при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону. Так, відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби. Таким чином, просив суд зупинити провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Суд виходить з того, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією (ст.277 КУпАП).

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 та ч.4 ст.121 КУпАП.

Тобто, наведені вище положення ст.268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 та ст. 121 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 та частиною 4 статті 121 КУпАП не входить до переліку правопорушень, пов`язаних із корупцією, процесуальна можливість зупинення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 та частиною 4 статті 121 КУпАП - відсутня.

Щодо застосування аналогії закону, а саме положень статті 335 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Наведені положення статті 335 КПК України регулюють порядок здійснення кримінального провадження щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, участь якої, з урахуванням положень статі 323 КПК України на стадії судового розгляду кримінального провадження - є обов`язковою.

У той же час, як було зазначено вище, відповідно до положень частини 2 статті 268 КУпАП, під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 та частиною 4 статті 121 КУпАП - участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Слід зазначити, що 01.05.2022 набрав чинності Закон № 2201-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», яким були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесені. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 та 121 КУпАП до цього переліку не входить.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

За таких обставин, правові підстави застосування положень статті 335 КПК України як аналогії закону відсутні, оскільки процесуальні вимоги щодо участі обвинуваченого у судовому розгляді кримінального провадження та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у справи про адміністративне правопорушення, так само як і наслідки неявки зазначених учасників процесу в судове засідання - є різними, що в свою чергу виключає подібність наведених процесуальних ситуацій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення.

Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ч.4 ст.121 КУпАП, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Вирішуючи клопотання адвоката Петренко К.Л. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, суддя виходить із наступного.

У поданій заяві адвокат Петренко К.Л. у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану просить проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення № 482/459/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.4 ст.121 КУпАП в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу для проведення відеоконференцій «ВКЗ» за участі захисника Петренко К.Л.

Дослідивши матеріали справи, подану представником заяву приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

Нормами КУпАП не передбачено проведення дистанційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 2 цього Кодексу, для забезпечення об`єктивного та оперативного розгляду справи, вважаю за можливе застосувати аналогію закону з процесуальними нормами КПК України, а саме зі ст. 336 КПК України, якою врегульовано вказане питання.

Положеннями ст. 336 КПК України встановлений чіткий порядок та зазначені основні умови проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Зокрема, у вказаній статті зазначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких належить до компетенції суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно ст. 366 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув`язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.

Отже, положеннями статті 336 КПК України визначений порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового засідання, якими не передбачено можливості проведення відеоконференцзв`язку за участі сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників, як про це просить адвокат Петренко К.Л. При цьому, подана адвокатом Петренко К.Л. заява не містить виняткових причин неможливості прибуття захисника до установи суду, територіально наближеної до нього та проведення відеоконференції з приміщення такого суду.

Окрім цього, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Законодавством не передбачено обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони.

Постановлення рішення про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду застосовується із врахуванням обставин, що зазначаються у клопотанні про таку участь. Даний спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, у зв`язку з чим повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим участь сторони в судовому засіданні.

Необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень, залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров`я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов`язковою.

Крім того, такий спосіб участі в судовому засіданні має винятковий характер, та має бути зумовлений обґрунтованими причинами, які перешкоджають, ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони чи її представника в судовому засіданні.

Захисником у поданій заяві не наведено обставин, які мають винятковий характер, унеможливлюють чи ускладнюють його безпосередню участь у призначеному судовому засіданні.

Слід вказати і на те, що сторони по справі, їх представники мають змогу усі документи (заяви, пояснення, клопотання, заяви про ознайомлення з матеріалами справи тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що:

захисник у своєму клопотанні не наводить жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних причин, за яких вона позбавлена можливості приймати участь у судовому засіданні;

ситуацію в державі, постійні повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, що є загально відомим фактом;

останні результати намагань провести судове засідання у режимі ВКЗ цим складом суду у інших справах, з постійними розривами зв`язку, які пов`язані з великою кількістю перемінних обставин, вимкненням електрики, з якою пов`язаний інтернет зв`язок, як у суді так і в учасників справи, які територіально знаходяться у різних чергах ГПВ, ГАВ тощо, які у свою чергу не є сталими, необхідність переходу на запасні джерела живлення, яке хоч і є у суду, однак перемикання потягне за собою вимкнення комп`ютерної техніки у суді, перезапуск всієї системи ВКЗ;

відсутність гарантій забезпеченості сторін запасними джерелами живлення і можливості безперебійного переходу на такі джерела живлення, без шкоди цілісності судового розгляду,

суддя приходить до висновку, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання адвоката Петренко К.Л. про залучення прокурора до участі у справі, суддя виходить із наступного.

У поданій заяві адвокат Петренко К.Л. посилається на обставини даної справи та те, що у справі відсутня сторона обвинувачення, а також той факт, що особою яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуються обставини події, а суд не може взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, просить залучити до участі у справі прокурора з метою неупередженого, повного та всебічного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, подану представником заяву приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При цьому, частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова участь прокурора при розгляді справи за ч.1 ст.130 та ч.4 ст.121 КУпАП.

Таким чином, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі прокурора, тому відмовляє у задоволенні клопотання.

Вирішуючи клопотання адвоката Петренко К.Л. про виклик у судове засідання працівників поліції для надання пояснень, суддя виходить із наступного.

У поданій заяві адвокат Петренко К.Л. посилається на суттєві порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим виникла необхідність в отримання від поліцейських пояснень щодо таких обставин.

Дослідивши подану представником заяву приходжу до наступного висновку.

Заявлене клопотання адвоката Петренко К.Л. не підлягає задоволенню, оскільки заявлено передчасно, оскільки судом не було досліджено матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч.4 ст.121 КУпАП, відеозаписи, які долучені до матеріалів на яких має бути зафіксовано увесь процес огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на неявку учасників справи, розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. 7, 8, 23, 250, 277,283 КУпАП, ст. 336 КПК України, ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотань адвоката Петренко К.Л. про зупинення провадження у справі, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про залучення до участі у справі прокурора та виклик працівників поліції – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.А.Сергієнко