Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №479/1534/24 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Справа №479/1534/24

Провадження №1-кп/479/36/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024153290000076 від 09 жовтня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тулиголове Кролевецького району Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , маючий середньо-спеціальну освіту, громадянин України, одружений, маючий на утриманні малолітніх дітей, інвалідом не являється, раніше не судимого, паспорт громадянина України 005033895 від 03 серпня 2020 року,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

учасники провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,

потерпіла ОСОБА_6 ,

представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в :

08 жовтня 2024 року близько 15:00 год ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували на вул.Мирній в смт Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області, де обговорювали питання щодо виховання спільного сина. У цей час між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався словесний конфлікт, у ході якого в ОСОБА_3 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Реалізуючи свій намір, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, перебуваючи навпроти ОСОБА_6 , схопив її правою рукою за шию, а лівою — за праве плече. Застосувавши підніжку, він повалив потерпілу на землю, одночасно завдавши їй удар головою в область обличчя (верхню щелепу). Продовжуючи свої дії, ОСОБА_3 сів над потерпілою та завдав їй удар правим коліном у грудну клітку та два удари в її правий бік.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді перелому коронки першого зуба верхньої щелепи праворуч, що згідно з висновком експерта належить до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили незначну втрату працездатності

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав категорично та повністю, заперечивши будь-яку причетність до вчинення інкримінованих йому дій. Він стверджував, що 08 жовтня 2024 року, перебуваючи на вул.Мирній в смт Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області, жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_6 не завдавав. Також просив врахувати, що потерпіла того дня поводилася агресивно та провокувала його на кофлікт. Цивільний позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, об`єктивно підтверджується належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні свою позицію підтримала повністю та пояснила, що 08 жовтня 2024 року близько 15:00 год вона перебувала в смт Криве Озеро на вул.Мирній разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3 та їхнім спільним сином. Під час розмови щодо виховання дитини між нею та обвинуваченим виник словесний конфлікт через агресивну поведінку останнього. Потерпіла зазначила, що ОСОБА_3 раптово схопив її руками за шию та плече, після чого, застосувавши підніжку, з силою повалив на землю. У момент падіння обвинувачений навмисно завдав їй удару своєю головою в область верхньої щелепи. Надалі, коли вона вже лежала на землі, ОСОБА_3 сів зверху та завдав удар коліном у грудну клітку та два удари в бік. Внаслідок вказаних дій вона відчула сильний фізичний біль Потерпіла наголосила, що жодних провокацій з її боку не було, а агресія обвинуваченого була безпідставною. Цивільний позов підтримала, просила суд задовільнити його в повному обсязі.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в суді підтвердила, що обвинувачений є колишнім чоловіком її доньки — потерпілої ОСОБА_6 08 жовтня 2024 року в другій половині дня ОСОБА_3 під`їхав до будинку по АДРЕСА_2 , щоб привезти дитину. Коли донька вийшла зустріти сина, свідок почула, що між обвинуваченим та потерпілою розпочалася словесна перепалка. Надалі ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілої та, ставши навпроти неї, схопив її правою рукою за шию, а лівою — за праве плече. Застосувавши підніжку, він одночасно завдав удар головою в область обличчя ОСОБА_6 , від чого остання впала на землю. Після цього обвинувачений сів зверху над потерпілою та завдав їй ще один удар правим коліном у центральну частину грудної клітки. Свідок вибігла до них, голосно кричала на обвинуваченого та почала фіксувати події на камеру мобільного телефону. Крім того, свідок зазначила, що обвинувачений поводився агресивно та погрожував фізичною розправою, вигукуючи, що "всіх знищить".

- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в суді підтвердила, що обвинувачений є колишнім чоловіком ОСОБА_6 , з якою вона проживає по сусідству. 08 жовтня 2024 року в другій половині дня, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , свідок почула на вулиці крики. Вийшовши з двору, вона побачила на дорозі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .. Надалі обвинувачений, стоячи навпроти ОСОБА_6 , схопив її правою рукою за шию, а лівою — за праве плече, застосував підніжку та завдав удар своєю головою в область обличчя потерпілої (верхню щелепу). Від отриманого удару ОСОБА_6 впала на землю. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_3 сів зверху над потерпілою та завдав їй удар правим коліном у грудну клітку та удари в правий бік. При цьому потерпіла голосно кричала та намагалася вирватися від нього.

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024153290000076 від 09 жовтня 2024 року щодо реєстрації кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_6 від 08 жовтня 2024 року(а.с.113);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08 жовтня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 заявила про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 08 жовтня 2024 року близько 15.00 год. в АДРЕСА_2 (а.с.114);

- довідкою КНП "Кривоозерська багатопрофільна лікарня" Кривоозерської селищної ради від 16 жовтня 2024 року за вих.№751/01-27, згідно якої ОСОБА_6 , 1993 року народження, у період з 09 жовтня 2024 року - 15 жовтня 2024 року на стаціонарному лікуванні не перебувала. 10 жовтня 2024 року зверталась у відділення консультативної поліклініки до лікаря-хірурга з множинними переломами ребер, лікаря-стоматолога з переломом зуба(а.с.117);

- висновком експерта №340 від 22 жовтня 2024 року за яким, у ОСОБА_6 виявлено: перелом коронки зуба з пошкодженням пульпи. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмета і відноситься дог категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість утворення цього ушкодження 08 жовтня 2024 року. Діагноз /"перелом 4-5 ребра справа" при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався, так як рентгенологічними даними не підтверджений. Вищевказане тілесне ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могло (а.с.120-121);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2024 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_9 , з таблицею ілюстрацій та оптичним диском, в ході якого свідок на місці розказала та показала як саме обвинувачений наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 (а.с.122-128);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2024 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_10 , з таблицею ілюстрацій та оптичним диском, в ході якого свідок на місці розказала та показала як саме обвинувачений наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 (а.с.130-137);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 жовтня 2024 року, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_6 , з таблицею ілюстрацій та оптичним диском, в ході якого потерпіла на місці розказала та показала як саме обвинувачений наносив їй тілесні ушкодження (а.с.138-143);

- диском з відеозаписом подій від 08 жовтня 2024 року, на якому зафіксовано момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . 08 жовтня 2024 року ОСОБА_3 (а.с.146);

- протоколом огляду документу від 22 жовтня 2024 року, із таблицею зображень до протоколу, а саме відеозапису подій від 08 жовтня 2024 року, на якому зафіксовано момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . 08 жовтня 2024 року ОСОБА_3 (а.с.147-152);

- висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) №85-К від 15 листопада 2024 року за яким: 1(1,3,4). Згідно наданих медичних документів у ОСОБА_6 мало місце тілесне ушкодження у вигляді перелому коронки 1 зуба верхньої щелепи праворуч. Дане ушкодження могло утворитись внаслідок одного травматичного впливу тупого твердого предмета в ділянку 1 зуба верхньої щелепи праворуч. Судово-медичних даних, які б дозволяли достовірно встановити давність перелому - немає. По ступеню тяжкості дане ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили незначну стійку втрату працездатності. 2(2). Наявність лише ізольованого перелому коронки зуба виключає можливість його утворення внаслідок падіння з положення стоячи. 3(4). Судово-медичних даних, які дозволяють достовірно відповісти на питання чи можливо утворення перелому внаслідок удару рукою, ногою або іншим предметом – немає. 4(5). Виставлений в наданих медичних документах діагноз "забій грудини; забій лівої гомілки" не підтверджений об`єктивними даними, тому згідно п.4.6 "Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" при оцінки ступеня тяжкості до уваги не брався. Виставлений в наданих медичних документах діагноз "перелом 4,5 ребер справа" не підтверджений даними додаткових методів дослідження, тому згідно п.4.13.4 "Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" при оцінки ступеня тяжкості до уваги не брався.(а.с.159-162).

Оцінивши зібрані у справі докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Показання свідків логічні та узгоджені між собою, тоді як пояснення ОСОБА_3 про те, що він не наближався до потерпілої 08 жовтня 2024 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать іншим показам та фактичним обставинам справи. Показання обвинуваченого про те, що він не наносив удар потерпілій спростовуються, крім показань потерпілої, висновком судово-медичної експертизи, підстав недовіряти яких у суду немає.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризується позитивно, має офіційне працевлаштування та постійне місце проживання, одружений. На обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом також не встановлено.

Суд також звертає увагу на посткримінальну поведінку обвинуваченого, який не вибачився перед потерпілою та жодного разу не намагався у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду. Протягом усього судового розгляду він виправдував власні дії поведінкою потерпілої, не вчинивши жодних дій, що свідчили б про його бажання усунути чи мінімізувати наслідки вчиненого.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним кримінальним проступком; обставини, мотиви та наслідки його вчинення для потерпілої; відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, а також наведені дані про особу обвинуваченого.

При визначенні виду та міри покарання суд також бере до уваги позицію сторони обвинувачення та думку потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому максимально суворого покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує відсутність у поведінці обвинуваченого ознак щирого каяття та критичної оцінки власних дій. Обрання позиції заперечення очевидних обставин справи, зокрема факту вчинення правопорушення у присутності дитини, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.

При цьому суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень, необхідним та достатнім буде призначити йому покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки, характер протиправних дій обвинуваченого та їх наслідки, на переконання суду, розумною відповіддю держави на вчинене кримінальне правопорушення буде призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду. Це сприятиме усвідомленню ним протизаконності своїх дій, забезпечить відновлення суспільної справедливості та виконання превентивних завдань кримінального покарання.

Водночас, суд при призначенні покарання обвинуваченому не вбачає підстав для застосування положень ст.69 та ст.69-1 КК України.

Крім того, у даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_6 в особі представника — адвоката ОСОБА_11 , пред`явила цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням. Позивач просить стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 26 026,90 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн..

Вирішуючи вимоги цивільного позову, суд керується положеннями ст.ст.128, 129 КПК України, ст.13 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України.

Розглядаючи вимоги цивільного позивача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 26026.9 грн., суд приходить до висновку про їх необґрунтованість. Так, на підтвердження понесених витрат потерпілою надано фіскальні чеки аптечних закладів, проте останні не містять найменувань придбаних лікарських засобів, що унеможливлює ідентифікацію куплених препаратів. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять медичних документів (листів призначень, рецептів, виписок із медичної карти), які б підтверджували необхідність вживання будь-яких препаратів саме у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого 20 000 грн. на майбутнє відновлення пошкодженого зуба, суд зазначає наступне. На підтвердження цієї суми позивачем не надано жодного фінансового документа (рахунку-фактури, кошторису медичного закладу, плану лікування), який би визначав точну вартість медичних послуг.

Вирішуючи вимоги про відшкодування витрат на проведення комп`ютерної томографії шийного та грудного відділів хребта, суд зазначає наступне. Потерпілою не надано медичне направлення або рекомендації лікаря на проведення саме таких обстежень у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Враховуючи, що потерпілою не надано доказів медичної необхідності вказаних процедур для діагностики чи лікування наслідків даного правопорушення, суд не вбачає підстав для визнання цих витрат обґрунтованими та відмовляє у їх стягненні з обвинуваченого.

За таких обставин, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що витрати в сумі 26020.90 грн. є безпосередніми збитками, завданими кримінальним правопорушенням, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що дії обвинуваченого полягали у нанесенні тілесних ушкоджень колишній дружині, та приходить до наступного. Особливої глибини душевних страждань потерпілій завдало те, що вказані дії вчинялися у присутності їхнього спільного малолітнього сина, що неминуче посилило емоційний стрес потерпілої та викликало додаткові переживання за психічний стан дитини.

З огляду на категоричне заперечення вини обвинуваченим та відсутність будь-яких кроків до примирення, суд вважає заявлену суму в 50 000 грн дещо завищеною, проте, враховуючи специфіку обставин справи (присутність дитини, розлад здоров`я), вважає за доцільне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.. Така сума, на переконання суду, є справедливою, співмірною із заподіяними стражданнями та відповідатиме засадам розумності.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи щодо нього не обиралися.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 30 000 (тридцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій, прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.

СУДДЯ: