Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №488/246/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/246/26

Провадження № 2/488/1416/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявській Я.А.,

при секретарі судового засідання – Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Бондар А.В. звернулася до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач, громадянин Азербайджанської Республіки Гулієв ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Баку уклали шлюб, який був належним чином зареєстрований у Відділі реєстрації Бакинського центру «Служби АСАН» № 2, про що зроблено запис у книзі актових записів про реєстрацію шлюбу за № 2007 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

У період спільного проживання у шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного сімейного життя між сторонами виникли обставини, що унеможливили подальше спільне проживання, з`явилися неприязні стосунки, розбіжності та непорозуміння щодо подальшого сімейного життя, почуття поваги та кохання сторони втратили, і шлюбні відносини фактично припинилися.

Протягом останнього року сторони проживають окремо. Відповідач разом із сином у місті Боярка, Київська область, хоча зареєстрований у місті Миколаїв, а син перебуває на повному утриманні позивача.

У сімейному житті постійно виникали сварки та образи, спроби примирення не мали успіху, компроміси не досягались, сім`я фактично розпалася. Позивач вважає шлюб формальним, нормального спілкування між сторонами немає, надання строку для примирення не виправить ситуацію, а попередні спроби примирення були марними.

Зазначила, що відповідач самоусунувся від виконання обов`язків щодо утримання сина, який потребує належного харчування, одягу, фізичного, духовного та морального розвитку, відвідування секцій та оздоровлення, що потребує значних коштів, які позивач не в змозі забезпечити самостійно.

Позивач вважає, що дохід відповідача є достатнім для сплати аліментів у розмірі 1/4 частини від його заробітку на утримання дитини, а також на утримання позивача до досягнення сином трьох років.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернулася в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Представник позивача – адвокат Бондар А.В. через підсистему «Електронний суд» надав заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивача та її представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на своєчасно. У поштових повідомленнях про виклик у судові засідання на 05.03.2026 та 16.04.2026 листоношою проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280, ст. 281 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги заяву позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до вказаного свідоцтва батьком дитини значиться відповідач, ОСОБА_2 , матір`ю — ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, сформованим 11.01.2026 року, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 6550 від 23.06.2023 року, виданої Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України.

Дитина фактично проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає, однак має можливість сплачувати аліменти у розмірі, зазначеному у позовній заяві.

Відповідно до ст. ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України.

Згідно з ст. 84 СК України «Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини». Частиною 2 названої статті передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання, у разі проживання з нею дитини, - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

За такого, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позовної заяви і до повноліття дитини, підлягають задоволенню.

Суд також вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (1 331,20 грн. + 1 331,20 грн.), у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 000 грн. представник позивача надав суду: ордер від 16.01.2026 року, договір про надання правової допомоги № б/н від 12.01.2026, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бондар А.В., квитанцію до платіжної інструкції № 2PL.1.486157239 від 12.01.2026 року про сплату грошових коштів у розмірі 30 000 грн за надання юридичних послуг відповідно до договору від 12.01.2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.01.2026 року, який відображає перелік фактично виконаних адвокатом дій, їх обсяг, погодинну вартість правничої допомоги, зокрема: надання консультації щодо перспективності справи, підготовка та направлення позовної заяви, а також формування й оформлення пакету документів для подання до суду, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 14 000 грн.

Оскільки представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу у сумі 14 000 грн., суд прийшов до висновку, що понесені позивачем витрати є розумними, доцільними та співмірними виходячи із складності та категорії справи, тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 від усіх його видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.01.2026 року і до повноліття дитини.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.01.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в загальному розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачені витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська