Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №488/4928/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4928/25

Провадження № 2/488/1052/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гейко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітеті Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

Встановив:

Позивач - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить позбавити громадянина України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника дитини, до якого буде влаштована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на території Корабельного району міста Миколаєва проживає відповідач, який є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 , свого житла він не має, останнє відоме місце фактичного проживання - АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, самоусунувся від виховання та утримання доньки.

Мати дівчинки - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дитина близько року проживала з тіткою - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , знаходилась на повному її утриманні. Під час проживання дівчинки у тітки відповідач доньку не навідував, не цікавився станом її здоров`я та успіхами в навчальному закладі, матеріально не допомагав.

05.08.2025 року сестра відповідача звернулася до відділу поліції з заявою про встановлення місця знаходження ОСОБА_1 . Інформації не отримала.

15.08.2025 року ОСОБА_4 прийшла з дівчинкою до служби та повідомила, що ОСОБА_5 вийшла з-під її контролю, змоги та бажання утримувати племінницю у неї немає.

Того ж дня спеціалістом служби була викликана карета швидкої допомоги та патрульна поліція, які по факту склали акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 15.08.2025 року. Дівчинка, з метою обстеження вміщена до КНП ММР "Міська дитяча лікарня № 2".

19.08.2025 року дитина влаштована до КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Південноукраїнської міської ради".

З моменту вміщення дитини до дитячого закладу відповідач жодного разу не звернувся до служби з приводу місця знаходження його доньки, не поцікавився долею своєї доньки, що можна розцінювати як байдужість та безвідповідальність з його боку.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, у тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, будь - яких заяв до суду не надав, причина його неявки суду не відома.

Третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради надала заяву про розгляд справи у відсутність її представника, позовні вимоги підтримала, проти зачоного розгляду справи не заперечувала.

Враховуючи те, що від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у його відсутність не надходила, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст.ст. 280-282 ЦПК України.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вбачається, що дитина близько року проживала з тіткою - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 на повному її утриманні. Під час проживання дівчинки у тітки батько доньку не навідував, не цікавився станом її здоров`я та успіхами в навчальному закладі, матеріально не допомагав.

15.08.2025 громадянка ОСОБА_4 прийшла з дівчинкою до служби та повідомила, що ОСОБА_5 вийшла з-під її контролю, змоги та бажання утримувати племінницю у неї немає.

Спеціалістом служби була викликана карета швидкої допомоги та патрульна поліція, які, по факту, склали акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 15.08.2025 року. Дівчинка, з метою обстеження вміщена до КНП ММР "Міська дитяча лікарня № 2".

19.08.2025 року дитина влаштована до КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Південноукраїнської міської ради".

З моменту вміщення дитини до дитячого закладу відповідач жодного разу не звернувся до служби з приводу місця знаходження його доньки.

Службою направлялися листи до відділу поліції № 3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про надання довідки-характеристики та довідки про місцезнаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримана відповідь, що місце знаходження відповідача досі не встановлено.

Згідно інформації, наданої ОСОБА_6 гімназією № 54, батько не відповідав на телефонні дзвінки, не відвідував батьківські збори. Вихованням і навчанням ОСОБА_5 займалася тітка, ОСОБА_4 , яка постійно відвідувала навчальний заклад, батьківські збори та цікавилася навчанням племінниці.

З моменту вміщення ОСОБА_5 до державних закладів, відповідач жодного разу до служби у справах дітей не прийшов та не поцікавився долею своєї доньки, що можна розцінювати як байдужість та безвідповідальність з його боку.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення ОСОБА_1 від виховання своєї дитини.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах малолітньої.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

З огляду на вищевикладене, суд знаходить позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Тому суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення аліментів обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, і вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов - задовольнити.

Позбавити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь законного представника, до якого буде влаштована малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Код ЄДРПОУ 04056612, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Код ЄДРПОУ 23086665, адреса: 54050 м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314.

Суддя Л.І. Селіщева