Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №488/907/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/907/25

Провадження № 2/488/311/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі — судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання — Коваль А.О.,

представник позивача ОСОБА_1 — адвоката Луконіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Луконіну Н.В. звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якій просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їхніх неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.01.2013 року, від якого мають двох малолітніх дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружні відносини між сторонами були припинені у 2017 році, коли відповідач виїхав на постійне місце проживання за межі території України.

Зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва у цивільній справі № 489/4084/18 від 18.08.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Діти за домовленістю сторін залишилися проживати з матір`ю.

Позивач вказала, що з 2017 року відповідач не спілкувався зі своїми дітьми, не брав участі у вихованні та утриманні дітей, не цікавився їх життям, розвитком, не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, не створював умов для їх належного вікового розвитку, не забезпечував належного побутового рівня для дітей.

Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2021 року з відповідача на користь позивачки було стягнено аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше, ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.11.2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Проте, ОСОБА_2 належним чином свої зобов`язання зі сплати аліментів ніколи не виконував, час від часу гроші на утримання дітей надавали його батьки.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього законом, позивачка звернулася до суду з даним позовом про позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Ухвалою суду від 12.03.2025 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач – ОСОБА_2 , своїм правом на надання відзиву до суду проти задоволення позовних вимог не скористався, про слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду не відомі. У поштовому повідомленні від 26.03.2025 року наявна відмітка про отримання поштового вкладення ОСОБА_5 (батько). У поштових повідомленнях від 08.07.2025 року, 04.08.2025 року, 08.10.2025 року, 14.11.2025 року, 29.12.2025 року, 02.02.2026 року, 26.03.2026 року про виклик у судові засідання відповідача листоношею проставлена відмітка про відсутність адресата. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, ухвалу суду від 12.03.2025 року про відкриття провадження у даній справі було відразу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення відповідачу.

В судовому засіданні, призначеному 08.04.2026 року, позивач та її представник під час судового розгляду справи позов підтримали повністю з підстав, зазначених у ньому. Проти розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 з 26.01.2013 року, який був розірваний на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у цивільній справі № 489/4084/18 від 18.08.2018 року.

Від вказаного шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей: доньку — ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 11.05.2016 року Ленінським районним у місті Миколаєва відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, відповідний актовий запис № 353 та сина — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 14.08.2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, відповідний актовий запис № 2616.

Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2021 року з відповідача на користь позивачки було стягнено аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше, ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.11.2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Проте, ОСОБА_2 належним чином свої зобов`язання зі сплати аліментів ніколи не виконував, час від часу гроші на утримання дітей надавали його батьки.

Проте, відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов`язання зі сплати аліментів не виконує.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Про відсутність участі у вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батька - відповідача, ОСОБА_2 , свідчать:

- відповідь на адвокатський запит від КНП ММР «ЦПМСД № 5» № 80/11 від 25.02.2025 року з якої встановлено, що діти перебувають під наглядом лікаря загальної практики- сімейного лікаря ОСОБА_6 , за інформацією якої на прийом до лікаря, щорічний медогляд дітей завжди приводить мати. Батько, ОСОБА_2 , здоров`ям дітей не цікавився, не відвідував з ними лікаря, не надавав згоду на проведення профілактичних щеплень, тощо. Щодо стану здоров`я дітей контактувала виключно мати — ОСОБА_1 ;

- інформація №05 від 21.02.2025 року на адвокатський запит від ЗДО (Ясла-садок) №123 Комбінованого типу ММР свідчить про те, що діти відвідували навчальний заклад, ОСОБА_7 з 03.07.2017 по 03.06.2019 року, ОСОБА_8 з 12.07.2018 по 23.02.2022 року, дітей до садочку приводили та забирали мати та бабуся по лінії матері; мати цікавилася успіхами дітей, дослухалася до порад задля покращення розвитку дітей, заохочувала дітей до відвідування гуртків. ОСОБА_2 ніколи не контактував з педагогами закладу, не відвідував батьківські збори, не забирав дітей із садочка, діти розповідали, що батько живе закордоном.

- відповідь на адвокатський запит від Миколаївської гімназії № 3 ім. Молчанова Б.І. ММР № 02-23/39 від 19.02.2025 року з якої встановлено, що діти є учнями даного навчального закладу, ОСОБА_3 навчається у гімназії з 01.09.2022 року, є ученицею 3 класу, характеризується позитивно, старанна, вихована, належно виконує навчальні обов`язки. У її навчанні та вихованні активну участь бере мати – ОСОБА_1 та бабуся. Батько участі у шкільному житті дитини не бере. ОСОБА_4 навчається у гімназії з першого класу, є учнем 6-Б класу, має навчальні досягнення початкового/середнього рівня, до навчання ставиться відповідально, характеризується як дисциплінований та вихований учень. Мати приділяє належну увагу його вихованню та навчанню, бере активну участь у шкільному житті. Батько участі у вихованні та навчанні дитини не бере. За інформацією навчального закладу, фактів фізичного чи психологічного насильства щодо дітей у сім`ї не виявлено.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.03.2025 року витребувано від Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Миколаєва, Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2017 року по теперішній час, зазначивши останню дату (в`їзду, виїзду) перетину державного кордону України вказаною особою.

19.03.2025 року та 24.03.2025 року до суду надійшли витребувані документи, з яких встановлено, що остання дата здійснення перетину державного кордону (виїзд) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,— 11.02.2020 року, пункт пропуску: Сеньківка.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у Постанові від 25.03.2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З огляду на викладену вище правову позицію, у судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2026 року було заслухано думку дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності представника Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, з показів яких було встановлено, що діти є емоційно близькими та прихильними до матері – ОСОБА_1 , мають близькі стосунки між собою, а також чоловіком матері, якого називають батьком, що свідчить про родинну згуртованість. Про біологічного батька діти майже не згадують, вказали, що він участі у їх житті не бере, не спілкується з ними та не цікавиться їх навчанням і розвитком; ОСОБА_3 , зазначила, що батька не пам`ятає, за її словами, він не виконує своїх обов`язків та не піклується про неї, зв`язку із ним вони не мають, зацікавленості в спілкуванні не виявляють. Також з пояснень дітей встановлено, що спілкування з родичами по батьківській лінії є епізодичним та нерегулярним, що додатково свідчить про відсутність сталих сімейних зв`язків з боку батька.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.03.2025 року зобов`язано Службу у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради надати по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У своєму висновку Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради зазначив, що з метою з`ясування ставлення дітей до батька службою у справах дітей організовано проведення з ними психодіагностичного дослідження.

Відповідно до листа Миколаївського міського центру соціальних служб від 09.04.2025, стосунки дітей з батьком є невизначеними, оскільки діти досить тривалий час з ним не спілкуються

В ході підготовки висновку, з метою перевірки умов проживання сім`ї відповідача, ОСОБА_2 , спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Корабельного району перевірено його місце проживання по АДРЕСА_1 .

Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою проживають батьки відповідача, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , батько дітей має реєстрацію, але з 2019 проживає за межами України. Зі слів баби та діда, за можливості батько намагався зв`язатися з дітьми у телефонному режимі, однак дзвінки відхилялися. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не проживає на території України, провести з ним бесіду та з`ясувати його думку з приводу позбавлення батьківських прав не можливо

Питання позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської міської ради. Комісія дійшла висновку про відсутність достатніх та вагомих доказів свідомого ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, керуючись інтересами дітей, відповідно до ст.ст. 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Таким чином, з Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради наданого до суду, вбачається недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд зазначає, що таке рішення органу опіки та піклування мотивовано неможливістю провести бесіду з батьком дітей за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 у зв`язку з його непроживанням за вказаною адресою. Разом із цим, висновок не містить інформації про те, які заходи щодо встановлення місця перебування та проживання ОСОБА_2 було вжито Службою у справах дітей, чи запрошувався він до участі в розгляді питання позбавлення батьківських прав в телефонному режимі, чи було проведено обстеження умов проживання дітей та ін.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради не надала пояснення з приводу неповноти Висновку та його невідповідності Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини №866 від 24.09.2008 року 24 вересня 2008 року № 866, у зв`язку із чим суд не погоджується з ним, вважаючи формальним, недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей.

Під час вивчення письмових матеріалів справи, оцінюючи поведінку відповідача, суд наголошує, що його тривале перебування за межами території України (останній виїзд зафіксовано у 2020 році) не є об`єктивною перешкодою для виконання батьківських обов`язків, покладених законодавством, та не виправдовує повну відсутність участі у житті дітей. Суд вважає таку поведінку свідомим та добровільним вибором відповідача, оскільки сучасний розвиток засобів телекомунікацій, наявність месенджерів та відеозв`язку дозволяють батькові підтримувати регулярний емоційний контакт, цікавитися станом здоров`я, навчанням та розвитком дітей з будь-якої точки світу. Відсутність будь-яких спроб ОСОБА_2 скористатися такими можливостями протягом майже 9 років (з 2017 року), у поєднанні з невиконанням обов`язків щодо утримання дітей, свідчить про його повну байдужість до їхньої долі та свідоме нехтування батьківським статусом, що є проявом винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 названого Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При вирішенні справи суд приходить до висновку, що таким негативним впливом з боку відповідача на розвиток дітей є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім`ї та людей, з якими вони перебувають у родинному зв`язку.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не намагається забезпечити дітей необхідним, не виявляє турботу, навіть цікавість щодо своїх дітей, тому позов щодо позбавлення відповідача батьківських прав підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн., а тому він підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись Законом України Про охорону дитинства, ст.ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав — задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: доньки — ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа — Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 24060001, адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська