Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №127/11339/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11339/26

Провадження № 3/127/2331/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М.,

за участю прокурора Добровольської В.В.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа № 127/11339/26 (провадження № 3/127/2331/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відносно військовослужбовця, сержанта ОСОБА_1 , який з 10.07.2024 року з посади гранатометника 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноваженим управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Корєшковим В.С. складено протоколи №296, №297, № 298, №299 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 02.04.2026.

ОСОБА_1 , будучи з 10.07.2024 звільненим з посади гранатометника 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , являючись згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік та за 2022 рік, за 2024 рік (після звільнення) та несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію при звільненні, в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №25 від 25.02.2022 сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду стрільцем 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №25 від 25.02.2022 сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира відділення 3 відділення 3 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №90 від 10.05.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку із призначенням до НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Сухопутних військ ЗСУ.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №179 від 28.06.2024 сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В подальшому, згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №179 від 28.06.2024 сержанта ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 10.07.2024.

Згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язаний подавати декларації відповідно до цього Закону.

В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Тобто ОСОБА_1 є також суб`єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Відповідно до протоколу № 296, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуваючи у статусі суб`єкта декларування згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи зобов`язаним відповідно до ч. 1 ст. 45 цього Закону подати щорічну декларацію за 2021 рік у встановлений законом строк, порушив зазначений обов`язок та подав декларацію несвоєчасно, без поважних причин.

У протоколі зазначено, що обов`язок подання декларації виник у зв`язку із перебуванням особи на посаді у ІНФОРМАЦІЯ_7 , а встановлений законом строк подання щорічної декларації порушено, оскільки фактичне подання відбулося 07.01.2026.

Згідно з протоколом № 297, ОСОБА_1 , за аналогічних правових підстав, будучи суб`єктом декларування у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», порушив вимоги ч. 1 ст. 45 цього Закону щодо подання щорічної декларації за 2022 рік.

Встановлено, що обов`язок подання декларації за 2022 рік виник у визначений законом строк, однак декларація подана несвоєчасно, а саме 07.01.2026, тобто з істотним порушенням граничного строку подання, передбаченого законодавством.

У протоколі зазначено, що поважні причини несвоєчасного подання декларації відсутні.

Відповідно до протоколу № 298, ОСОБА_1 , будучи звільненим з посади гранатометника відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.07.2024, як суб`єкт, який припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, був зобов`язаний відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, у строк до 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Проте зазначений обов`язок виконано несвоєчасно, оскільки декларацію при звільненні за період 01.01.2024–10.07.2024 подано лише 07.01.2026, що істотно перевищує встановлений законом строк.

Відповідно до протоколу № 299, ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування у розумінні пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», повторно порушив вимоги фінансового контролю, передбачені ч. 1 ст. 45 цього Закону, шляхом несвоєчасного подання декларації за 2024 рік (після звільнення).

Згідно з матеріалами протоколу, обов`язок подання відповідної декларації виник після припинення військової служби, однак декларацію подано лише 07.01.2026, що свідчить про істотне порушення встановлених законом строків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 зазначив, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є несвоєчасне подання декларації без поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, всупереч вимогам законодавства, несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік та за 2022 рік, за 2024 рік (після звільнення) та несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію при звільненні, чим порушив встановлений порядок здійснення фінансового контролю.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення суд визначає м. Вінниця, оскільки, обов`язок подавати декларації у ОСОБА_1 виник перебуваючи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 .).

Таким чином, ОСОБА_1 будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік та за 2022 рік, за 2024 рік (після звільнення) та несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію при звільненні, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав, просив суд суворо не карати.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, просив суд призначити адміністративне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Розглянувши матеріали № 296, № 297, № 298, № 299 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 02.04.2026, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, який вину свою визнав, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», декларування є складовою системи фінансового контролю, спрямованого на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням. Відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, залишаються суб`єктами декларування у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обов`язок суб`єктів декларування щорічно подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у визначені законом строки. Абзацом другим частини другої цієї статті передбачено обов`язок подання декларації у разі припинення діяльності протягом 30 календарних днів з дня такого припинення.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю є особи, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на посаді у системі ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 10.07.2024 був звільнений із займаної посади. Таким чином, він мав статус суб`єкта декларування як під час перебування на посаді, так і після її припинення у випадках, визначених законом.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 296, обов`язок подання щорічної декларації за 2021 рік виник у передбачені законом строки, однак декларація подана лише 07.01.2026, тобто з істотним порушенням строку, встановленого законодавством про запобігання корупції. Поважні причини несвоєчасного подання декларації відсутні та матеріалами справи не підтверджені.

Відповідно до протоколу № 297, аналогічне порушення встановлено щодо щорічної декларації за 2022 рік, яка також подана 07.01.2026, що свідчить про систематичне невиконання обов`язків фінансового контролю та істотне порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з протоколом № 298, після припинення повноважень 10.07.2024 у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, у строк 30 календарних днів, однак відповідна декларація за період 01.01.2024–10.07.2024 подана лише 07.01.2026, що свідчить про грубе порушення встановленого законом строку.

Відповідно до протоколу № 299, аналогічно встановлено несвоєчасне подання декларації за 2024 рік (після звільнення), яка подана 07.01.2026, що підтверджує триваючий характер порушення вимог фінансового контролю та ігнорування обов`язків, передбачених антикорупційним законодавством.

Оцінивши сукупність наведених доказів, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларацій, подання яких передбачено Законом України «Про запобігання корупції».

Докази у справі є належними, допустимими та достатніми у сукупності для висновку про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого правопорушення. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності судом не встановлено.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації, передбачених правозастосовною практикою, зокрема хвороби, перебування на лікуванні, технічних збоїв у роботі офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції чи інших об`єктивних перешкод.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні декларації без поважних причин та має формальний склад, у зв`язку з чим для наявності складу правопорушення достатнім є встановлення самого факту порушення строку подання декларації.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, даними Єдиного державного реєстру декларацій, а також іншими матеріалами справи.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, що суд оцінює як щире каяття та враховує при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та визнання вини. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Суд також враховує, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Оскільки ОСОБА_1 вчинив чотири адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 172-6 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом одночасно, адміністративне стягнення підлягає накладенню за правилами частини другої статті 36 КУпАП, тобто в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та він підлягає адміністративній відповідальності та вважає необхідним та достатнім для виправлення останнього буде застосування до нього адміністративного стягнення відповідно до вимог санкції ч. 1 ст.172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 268, 278, 283, 284, 294, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Строк пред`явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: