Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №600/286/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/286/24-а Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір В.О.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

22 квітня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 18.08.2023 року за №0000060190704.

Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано правові висновки Верховного Суду, а також не надано належної оцінки встановленим під час перевірки порушенням. Апелянт наголошує, що для проведення фактичної перевірки достатнім є зазначення у наказі правової підстави, передбаченої Податковим кодексом України, без деталізації отриманої інформації. Крім того, відповідач вказує на доведеність порушень позивачем вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджується матеріалами перевірки та податковою інформацією.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку ГУ ДПС у Чернівецькій області. З-поміж видів економічної діяльності, яку здійснює підприємець: 47.30 роздрібна торгівля пальним (основний); 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та ін. (а.с.16-19).

Позивач має ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями, яка зареєстрована 30.06.2023, термін дії з 01.07.2023 до 01.07.2024, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , магазин, 35 кв.м. (а.с.17-18).

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі наказу №888-п від 25.07.2023 та направлень №№1536,1535,1574 від 25.07.2023р. та 01.08.2023р. проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який здійснює свою господарську діяльність в магазині за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.42-45).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 03.08.2023 №4849/ж5/24- 13-07-04/3343212253 (а.с.50).

Згідно складеного акту в ході перевірки встановлені порушення пунктів 1, 2, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Так, встановлено, що при реалізації пляшки горілки "Козацька Рада" 0,5л. по ціні 165,0грн. реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався. Разом із цим при перевірці встановлено:

- проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування, а саме згідно баз даних ГУ ДПС у Чернівецькій області ФОП у квітні 2022 року реалізував алкогольні напої без зазначення коду УКТЗЕД;

- згідно баз даних ГУ ДПС у Чернівецькій області ФОП здійснював розрахункові операції з реалізації алкогольних напоїв, через зареєстрований опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій формі розрахункового документу, але без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). За період з 01.01.2022 по день підписання акту ФОП реалізував алкогольних напоїв без акцизної марки на суму 37932,0грн.

На підставі акту перевірки від 03.08.2023 №4849/ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 , відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 року за №0000060190704, яким за встановлені порушення до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 62163,00грн. (а.с.20).

Згідно розрахунку до акту фактичної перевірки, який міститься в матеріалах справи, відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення п.1 ст.17 Закону становить 165,0грн, за порушення п.7 ст.17 Закону - 5100грн, за порушення п.2 ст.17 Закону - 37932,0грн х 1,5 = 56898,0грн (а.с.21).

Позивач не погоджується з прийнятим щодо нього рішенням та вважає його протиправним, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що фактична перевірка позивача призначена за відсутності належної фактичної підстави, оскільки у наказі про її проведення не конкретизовано інформацію, яка стала підставою для перевірки, а відповідач не довів її наявність у суді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів» (80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України).

У спірному випадку, підстави проведення фактичної перевірки з боку відповідача дотримані та відповідають позиції викладеній у сталій судовій практиці Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 адміністративне провадження № К/990/67/24 зазначив: « 58. ….Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати й07.2023 до 01.07.2

Тобто виходячи із єдиної сталої практики Верховного Суду, підставою для проведення фактичної перевірки є зазначення норми Податкового кодексу України, без деталізації суті та змісту підстави на проведення такої перевірки.

Висновки суду першої інстанції про відсутність будь-якої інформації як підстави для проведення перевірки не ґрунтуються на належній оцінці зазначених норм, а також не враховують специфіку податкового контролю, який допускає використання інформаційно-аналітичних баз даних.

Разом з тим, навіть у випадку наявності певних процедурних недоліків при оформленні наказу, відповідно до правових висновків Верховного Суду, такі порушення можуть бути підставою для скасування рішення лише за умови їх істотності та впливу на результати перевірки.

У даному випадку суд апеляційної інстанції не встановив, що зазначені судом першої інстанції недоліки наказу вплинули або могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо виявлених порушень.

Наказ Головного управління ДПС у Чернівецькій області №888-п від 25.07.2023 містить як правову підставу для призначення перевірки (посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), та обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, чим спростовано доводи позивача про неправомірність призначення фактичної перевірки.

Стосовно порушень, встановлених за наслідками податкової перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно складеного акту в ході перевірки встановлені порушення пунктів 1, 2, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Так, встановлено, що при реалізації пляшки горілки "Козацька Рада" 0,5л. по ціні 165,0 грн. реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався. Разом із цим при перевірці встановлено:

- проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування, а саме згідно баз даних ГУ ДПС у Чернівецькій області ФОП у квітні 2022 року реалізував алкогольні напої без зазначення коду УКТЗЕД;

- згідно баз даних ГУ ДПС у Чернівецькій області ФОП здійснював розрахункові операції з реалізації алкогольних напоїв, через зареєстрований опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій формі розрахункового документу, але без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). За період з 01.01.2022 по день підписання акту ФОП реалізував алкогольних напоїв без акцизної марки на суму 37932,0грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон №265/95 - ВР.

Відповідно до приписів пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

За змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно п.1 та п.2 Розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Таким чином, пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення фактичної перевірки встановлено факт здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

Крім того, встановлено здійснення розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв без зазначення обов`язкових реквізитів фіскального чеку, зокрема цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, що суперечить вимогам пункту 11 статті 3 зазначеного Закону та Положення №13.

Також підтверджено проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду УКТ ЗЕД, що прямо заборонено законодавством у сфері обігу підакцизних товарів.

Посилання позивача на окремий фіскальний чек як доказ відсутності порушень колегія суддів оцінює критично, оскільки наявність одиничного документа не спростовує встановлених перевіркою порушень, які носять системний характер та охоплюють значний період діяльності.

Крім того, позивач не надав усіх первинних розрахункових документів, які б у сукупності спростовували висновки контролюючого органу.

Доводи позивача про те, що будь-яка наявність QR-коду та фіскалізація чеку свідчить про належне виконання вимог закону, є помилковими, оскільки фіскалізація операції не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримання встановлених законодавством вимог до форми та змісту розрахункового документа, включно з обов`язковими реквізитами.

Доводи позивача про те, що використання даних за минулі періоди є неприпустимим у межах фактичної перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статей 72, 83 ПК України така інформація є податковою та може бути використана як доказ.

Акт перевірки, складений за результатами фактичної перевірки, відповідає вимогам статті 86 ПК України та є належним доказом у справі. Підстав для визнання його недопустимим доказом суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР, а застосовані до нього фінансові санкції є правомірними та відповідають вимогам закону, тому податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 №0000060190704 відповідно, прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Суд першої інстанції, не дослідивши належним чином обставини справи в частині встановлених порушень та обмежившись виключно оцінкою процедурних аспектів призначення перевірки, дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, доводи позивача не спростовують порушення, встановлені під час фактичної перевірки, та не є підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року по справі №600/286/24-а прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.