Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №240/26551/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26551/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №54-1707 від 14.08.2015, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку в 25 000 грн;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо складення акту від 02.10.2025 року за №20881/06-30-24-10/2599818450 про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Житомирській області нарахованої пені в сумі 23 320,12 грн за період з 02.06.2016 по 01.10.2025 та скасувати пеню в розмірі 23 400,00 гривень, нараховану за актом у вересні 2025 року за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з транспортного податку в сумі 25 000 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000243682410 від 28.10.2025, яким нараховано штраф в сумі 10%, що складає 2500,00 гривень за несвоєчасну сплату транспортного податку в сумі 25 000, грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з урахуванням часу прийняття статті 267 Податкового кодексу України (після 15 липня) та дії конституційного принципу верховенства права, у позивача виникає обов`язок сплати транспортного податку лише з 01 січня 2016 року, тому нарахування транспортного податку за 2015 рік, застосування пені та штрафу проведено контролюючим органом протиправно.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до інформації, отриманої від Житомирського обласного МРЕВ ДАІ МВС України у 2015 році, відповідно до пп.267.6.3. п.267.6 ст.267 ПК України контролюючим органом встановлено, що у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував легковий автомобіль марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., cірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який поставлений платником на облік 11.04.2012 року.

Враховуючи отриману інформацію, відповідно до вимог пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 та п.267.4. ст.267 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення – рішення від 14.08.2015 № 54-1707 щодо нарахування транспортного податку в сумі 25 000,00 грн (граничний термін сплати - 03.03.2016).

Податкові зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб виконані позивачем 01.10.2025.

Надалі, контролюючим органом за порушення термінів сплати транспортного податку щодо позивача було складено акт камеральної перевірки від 02.10.2025 № 20881/06-30-24-10.

Зокрема, за несвоєчасну сплату платежу до бюджету в автоматичному режимі ОСОБА_1 нараховано пеню в сумі 23 320,12 грн, яка була сплачена позивачем 03.10.2025.

Також ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення – рішення від 28.10.2025 №000243682410, яким нараховано штраф в сумі 10%, що складає 2500,00 гривень за несвоєчасну сплату транспортного податку на сумі 25 000 грн.

Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями та діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення, визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов`язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Як зазначалось, транспортний податок був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.

У зв`язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, з врахуванням норм пункту 10.3 статті 10, пункту 12.3.5 статті 12, статті 265, пункту 266.5.1 статті 266, пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Житомирська міська рада прийняла рішення від 10.06.2015 № 932 "Про місцеві податки та збори", яким, серед іншого, затвердила Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте міською радою рішення, не могло бути застосовано в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування рішення є 2016 рік.

Таким чином фізичні особи, які мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. зобов`язані сплачувати транспортний податок у розмірі 25000,00 грн. з розрахунку на календарний рік за кожен легковий автомобіль, починаючи з 01 січня 2016 року.

Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Також дані висновки узгоджуються з таким принципом податкового законодавства як принцип стабільності, що закріплений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів (суб`єкт, об`єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування, джерело сплати і квота), тобто як в цілому так і окремо, не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов`язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування.

Отже, у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2015 рік.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постановах від 27.08.2020 у справі №816/1695/16, від 16.11.2021 у справі №817/1439/16.

Враховуючи, що нарахування пені та застосування штрафу відбулось у зв`язку із несвоєчасною сплатою вказаного податкового зобов`язання, таке нарахування також не можна визнати правомірним.

Крім того, відповідно до підпункту 129.2. статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №54-1707 від 14.08.2015 та №000243682410 від 28.10.2025, визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо нарахування пені в сумі 23 320,12 грн на підставі акта перевірки від 02.10.2025 року №20881/06-30-24-10/2599818450.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.