Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №560/9126/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9126/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

22 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Ковальчук О.К. у м. Хмельницькому) від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо виплати ОСОБА_2 грошової компенсації на відшкодування суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24;

зобов`язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького провести виплату ОСОБА_2 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, нарахованого і виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24;

визнано протиправними дії Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків з доходу ОСОБА_2 , нарахованого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24;

зобов`язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 , нарахованого і виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24, виходячи з розміру військового збору 1,5 %, з виплатою компенсації надлишково стягнутого військового збору.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при виплаті позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 повинен також виплатити компенсацію податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотка) з виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 індексації грошового забезпечення позивача.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що оскільки індексація грошового забезпечення виплачена позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 як звільненому військовослужбовцю, тому сума такого доходу включається до їx загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, а також і військовим збором за ставкою 5 відсотків на загальних підставах.

Окрім того, представник апелянта зазначив, що позивач не звертався до Національної академії із заявою, у якій би йшлося про нарахування та виплату недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а Національна академія відповідно не відмовляла у виплаті такої, а тому, на думку представника відповідача, позовні вимоги є передчасними, оскільки право позивача суб`єктом владних повноважень наразі не порушено.

24 березня 2026 року представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якій містяться посилання на практику Верховного Суду (зокрема на постанови від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17, від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17), згідно з висновками якого відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, незважаючи на те, що позивач станом на момент проведення з ним розрахунків вже не був військовослужбовцем.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_2 проходив військову службу у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 22 жовтня 2019 року № 742-ос позивача звільнено з військової служби з 21 листопада 2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 зобов`язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

На виконання згадуваного судового рішення відповідач 21 травня 2025 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 33706,43 гривень, проте під час такої виплати утримав з виплачених сум військовий збір в розмірі 5%, а також податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18%.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки апелянт оскаржує судове рішення лише в частині задоволених позовних вимог, тому колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, надаватиме оцінку рішенню суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Водночас пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

При цьому доводи апелянта про те, що права позивача в даному випадку не порушені з огляду на те, що він не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації сум податку на доходи з фізичних осіб колегія суддів оцінює критично, оскільки сам факт утримання такого податку вже порушує права особи і звернення до роботодавця із відповідною заявою чинним законодавством не вимагається.

Таким чином, враховуючи те, що індексація є частиною грошового забезпечення, а рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 встановлено протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, тому варто погодитися із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб за нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.

Такі висновки повністю відповідають судовій практиці Верховного Суду (це зокрема постанови від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22 та ряд інших).

Окремої уваги також заслуговує й те, що згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пунктом 16-1 підпунктом 1 підпунктом 1.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Водночас платника податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України).

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

В свою чергу, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачає, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1.3 підпункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка військового збору становить зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Зокрема відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4113 від 04 грудня 2024 року уточнено перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 1.3 підпункту 4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Так, матеріали справи свідчать про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24 відповідач виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Проте дохід позивача у вигляді грошового забезпечення в силу положень Податкового кодексу України має оподатковуватися за ставкою військового збору в розмірі 1,5% від суми нарахованого грошового забезпечення, а не в розмірі 5% від такого грошового забезпечення, як неправомірно те зроблено відповідачем.

При цьому втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача компенсувати позивачу суму військового збору, оскільки саме дії останнього призвели до виплати позивачу такого вже після звільнення з військової служби.

Відтак дії відповідача по утриманню з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 560/18540/24, військового збору за ставкою 5% від нарахованого доходу є протиправними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.