Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №560/9523/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9523/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

22 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено, зокрема:

- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.05.1998 по 20.12.2004 в ПП "Агрофірма "Відродження" с. Параївка відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 та призначити пенсію по інвалідності з 09.05.2025;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка, на яку послався суд, оформлена з порушенням вимог чинного законодавства та не може бути належним і достатнім доказом стажу за відсутності інших підтверджуючих документів.

Крім того, апелянт вказує, що суд вийшов за межі своїх повноважень, втрутившись у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, зобов`язавши зарахувати відповідні періоди до страхового стажу та призначити пенсію, що належить виключно до компетенції пенсійного органу.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 позивачка з 20.05.1998 по 20.12.2004 працювала в рільничій бригаді в ПП "Агрофірма "Відродження" с. Параївка.

Рішенням від 16.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 13 років. За даними пенсійного органу страховий стаж заявниці становить 12 років 03 місяці 04 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не зазначена дата народження, дата видачі трудової книжки, освіта та підпис власниці.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернулася до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова пенсійного органу у призначенні позивачці пенсії по інвалідності є протиправною, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу період її роботи з 20.05.1998 по 20.12.2004, підтверджений записами трудової книжки, а формальні недоліки у її оформленні не можуть бути підставою для неврахування такого стажу, що призвело до неправомірного висновку про відсутність необхідного страхового стажу та відмови у призначенні пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлена інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 25.04.2025 встановлена ІІІ група інвалідності (витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.04.2025 №103/25/1669/Р).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі – Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі – посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Серед інших документів до заяви позивач додала трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 – з метою підтвердження страхового стажу.

Рішенням від 16.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 13 років. Страховий стаж заявниці становить 12 років 03 місяці 04 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не зазначена дата народження, дата видачі трудової книжки, освіта та підпис власниці.

Перевіряючи вказані доводи колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Інструкції № 162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

За приписами пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.

Колегія суддів зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальна правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Колегія суддів вказує, що законодавством обов`язок ведення трудових книжок працівників покладено на уповноважених осіб підприємства, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, зокрема права на призначення пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10.10.2019 у справі № 304/877/17 та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, у яких зазначено, що позивач не зобов`язаний здійснювати контроль за посадовими особами підприємства щодо правильності внесення записів до трудової книжки, а також за своєчасністю і повнотою нарахування податків та зборів.

Крім того, у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 Верховний Суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Водночас орган Пенсійного фонду не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи.

Поряд із цим, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці. Відсутність посилань або наявність неточностей у первинних документах щодо обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення відповідних періодів роботи зі стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Працівник не несе відповідальності за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежне ведення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення його права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.05.1998 по 20.12.2004 є необґрунтованою та такою, що ґрунтується виключно на формальному підході до оцінки доказів, оскільки наявні в матеріалах справи записи трудової книжки підтверджують факт виконання позивачем трудових обов`язків, а недоліки її оформлення не спростовують самого факту роботи та не можуть покладатися у негативні наслідки для позивача.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка, у зв`язку з врахуванням спірного періоду, має необхідний страховий стаж, достатній для набуття права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058, а саме - 13 років.

Стосовно доводів апелянта щодо того, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, колегія суддів зазначає, що такі доводи є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин.

Дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень передбачають можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, однак у даному випадку відповідач не наділений свободою розсуду щодо зарахування до страхового стажу періодів, які підтверджені належними доказами та відповідають вимогам законодавства.

Натомість, за наявності встановлених законом умов, орган Пенсійного фонду зобов`язаний діяти у чітко визначений спосіб, а саме врахувати відповідні періоди стажу та призначити пенсію, що свідчить про відсутність у нього дискреції у цьому питанні.

З огляду на викладене, зобов`язання судом відповідача зарахувати до страхового стажу спірний період та призначити позивачу пенсію є належним способом захисту порушеного права, а не втручанням у дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не мав альтернативних правомірних варіантів поведінки.

Отже, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Водночас колегія суддів встановила, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 12.01.2026 допущено технічну описку, яка полягає у неправильному зазначенні виду пенсії, який підлягає призначенню позивачці, а саме: замість "пенсії по інвалідності" суд першої інстанції помилково вказав на "пенсію за віком". Така неточність в подальшому була виправлена судом першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, у зв`язку з чим потреби зміни судового рішення в цій частині не має.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.