Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №629/7785/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7785/25

Номер провадження 2/629/185/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання – Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінфорс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.02.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еквіфін Україна» в подальшому ТОВ «Містер Кеш» за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна» було укладено кредитний договір №186847-М, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 14700,00 грн., строком на 30 днів, дата погашення кредиту 04.03.2021 року, зі сплатою 0,72 % в день, у межах строку кредиту. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» № 0212-1 від 02.12.2020. Крім того, між відповідачем та первісним кредитором було укладено 8 додаткових угод про продовження строку користування кредитними коштами. Згідно додаткової угоди №8 від 25.05.2021 року до кредитного договору, позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 28.05.2021 року. У встановлений строк відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, керуючись умовами зазначеного Кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 25.05.2021 року, кредитний договір було автопролонговано на 20 днів, зі сплатою 4,15 % в період автопролонгації, дата погашення кредиту 17.06.2021 року. 07.07.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна» та ТОВ «Фінфорс» було укладено Договір факторингу № 42987483-69, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором №186847-М перейшло до ТОВ «Фінфорс». Проте відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 39565,32 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 14700,00 грн., відсоткам - 24865,32 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, представник надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, також надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечував та вважав позов необґрунтованим. Зазначив, що позивач не довів факту укладення кредитного договору саме у заявленій редакції: подані Правила, паспорт кредиту та електронні роздруківки не підписані Відповідачем, мають змінний характер і залежать виключно від волевиявлення кредитодавця, що суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду. Не підтверджено отримання та використання одноразового ідентифікатора, а електронні докази не містять даних про час, спосіб та особу їх створення. Навіть за умови існування договору у редакції Позивача, застосування підвищеної процентної ставки при автопролонгації суперечить Закону України «Про споживче кредитування», оскільки ставка є фіксованою та не може бути збільшена. Відповідачем сплачено 18 110,13 грн., що перевищує суму тіла кредиту (14700,00 грн.), у зв`язку з чим основне зобов`язання слід вважати виконаним. Крім того, Позивач, як новий кредитор, не довів належним чином перехід до нього права вимоги за договором, що виключає можливість задоволення позову. У зв`язку з цим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а понесені Відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. підлягають стягненню з Позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.02.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еквіфін Україна» (в подальшому ТОВ «Містер Кеш») за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна» було укладено кредитний договір №186847-М, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 14700,00 грн., строком на 30 днів, дата погашення кредиту 04.03.2021 року, зі сплатою 0,72 % в день, у межах строку кредиту (а.с. 42-48).

Крім того, між відповідачем та первісним кредитором було укладено 8 додаткових угод про продовження строку користування кредитними коштами. Згідно додаткової угоди №8 від 25.05.2021 року до кредитного договору, позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 28.05.2021 року. У встановлений строк відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, керуючись умовами зазначеного Кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 25.05.2021 року, кредитний договір було автопролонговано на 20 днів, зі сплатою 4,15 % в період автопролонгації, дата погашення кредиту 17.06.2021 року.

07.07.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна» та ТОВ «Фінфорс» було укладено Договір факторингу № 42987483-69, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором №186847-М перейшло до ТОВ «Фінфорс» (а.с. 81-83).

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за вказаним Договором становить 39565,32 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 14700,00 грн., відсоткам - 24865,32 грн.(а.с.77-80).

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 15.12.2025, наданої на виконання ухвали суду від 05.11.2025, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . З виписки про рух коштів, наданої АТ КБ «Приватбанк», за період з 03.02.2021 по 07.02.2021, вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 відбулось зарахування переказу: 03.02.2021 у розмірі 14700,00 грн. (а.с.117-118).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що договір №186847-М від 03.02.2021 року укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «f15027», для підписання кредитного договору №186847-М від 03.02.2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Таким чином підписання відповідачем кредитного договору №186847-М від 03.02.2021 року здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором «f15027».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір №186847-М від 03.02.2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

У відповідності до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Фінфорс» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №186847-М від 03.02.2021.

Договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладений між фінансовою установою та позивачем договору факторингу є належним доказом переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Отже, судом було встановлено, що до ТОВ «Фінфорс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що позичальник - відповідач скористався кредитними ресурсами та свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у зв`язку з чим суд відмовляє у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.2,19,76-81,89, 141,258,259,263-265,268,273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2) суму заборгованості за договором №186847-М від 03.02.2021 року в розмірі 39565 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять ) гривень 32 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. А. Мицик