Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №629/2080/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2080/26

Номер провадження 2/629/1165/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом, про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 05.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4420365. Відповідно до зазначеного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит зі сплатою відсотків за його користування 1,90 % від суми позики за кожен день. 04.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 04-02-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором № 4420365 від 05.07.2021. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором № 4420365 від 05.07.2021. Позивач, посилаючись на те, що відповідач, не виконує належним чином зобов`язання за договором, тим самим порушує його умови, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 22684,50 грн заборгованості за кредитними договорами, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 15561,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 112,00 грн. та 3% річних у розмірі 11,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн..

Ухвалою суду від 17.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачеві у задоволені позову, обґрунтовуючи, тим, що будь яких повідомлень щодо відступлення боргу від первісного кредитора чи від ТОВ «Коллект центр» не отримував, що позбавило його можливості перевірити законність вимоги нового кредитора. Також за укладеним договором позивач вимагає сплатити відсотки у розмірі 35820 грн., що перевищує строк укладеного договору, який укладався лише на 27 днів та суперечить практиці ВП ВС. Крім того, вважав правничу допомогу в розмірі 10000 грн. неспівмірною.

Представник позивача надав відповідь на відзив в якій просив задовольнити позов та відмовити відповідачеві у застосування строків позовної давності посилаючись на те, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховувалися проценти за стандартною процентною ставкою у сумі у зв`язку з наявністю заборгованості за договором, зокрема з 05.07.2021 по 05.09.2021. Надалі, з 90 днів відбувалась автопролонгація на підставі пункту 4.3.1. Договору - кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, а нарахування процентів за користування кредитом відбувалося відповідно до п. 1.5.1. Договору - 1,90% в день. Тобто автопролонгація договору передбачена пунктами 4.3.2 Договору. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було продовжено автоматично у зв`язку із наявною заборгованістю. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Тому, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Зазначив, що строки позовної давності були зупинені у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного стану. Тому посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і не підлягає застосуванню. Щодо повідомлення про заміну кредитора вказав, що законом передбачені спеціальні правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №4420365, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сторони погодили такі умови: сума кредиту 7000,00 грн.

Кредитний Договір був укладений через Інформаційно комунікаційну систему Товариства, частиною якої є офіційний вебсайт Товариства, підписаний з сторони відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М274604.

Відповідно до п.1.4 Договору строк кредиту 27 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

П. 1.5.1. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

На виконання Договору ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачеві кредит у розмірі 7000, 00 грн. шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) відповідача ОСОБА_1 , як це визначено в п.2.1 Договору. Кредит видано через платіжну систему платіжного провайдера ТОВ «Фанасова компанія «Контрактовий дім» що підтверджується повідомленням платіжного провайдера від 11.07.2025 №7/12844.

04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №04-02-01/202, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 04.02.2026 до договору факторингу №04-02-01/2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4420365 в сумі 22561,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15561,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

10.03.2026 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 до договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4420365 в сумі 22684,50 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15561,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 123.50 – за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 22561,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -7000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом – 15561,00 грн. Крім того позивач нарахував інфляційні збитки у розмірі 112,00 грн та 3% річних у розмірі 11,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи, частиною якої є офіційний вебсайт Товариства у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано з боку відповідача одноразовим ідентифікатором, що отриманий ним на його фінансовий номер, зазначений при реєстрації, що відповідає приписам п. 6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 12 ч. 1 ст. 1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги». Отже, оскільки Договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 05.07.2021 був укладений кредитний договір № 4420365, проти чого не заперечував відповідач.

На виконання Кредитного договору Товариство «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн. Кредит надано через платіжну систему платіжного провайдера, тобто ТОВ «Авентус Україна» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

На підставі договорів факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за Договором. Відступлення права вимоги відповідає умовам Договору (п. 5.1), а також положенням ст.1077, 1080, 1082 ЦК України.

В силу вимог ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за Договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність права вимоги у позивача ТОВ «Коллект Центр» до відповідача ОСОБА_1 та часткову обґрунтованість позовних вимог.

Щодо відсутності повідомлення про відступлення прав, то суд зазначає наступне.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18)).

Отже, виходячи з положень статті 516 ЦК України та судової практики, за відсутності повідомлення боржника про заміну кредитора, виконання боржником своїх зобов`язань перед первісним кредитором вважається належним. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого виконання, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неотримання повідомлення про відступлення права вимоги. Така обставина не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання на користь позивача у справі, який належним чином підтвердив факт переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Щодо позовної вимоги про нарахування процентів, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28.03.2018.

Згідно з п. 1.4 Договору кредит надається строком на 27 днів (строк кредитування).

Розділом 4 п 4.3.1 Договору передбачено, що Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Розділом 4 п.4.3.2 Договору зазначено, що Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.

З викладеного вбачається, що сторони договору узгодили, що строк договору становить 27 днів, але в разі наявності заборгованості на дату закінчення кредиту (пролонгації або авто пролонгації) строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних дні. Тобто кредитодавець мав права нараховувати відсотки за період з 05.07.2021 по 30.10.2021.

З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом були нараховані за період з 05.07.2021 по 30.10.2021. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 15561,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем, як новим кредитором, інфляційних збитків та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Водночас у п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що діяла в період строку дії Договору, встановлено, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню на підставі п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, приймаючи до уваги вищевказані положення Постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На підставі викладеного, враховуючи, що позовні вимоги пред`явлені за період з липня 2021 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає сума заборгованості у розмірі 22561,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі – 7000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 15561,00 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу представником позивача надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №1960, відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації за дві години 4000 грн, складання позовної заяви за дві години 9000 грн та витяг з акту №18 про надання юридичної допомоги від 31.01.2026, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об`єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. З матеріалів справи вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надає правову допомогу ТОВ «Коллект Центр». Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, містить 5 аркушів, більшість з яких посилання на норми законодавства, у позовній заяві відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2647,91 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №4420365 від 05.07.2021 року, у розмірі 22651,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2647,91 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, будинок №, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО