Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №761/34069/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 761/34069/24 Суддя (судді) першої інстанції: Юзькова О.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к відповідача Бишовець В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки від 10.09.2024 серія 2КІ № 0000981895 року, винесену Головним спеціалістом-інспектор з паркування управління (інспекції) паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Павловим Олександром Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, - закрити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою ст. 122 КУпАП та відповідно не спростовано правомірність дій відповідача при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.09.2024 серії 2КІ № 0000981895. При цьому відповідачем вказано, що зі змісту фотофіксації вбачається, що транспортний засіб «Nissan Pathfinder», д.н.з. НОМЕР_1 , 10.09.2024, який зареєстрований за позивачем залишено для стоянки на тротуарі у місці, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, а посилання позивача на положення пункту 15.10 в) ПДР є необґрунтованими та безпідставними, оскільки транспортний засіб було розміщено на тротуарі, а не на краю тротуару. Окрім того, позивачем не доведено порушення Інспектором вимог чинного законодавства, не надано доказів протиправної поведінки. Таким чином Інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені оскаржуваної постанови.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 квітня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2024 року Головним спеціалістом-інспектор з паркування управління (інспекції) паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Павловим Олександром Володимировичем винесено постанову серії 2КІ №0000981895, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень.

Вказаною Постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340,00 грн. Підставою цього стало те, що як вбачається з вказаної постанови транспортний засіб «Nissan Pathfinder», д.н.з. НОМЕР_1 порушення правил зупинки, стоянки, паркування вказаного транспорту, чим порушено п.15.10 «б» Правил дорожнього руху.

З постанови вбачається, що транспортний засіб «Nissan Pathfinder», д.н.з. НОМЕР_1 10 вересня 2024 року о 12 год. 58 хв. на вул. Гоголівська, 31 в м. Києві, поставлено на стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено п. 15.10 «б» ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: АРМ інспектора.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 15.10 Правил дорожнього руху передбачено, що стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;

є) на газонах.

Згідно пункту 15.6 Правил дорожнього руху, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції)паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Павлова О.В. від 10 вересня 2025 року серії 2КІ № 0000981895 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, транспортний засіб «Nissan Pathfinder», номерний знак НОМЕР_1 , поставлено на стоянку на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушила підпункт «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 травня 2018 року у справі №750/3679/17 зазначив наступне: «…Аналіз положень пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках:

А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці;

Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.».

Отже, приписи пп. «б» п. 15.10 ПДР України визначають, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Разом з тим, за правилами пп. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Таким чином, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Тобто, підпункт «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, аналогічно, як і при застосуванні табличок 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43.

З матеріалів справи встановлено, що при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки приладом: АРМ Інспектора.

Оскаржувана постанова місить посилання на веб-сайт: kyiv.digital/penalty/check, на якому через ідентифікатор доступу номер постанови, відображаються матеріали фотофіксації правопорушення - 4 фотознімків транспортного засобу «Nissan Pathfinder», державний номерний знак НОМЕР_1 , виконаних з різних ракурсів.

З вказаних фотознімків вбачається, що автомобіль позивача розташований на краю тротуару, та не створював будь-яких перешкод для руху пішоходів та інших учасників руху. При цьому, доказів того, що за шириною прохід для пішоходів на тротуарі є меншим ніж два метри, апелянтом суду не надано. Відповідні заміри не здійснювалися.

Посилання апелянта на те, що між транспортним засобом позивача і проїзною частиною розташовано паркан, на переконання колегії суддів, не спростовує того, що автомобіль стояв на краю тротуару.

Крім того, слід звернути увагу на те, що нормативного визначення краю тротуару ПДР України та чинне законодавство не містить.

Отже, враховуючи, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару та розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 здійснив стоянку транспортного засобу з дотриманням Правил дорожнього руху.

Посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 року у справі № 757/68002/21-а колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовується судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Павлова Олександра Володимировича від 10 вересня 2024 року серії 2КІ № 0000981895 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., а також, необхідність закриття провадження у справі.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 22.04.2026р.)