Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №320/17223/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Марич Є.В.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Справа № 320/17223/21

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Київської митниці

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - Відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування наказу № 747-о від 08.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи;

- зобов`язання поновити на роботі шляхом допуску її до роботи на посаді головного державного інспектору відділу митного оформлення № 6 митного поста «Бориспіль»;

- стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним наказ Київської митниці Державної митної служби України від 08.11.2021 року № 747-о «Про відсторонення від роботи», в частині відсторонення ОСОБА_1 .

Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 року по 06.12.2021 року.

У задоволенні решти вимог адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.07.2024 вирішено:

- постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №320/17223/21 скасувати;

- рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року в частині стягнення з Київської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року - скасувати;

- справу в цій частині направити до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд;

- рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо скасування наказу № 747-о від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи в редакції цієї постанови;

- у решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - залишити без змін.

У зазначені постанові Верховний Суд констатував, що дії Відповідача, як роботодавця, в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Також Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з Київської митниці Державної митної служби України на користь Позивачки середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року, однак судом не здійснено розрахунку суми, яка підлягає стягненню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу було задоволено, а саме:

- стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) за період з 08.11.2021р. по 06.12.2021р. у розмірі 34 304,55 грн. (тридцять чотири тисячі триста чотири гривні, п`ятдесят п`ять копійок) з вирахуванням розміру обов`язкових платежів;

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати у разі, якщо відсторонення від роботи не було правомірним.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, суд зазначив, що Позивачку було допущено до роботи з 06.12.2021, а тому прийшов до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Відповідача за період з 08.11.2021 по 06.12.2021 (21 робочих днів). Отже, середній заробіток за час протиправного відсторонення від роботи Позивачки становить 34 304,55 грн ( 1633,55 х 21 ).

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить таке рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги представник Київської митниці зазначає, що наказ Київської митниці від 08.11.2021 №747-о «Про відсторонення від роботи» є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України.

Також на переконання Апелянта, відсторонення Позивачки від роботи та втрата заробітної плати було прямим наслідком її рішення відмовитися від виконання юридичного обов`язку. Разом з тим, Київська митниця звертає увагу на те, що з 06 грудня 2021 року Позивачка була допущена до виконання своїх посадових обов`язків.

Окремо Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно розрахував суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки кількість днів вимушеного прогулу - 14 , а не 21. Відтак, Київська митниця наполягає на тому, що заробіток ОСОБА_1 за час відсторонення складає: 1633,55 грн. х 14 днів = 22 869,74 грн.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, 17.11.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що доводи Апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Київської митниці ДФС від 15.07.2021 № 227-о Позивачку призначено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Бориспіль».

Наказом Київської митниці Державної митної служби України від 08.11.2021 № 747-о «Про відсторонення від роботи» вказано, зокрема, відсторонити від роботи з 08.11.2021 посадових осіб та працівників Київської митниці, які відмовляються або ухиляються від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, обов`язковість яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153, згідно списку.

Відповідно до згаданого списку, під пунктом 9 зазначено Позивачку .

Згідно аркушу ознайомлення з наказом Київської митниці від 08.11.2021 № 747-о, позивач ознайомилась із зазначеним наказом 10.11.2021 та висловила свою письмову незгоду із вказаним наказом.

02 грудня 2021 року Позивачці проведено першу дозу вакцинації проти COVID-19.

У зв`язку із усуненням причин, що зумовили відсторонення від роботи, Київською митницею Державної митної служби України видано наказ від 06.12.2021 № 888-о, яким внесено зміни до наказу від 08.11.2021 № 747-о та визнано його таким, який втратив чинність в частині пункту 9 Списку посадових осіб та працівників Київської митниці, які відсторонені від роботи.

Вважаючи протиправним відсторонення від роботи у зв`язку з непроведенням профілактичних щеплень проти COVID-19 та позбавленням права на заробіток, позивач звернулась до суду з позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

11. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час відсторонення працівник також тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, а тому такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Відтак, у разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Аналогійний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21.

12. Аналізуючи доводи Апелянта щодо законності наказу № 747-о від 08.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки правомірність/протиправність цього наказу не входить до предмету апеляційного перегляду.

13. Більш того, протиправність наказу Київської митниці Державної митної служби України від 08.11.2021 року № 747-о «Про відсторонення від роботи», в частині відсторонення ОСОБА_1 встановлена рішенням суду у цій справі № 320/17223/21.

14. З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що доводи Апелянта в цій частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

15. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта щодо неправильного розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

16. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

17. При цьому, аналіз статті 235 КЗпП України дозволяє колегії суддів стверджувати, що вимушеним прогулом є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі, оскільки особа вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

18. Як встановлено судом першої інстанції, Позивачку було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на підставі наказу Відповідача від 08.11.2021 № 747-о, а вже з 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 було допущено до виконання роботи згідно наказу від 06.12.2021 № 888-о.

19. Отже, період відсторонення становить 28 календарних днів з 08 листопада 2021 року по 05 грудня 2021 року, а не 06 грудня 2021 року, як помилково встановлено судом першої інстанції.

20. Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

21. Усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що робочий графік ОСОБА_1 становив «два через два дні», що вбачається з витягу табеля обліку використання робочого часу/т.2 а.с.9/.

22. Отже, робочими днями під час відсторонення Позивачки згідно її графіку роботи є: 10.11.2021 - 11.11.2021, 14. 11.2021 - 15.11.2021, 18.11.2021 - 19.11.2021, 22.11.2021 - 23.11.2021, 26.11.2021 - 27.11.2021, 30.11.2021 - 01.12.2021, 04.12.2021 - 05.12.2021. Відтак, кількість днів вимушеного прогулу становить: 14 робочих днів, а не 21, як помилково розраховано судом першої інстанції.

23. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що середній заробіток за час протиправного відсторонення від роботи Позивачки становить 22869,70 грн ( 1633,55 х 14 ), а не 34304,55 грн ( 1633,55 х 21 ), а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

24. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

25. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

26. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - зміні.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року змінити в мотивувальній та резолютивній частині з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.

Викласти абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: б-р Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) за період з 08.11.2021 по 05.12.2021 у розмірі 22869,70 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень та сімдесят копійок) з вирахуванням розміру обов`язкових платежів».

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в іншій частині- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 22 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку