Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №320/55131/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/55131/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №712-к від 03.10.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №720-к від 09.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 з 09.10.2024 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управленні Держпродспоживслужби в Київській області або іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 19.08.2024 по день ухвалення рішення;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем в порушення Закону України "Про державну службу" не запропоновано позивачу рівнозначну посаду державної служби, а також позивача незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №712-к від 03.10.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №720-к від 09.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 з 09.10.2024 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управленні Держпродспоживслужби в Київській області або іншій рівнозначній посаді. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 10.10.2024 по 12.09.2025 в розмірі 296191 (двісті дев`яносто шість тисяч сто дев`яносто одна) грн 06 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управленні Держпродспоживслужби в Київській області або іншій рівнозначній посаді. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.10.2024 по день ухвалення рішення суду в межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року в адміністративній справі № 320/55131/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що ним в повній мірі належними та допустимими доказами доведено законність та обґрунтованість рішень (наказів).

Апелянт також зазначає про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи виявив упереджене ставлення до нього, дійшов передчасних і помилкових висновків, не надав належної правової оцінки доказам, поданим на підтвердження встановлених ОСОБА_1 порушень. Як наслідок, у справі №320/55131/24 судом ухвалено рішення від 12.09.2025, яке є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року та від 4 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

26 листопада 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі № 320/55131/24 залишити без задоволення; рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі № 320/55131/24 залишити без змін.

4 грудня 2025 року апелянт подав заперечення та просить прийняти до розгляду заперечення на відзив позивача від 25.11.2025; відхилити доводи позивача, викладені у відзиві, як необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності; при ухваленні рішення у справі № 320/55131/24 врахувати викладені Головним управлінням у запереченні пояснення, міркування та аргументи; скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року в адміністративній справі № 320/55131/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1991 року позивач працював на керівних посадах у сфері Держтехнагляду, а з 04.07.2017 року обіймав посаду начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, що відповідає його освіті та кваліфікації, оскільки у 1991 році він закінчив факультет механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії за спеціальністю «Інженер-механік». Додатково у 2016-2018 роках у Національному університеті біоресурсів та природокористування позивач здобув спеціальність «Право» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст».

За роки своєї роботи позивач не мав дисциплінарних стягнень. Станом на момент звільнення із займаної посади позивач мав стаж державного службовця у сфері, що пов`язана з сектором технагляду, майже 23 роки.

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2023 рік, позивач отримав відмінну оцінку - 3 бали - за кожен із досягнутих результатів відповідно до показників результативності, ефективності та якості, що міститься в матеріалах особової справи позивача.

Зазначене також підтверджується Відомостями щодо державного службовця начальника Відділу ОСОБА_1., наданих начальником управління роботи з персоналом ГУ Держпродспоживслужби Поліводою О.М. у відповідь на службову записку голови дисциплінарної комісії ОСОБА_2 , про те, що за результатами виконання завдань державним службовцем за 2023 рік ОСОБА_1 отримав позитивну оцінку, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Позивачу було направлено Повідомлення від 29.07.2024 про наступне звільнення за підписом начальника ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаша В.І .

Зі змісту вказаного Повідомлення вбачається, що у зв`язку із прийняттям наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.06.2024 № 842-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису», одночасно із попередженням про наступне звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з посади начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, позивачу було запропоновано посаду нижчу займаної ним та в іншому відділі, а саме - посаду заступника начальника відділу захисту рослин та прогнозування управління контролю в сферах насінництва та розсадництва, карантину та захисту рослин Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Київській області від 06.09.2024 на адвокатський запит представника позивача - адвоката Дем`янчук Г.В. - у період з 29.07.2024 по 02.08.2024 посада начальника Відділу була вакантною.

В подальшому позивачем було подано 05.08.2024 заяву на ім`я начальника ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаша В.І. про переведення останнього на цю ж посаду.

Листом від 15.08.2024 начальник ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаш В.І. у даному переведенні позивачу відмовив з підстав того, що з 05.08.2024 зазначена посада вже не є вакантною.

Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Київській області від 06.09.2024, наказом ГУ Держпродспоживслужби в Київській області № 561-К від 02.08.2024 на посаду начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з 05.08.2024 було призначено заступника начальника відділу карантину рослин та фітосанітарних заходів на кордоні - ОСОБА_4 .

26.08.2024, 17.09.2024 та 24.09.2024 позивачем було повторно подано заяви про переведення на посаду, рівнозначну займаній ним посаді «Начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області» з урахуванням його кваліфікації та наявного досвіду роботи.

Відповідач відповіді позивачу не надав.

Відповідачем 19.08.2024 відносно позивача прийнято наказ № 601-К «Про порушення дисциплінарного провадження» та від 31.08.2024 видано наказ № 608-К «Про порушення дисциплінарного провадження».

Дисциплінарне провадження згідно наказу № 601-К було порушене на підставі службової записки ОСОБА_5 ..

Після того, як стало відомо про порушення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області зазначених дисциплінарних проваджень, позивач надав письмові відповіді.

У зв`язку з чим, дисциплінарне провадження, яке було відкрите, згідно наказу № 601-К від 19.08.2024, було закрите на підставі наказу № 687-К від 23.09.2024.

Разом з тим, дисциплінарне провадження, що здійснювалося згідно наказу № 608-К від 21.08.2024 було порушене на підставі службової записки завідувача сектору внутрішнього аудиту ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Жуйкової Раїси Віталіївни від 19.08.2024 № Вн-10-11/7561/24 «Про ініціювання службового розслідування» стосовно начальника Відділу ОСОБА_1 на підставі Аудиторського висновку, який вказує на перевищення службових повноважень ОСОБА_1 , відсутність належної організації, контролю та забезпечення виконання Відділом законів України, наказів ГУ Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до покладених на Відділ функціональних обов`язків, що носить ознаки бездіяльності та формального підходу до виконання Відділом завдань.

11.09.2024 відбулося засідання дисциплінарної комісії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо дисциплінарного провадження стосовно позивача, під час якого було складено Протокол № 5.

За результатами засідання було вирішено застосувати до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1 та 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень та порушення Присяги державного службовця у частині дотримання законів України.

Позивач звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з проханням пояснити з якою ціллю було проведено реорганізацію відділу реєстрації сільськогосподарської техніки, скорочено посаду заступника начальника відділу, посаду головного спеціаліста замінено на посаду провідного фахівця, нова структура викладена майже у тій самій редакції, що й попередня структура, але відповіді не отримав.

Позивачем надавалися письмові пояснення, службові та доповідні записки, а також листи, у яких він викладав свої аргументи та спростування.

За результатами розгляду зазначеного дисциплінарного провадження, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області видало наказ № 712-К від 03.10.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 », а згодом наказ № 720-К від 09.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Відділу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з 10.10.2024.

Не погоджуючись зі спірними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 889 визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 62 Закону України «Про державну службу» визначені обов`язки державного службовця щодо додержання службової дисципліни. Зокрема, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.

Згідно зі ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 74 Закону України «Про державну службу», зокрема, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

У справі, що розглядається, оскаржуваним наказом № 712-К від 3 жовтня 2024 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку передбаченого пунктами 1 та 7 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень та порушення Присяги державного службовця у частині дотримання законів України.

Наведене слугувало підставою видання відповідачем оскаржуваного наказу від 9 жовтня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

У п.п.1 п.1 наказу № 712-К від 3 жовтня 2024 року вказано про те, що позивач порушив вимоги статей 7 8, 9 Закону України «Про адміністративні послуги» та розпорядження КМУ «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг» від 16.05.2014 № 523-р у зв`язку із тим, що відомча реєстрація та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоратних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів має здійснюватися через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП), а не через Відділ; на кожну адміністративну послугу мають бути затверджені інформаційна і технологічна картки, які не були розроблені та подані начальнику ГУ Держпродспоживслужби в Київській області; реєстрація техніки відбувалася безпосередньо у Відділі за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська 8, а інформаційні картки адміністративних послуг з реєстрації та зняття з обліку техніки постійно знаходилися на стенді.

Так, Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 694 (далі - Порядок № 694), не передбачає можливість здійснення цих процедур через ЦНАП. Крім цього, Порядок визначає, що заява та відповідні документи подаються державному інспектору Головного управління Держпродспоживслужби, а не до ЦНАП.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Закон України «Про адміністративні послуги», розпорядження КМУ від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг» не зобов`язують надавати адміністративні послуги, у тому числі щодо реєстрації та обліку тракторів та інших машини, виключно через ЦНАП, а передбачають обов`язковість наявності певних послуг у переліку, що надаються через центри надання адміністративних послуг.

Така позиція також узгоджується із листом Міністерства аграрної політики та продовольства України №21-3024-05.1/14285 від 23 травня 2024 року.

Наведене свідчить про те, що висновки відповідача про порушення позивачем законодавства України суперечать нормам чинного законодавства, відтак є необгурнтованими.

У пп. 2 п. 1 Наказу № 712-К відповідач також зазначив про те, що реєстрація та зняття з обліку машин суб`єктів господарювання, місцезнаходження яких зареєстровано поза межами Київської області відбувалася без документального підтвердження щодо використання та зберігання машин у відокремлених підрозділах або права власності на земельні ділянки чи користування ними на території Київської області, чим порушено п. 9 Порядку відомчої реєстрації та зняттю з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затвердженого постановою КМУ від 08.07.2009 № 694 (далі - Порядок №694). Факт порушення підтверджено матеріалами реєстраційної справи за заявою ТОВ «Шамрай» від 31.01.2024 (зареєстроване місцезнаходження м. Київ) за заявою ОСОБА_6 від 16.02.2024 (зареєстроване місце проживання Львівська область).

В даній частині висновків судом враховано, що у 2020 році позивача було звільнено з посади начальника Відділу, та на момент реєстрації комбайна зернозбирального 23 квітня 2021 року останній не працював у ГУ Держпродспоживслужби в Київській області.

У зв`язку із виконанням позивачем його посадових обов`язків, комбайн зернозбиральний, зареєстрований 23 квітня 2021 року, власником якого є ТОВ «Шамрай», був знятий з обліку 31 січня 2024 року, оскільки він був зареєстрований у ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, то і зніматися з обліку мав там же.

У пп. 3 п. 1 наказу № 712-К вказано про те, що інспекторами Відділу вівся прийом заяв від суб`єктів господарювання за відсутності висновків спеціаліста з проведення обстеження машин на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації. Факт підтвердження порушення підтверджено заявою ОСОБА_7 від 05.12.2023 (висновок від 05.01.2024), заявою ОСОБА_8 від 12.01.2024 (висновок від 18.01.2024), заявою ОСОБА_9 від 29.12.2023 (висновок 01.01.2024), заявою ОСОБА_10 від 11.12.2023.

В частині таких висновків позивач пояснив, що під час розгляду заяв від власників машин інспекторами часто виявляються факти подання документів не в повному обсязі та пропонується громадянам усунути недоліки, зокрема, надати висновок спеціаліста. У зв`язку з цим дата, яка вказана на заяві, може не відповідати фактичній даті подання документів інспектору для проведення реєстраційних дій. На момент здійснення реєстрації, перереєстрації, або зняття з обліку машин дата висновків спеціаліста не перевищує дату оформлення документів. Так, до заяви ОСОБА_7 від 05.12.2023 додано висновок спеціаліста від 05.01.2024 р. та проведено зняття з обліку машини 05.01.2024. Під час приймання заяв інспектор перевіряє наявність документів, передбачених Порядком реєстрації. При цьому, у інспектора фактично відсутні повноваження та фізичні методи визначення оригінальності документів. Разом з тим, інформація щодо висновку спеціаліста міститься в системі «АгроТех» і відповідає паперовій формі.

Таким чином, позивач зазначив про те, що під його керівництвом Відділом було повністю дотримано вимоги законодавства щодо прийому заяв від суб`єктів господарювання та не порушено строків оформлення відповідної документації.

Згідно з пп. 4 п. 1 наказу № 712-К комісією встановлено, що інспектори Відділу не контролювали дотримання суб`єктами господарювання десятиденного терміну реєстрації машин, письмові пояснення щодо причин прострочення термінів реєстрації техніки у суб`єктів господарювання інспекторами не відбирались, чим порушено вимоги п. 3.4 Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 22.11.2011 № 644. Факт порушення підтверджено заявою ОСОБА_11 від 24.10.2023 (дата купівлі машини 26.09.2023), заявою ОСОБА_12 від 15.12.2023 (дата купівлі машини 25.11.2013).

В частині таких висновків суд враховує, що згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 154 від 07.03.2022 «Про технічне забезпечення комплексу польових робіт в умовах воєнного стану 2022 року» (втратив чинність 27.02.2024), у зв`язку із введенням в Україні режиму воєнного стану була дозволена експлуатація сільськогосподарської техніки без реєстрації, як передбачено Постановою № 694. Після того, як буде припинено воєнний стан на всій території України або в її окремих місцевостях, власники будуть зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) машину протягом 90 днів. Крім цього, Порядком № 694 не передбачено додавання до заяв письмових пояснень щодо причин прострочення власниками машин протягом десятиденного терміну реєстрації.

Позивач також надав відомості про те, що у зв`язку із тривалими повітряними тривогами, що сповіщає про небезпеку обстрілу населення, спеціалісти Відділу вимушені проходити в укриття або ж взагалі не прибувати на робоче місце, що також затягує, а іноді і не уможливлює внесення відомостей про техніку, вчасно.

У пп. 5 п. 1 наказу № 712-К вказано про те, що інспекторами Відділу не дотримано семиденний строк реєстрації машин, чим порушено п. 4 Порядку № 694. Факт порушення підтверджено заявою ТОВ «Тайтен машинері Україна» від 15.11.2023 (дата реєстрації заяви 13.12.2023, дата реєстрації машини 04.01.2024), заявою ТОВ «Кезер компрессорен» від 26.10.2023 (дата реєстрації заяви 26.12.2023, дата зняття з реєстрації машини 10.01.2024).

Щодо таких висновків враховано, що згідно з п. 4 Порядку № 694 машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі. Під час розгляду заяв від власників машин інспекторами часто виявляються факти подання документів не в повному обсязі, або з помилками, та пропонується громадянам усунути недоліки. Згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 154 від 07.03.2022, у зв`язку із введенням в Україні режиму воєнного стану була дозволена експлуатація сільськогосподарської техніки без реєстрації, а спеціалісти Відділу вимушені проходити в укриття або ж взагалі не прибувати на робоче місце у зв`язку із тривалими повітряними тривогами, що також затягує, а іноді і унеможливлює внесення відомостей про техніку, вчасно. Лише після отримання всіх документів, передбачених Порядком № 694, може відбуватися реєстрація сільськогосподарської техніки. При цьому, термін здійснення реєстрації може збільшуватись на строк усунення власниками техніки недоліків, а з введенням воєнного стану на території України експлуатація сільськогосподарської техніки була дозволена без реєстрації.

Відповідно до пп. 6 п. 1 наказу № 712-К наведено інформацію про те, що інспекторами Відділу проводилася реєстрація нових машин без огляду державними інспекторами за місцем їх реєстрації на підставі висновку спеціаліста, чим порушено п. 2 Порядку № 694, п. 3.5 Порядку № 644. Факт порушення підтверджено заявою ОСОБА_13 від 04.12.2023 (акт огляду відсутній, висновок спеціаліста від 02.12.2023), заявою ОСОБА_12 від 15.12.2023 (акт огляду відсутній, висновок спеціаліста від 14.12.2023), заявою ОСОБА_14 від 08.12.2023 (акт огляду відсутній).

Так, згідно з п. 24 Порядку № 694 у разі перебування машини за межами району, де проводиться її реєстрація, або зняття з обліку допускається здійснення огляду машини спеціалістом з проведення обстеження машини на відповідність її ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, які пройшли підготовку для провадження такого виду діяльності, у районі, в якому машина перебуває тимчасово, з видачею відповідного висновку, строк дії якого становить 30 діб.

У пп. 7 п. 1 наказу № 712-К зазначено про те, що у книзі реєстрації машин юридичних осіб посадовими особами Відділу видані реєстраційні документи не в порядку їх зростання, чим порушено вимоги п. 3.8 Порядку № 644. Факт порушення підтверджено записами в книзі реєстрації машин юридичних осіб від 11.03.2024 під номерами: 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126..

Позивач пояснив, що у відділі реєстрації сільськогосподарської техніки оформлення реєстраційних документів здійснюється всіма співробітниками одночасно, у зв`язку з чим записи в книзі реєстрації можуть розташовуватися не в порядку зростання реєстраційних документів в межах одного реєстраційного дня. Згідно п. 3.8 Порядку № 644 про проведену реєстрацію машини, видачу і приймання реєстраційних та інших документів, які є підставою для реєстрації, а також номерних знаків робиться відповідний запис у книзі реєстрації. Обов`язковість записів про видачу реєстраційних документів та номерних знаків в порядку їх зростання не передбачена нормативними актами.

У пп. 8 п. 1 наказу № 712-К вказано про те, що в журналі реєстрації юридичних осіб під одним номером зареєстровано дві одиниці техніки: 06.12.2023 - трактор колісний серія ОМ№251676 та оприскувач самохідний серія ОМ№ 251677, зареєстровані під номером 931, чим порушено вимоги п. 3.8 Порядку № 644.

У частині таких висновків провідний фахівець Відділу ОСОБА_15 27 жовтня 2024 року надав письмові пояснення щодо запису ним під одним порядковим номером реєстрації техніки, у яких зазначив, що це була його машинальна особиста помилка, на яку при перевірці журналів було вказано начальником відділу з попередженням про подальшу недопустимість таких помилок.

Таким чином, реєстрація під одним номером двох одиниць техніки в журналі юридичних осіб була технічною опискою провідного фахівця Відділу.

У пп. 9 п. 1 наказу № 712-К зазначено про те, що до книги реєстрації машин юридичних осіб посадовими особами Відділу не внесені обов`язкові дані щодо місцезнаходження власників машин, відсутні підписи щодо отримання свідоцтв та номерних знаків, чим порушено вимоги п. 7 Порядку № 694, п. 3.10 Порядку № 644. Факт порушення підтверджено записами в книзі реєстрації машин юридичних осіб за 2024 рік під номерами 262, 263, 269, 434, 436, 437 (не стоїть підпис про одержання номерних знаків та свідоцтв), записами в книзі реєстрації машин юридичних осіб № 69 - № 74, № 76 - № 78, № 100-106, № 121, № 122, № 273, № 274 (не внесені обов`язкові дані щодо місцезнаходження власників машин).

Позивач зазначив про те, що під час внесення інформації до книги реєстрації про місце знаходження власників машин, які в наступних записах мали тих самих власників із тим самим місцезнаходженням, вносилася в найперший запис, а всі наступні в подальшому дублювалися та ставилася позначка « - // - », яка означала, що тут міститься та ж інформація, що і в попередньому пункті. Це здійснювалося з метою пришвидшення внесення даних; відсутні будь-які факти, що в книгу реєстрацій не внесені обов`язкові дані щодо місцезнаходження власників машин та відсутні підписи щодо отримання свідоцтв та номерних знаків, а такий спосіб внесення даних використовувався задля ефективнішої роботи Відділу та не негативних наслідків.

Згідно з пп. 10 п. 1 наказу № 712-К наведено інформацію про те, що посадовими особами Відділу порушені вимоги п. 2.2 Порядку № 644, п. 34 Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою КМУ від 02.04.1994 № 217 в частині формування справ; справи звалені скопом, зберігаються не у теках із зав`язками чи у швидкозшивачах та не за хронологією надходження або створення.

У частині таких зауважень позивач повідомив суд про те, що документи, що стосуються видачі посвідчень, завжди зберігалися у коробках для зберігання паперу та складені за хронологією по мірі зростання та прийняття заяв та іспитів. У пункті 2.2 Порядку № 644 вказано про те, що документи, на підставі яких проведено реєстрацію, зняття з обліку машин, формуються у справи і зберігаються протягом 5 років, крім документів, на підставі яких проведено реєстрацію машин, переданих в оренду, та які зберігаються до закінчення терміну оренди. Книги реєстрації зберігаються протягом 25 років з часу проведення останнього запису. Пункт 34 Положення № 217 передбачає, що документи, на підставі яких видані посвідчення, та акти ліквідації посвідчень зберігаються протягом: книга реєстрації видачі посвідчень та акти їх ліквідації - 45 років, решта документів - 10 років. Аудитору під час перевірки, яка тривала три роки, була доступна вся документація ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, та за цей час не було звернень до Відділу з проханням розібратися з приводу знаходження того чи іншого документу або щодо відсутності чогось.

У пп.11 п. 1 наказу № 712-К зазначено про те, що у відділі не вівся Реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів- машиністів в Київській області, чим порушено вимоги ч. 7 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», п. 5 Порядку формування та ведення реєстру закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації трактористів-машиністів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 02.04.2010 № 170.

Позивач повідомив, що на час роботи ним у Відділі вівся Реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації трактористів- машиністів у Київській області в електронному варіанті відповідно до п. 37 Положення № 217, оскільки заклади освіти, які займаються професійною підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації осіб за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами категорій, зазначених у пункті 4 цього Положення, повинні бути зареєстровані в територіальному органі Держпродспоживслужби за місцем їх знаходження. Дисциплінарна комісія та аудитор не навели доводів про вплив відсутності паперової версії вищезгаданого реєстру на ведення документації і ефективність роботи Відділу.

У пп.12 п. 1 наказу № 712-К зазначено про те, що посадовими особами Відділу, зокрема ОСОБА_1 , використовувалися екзаменаційні білети затверджені в 2019 році без урахування внесених Головним сервісним центром МВС змін упродовж 2021-2024 років, чим порушено вимоги абзацу 3 п. 7 Положення №217.

Судом враховано, що Порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста встановлений Постановою № 217, яка не передбачає розробку та затвердження внутрішніх локальних документів (інструкцій, порядків, правил, графіків тощо). Згідно з п. 7 Постанови № 217 екзаменаційні білети для складання теоретичних іспитів з правил дорожнього руху затверджуються наказом Головного сервісного центру МВС, а Порядок складання, приймання іспитів затверджується Міністерством аграрної політики України (наказ Міністерства аграрної політики України від 06.04.2010 № 174).

Наведене вказує на те, що до компетенції Відділу не належать повноваження зі складання та затвердження білетів для приймання іспитів.

У пп. 13 п. 1 наказу № 712 вказано про те, що посадовими особами Відділу здійснювався прийом документів та видача посвідчень тракториста-машиніста громадянами, місце проживання яких поза межами Київської області, що суперечить п. 3 Положення № 217. Факт порушення підтверджено заявою ОСОБА_16 від 25.01.2024 (Житомирська область) заявою ОСОБА_17 від 25.01.2024 (Житомирська область), заявою ОСОБА_18 від 02.02.2024 (Харківська область), заявою ОСОБА_19 від 02.02.2024 (Рівненська область).

У контексті таких висновків судом враховано, що згідно з п. 3 Постанови № 217 видача посвідчень тракториста-машиніста проводиться територіальними органами Держпродспоживслужби для осіб, які тимчасово проживають чи навчаються на території області, м. Києва.

Таким чином, відділ наділений правом видачі посвідчень не лише громадянам, які постійно проживають на території Київської області, а й тим, хто тимчасово проживає або здобуває освіту на території області, м. Києва.

Відповідно до пп. 14 п. 1 наказу № 712-К зазначено інформацію про те, що видача посвідчень тракториста-машиніста здійснювалася спеціалістами Відділу за відсутності у громадян відповідних документів про освіту, а саме: диплому кваліфікованого робітника або свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами тих категорій, які заявлені для отримання посвідчення, чим порушено вимоги абзацу 3 п. 14 та п. 22 Положення № 217. Факт порушення підтверджено заявою ОСОБА_20 без дати подання (іспит складався 02.02.2024) заявою ОСОБА_18 від 02.02.2024, заявою ОСОБА_19 від 02.02.2024.

Згідно письмових пояснень провідного фахівця Відділу ОСОБА_15 від 27 жовтня 2024 року, одним із його обов`язків у відділі було членство у екзаменаційній комісії з прийняття іспитів на право керування транспортними засобами. ОСОБА_15 зазначив, що під час роботи ним та членами екзаменаційної комісії під час прийому необхідних документів не було порушень, що стосуються прийняття іспитів. Він особисто приймав документи від громадян на право керування транспортною технікою, не було жодного разу, щоб копії документів приймалися без їх оригіналів, а екзаменаційні справи щодо видачі посвідчення тракториста-машиніста формувалися за відсутності якогось із обов`язкових документів.

Такі факти також підтверджено письмовими поясненнями від 20 жовтня 2024 року провідного фахівця Відділу та членом екзаменаційної комісії з прийняття іспитів на право керування тракторною технікою ОСОБА_21 , який зазначив, що ним, як і іншими співробітниками Відділу, які теж є членами екзаменаційної комісії, приймалися документи для здачі іспитів на право отримання посвідчення тракториста. Для цього ОСОБА_21 також перевіряв наявність оригіналів паспортів громадянина України з відомостями про місце реєстрації, свідоцтва про навчання з відповідною категорією на право керування машиною, наявність медичної довідки. Після цього особа, яка здавала іспит, заповнювала заяву встановленого зразку, а згодом надавалася екзаменаційна картка з фотографією, у якій також заповнювалася необхідна інформація, та видавався екзаменаційний білет з правил дорожнього руху.

Відомостей про скасування зазначених посвідчень встановлено не було.

Таким чином, висновки дисциплінарної комісії про видачу Відділом посвідчень тракториста-машиніста за відсутності у громадян відповідних документів про освіту не є спроможними.

У пп. 15 п. 1 наказу № 712-К вказано про те, що при оцінюванні результату теоретичного іспиту з правил дорожнього руху, в екзаменаційних картках екзаменаторами посталено позитивну оцінку «склав» особам, які при відповіді на питання екзаменаційних білетів допустили більше трьох помилок, та незважаючи на це, їм видано посвідчення тракториста-машиніста (голови комісій згідно з наказами: ОСОБА_22 , ОСОБА_1 ), що суперечить вимогам п. 3.4 Порядку № 174. Факт порушення підтверджено екзаменаційною карткою від 01.02.2024 ОСОБА_23 (білет № 68, правильних відповідей 9 з 20), екзаменаційною карткою від 02.02.2024 ОСОБА_20 (білет № 36 правильних відповідей 4 з 20), екзаменаційною карткою від 25.01.2024 ОСОБА_16 (білет № 8 правильних відповідей 1 з 20).»

Судом враховано, що екзаменаційні білети для складання теоретичних іспитів з правил дорожнього руху затверджуються наказом Головного сервісного центру МВС та екзаменаційними комісіями використовуються білети, які надаються навчальними закладами для проведення іспитів, затвердженими сервісним центром МВС.

Позивач повідомив суд про те, що екзаменаційні білети, якими забезпечені навчальні заклади, мають різні варіанти, тому відповіді можуть не співпадати з відповідями білетів, що надані відділом перевіряючому, також в навчальних закладах приймались іспити з використанням комп`ютерної техніки, в даному випадку відповіді не співпадають і з варіантами білетів навчальних закладів.

Також, прийняття іспитів та необхідних документів без порушень підтвердили члени екзаменаційної комісії ОСОБА_21 та ОСОБА_24 .

Згідно з пп. 17 п. 1 наказу № 712-К наведено інформацію про те, що у протоколі засідання екзаменаційної комісії з приймання іспитів на одержання посвідчення тракториста-машиніста за 25.01.2024 відсутні особи, які в наступному були зареєстровані в Книзі реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста з відміткою, що зазначеним особам видані посвідчення, чим порушено вимоги п. 7 Положення №217 та п. 2.10, 2.11 Порядку № 174.

В такій частині судом враховано, що протокол засідання екзаменаційної комісії з приймання іспитів на одержання посвідчення тракториста-машиніста від 25.01.2024 з додатками був створений в електронному реєстрі, в який були внесені всі прізвища осіб, які проходили атестацію для отримання посвідчень тракториста машиніста. Даний протокол був роздрукований в паперовому вигляді з додатками, в яких зазначені і ті прізвища, які вказані в наказі №712-К, та був підписаний позивачем і членами комісії. У зв`язку з тим, що аудиторська перевірка тривала з 2021 року, у аудитора був доступ до всіх документів Відділу.

Підсумовуючи з`ясування наведених вище фактичних обставин справи у вимірі нормативно-правового регулювання, судова колегія акцентує увагу на відсутності у спірному Наказі № 712-К інформації та висновків про перевищення ОСОБА_1 службових повноважень та порушення Присяги державного службовця. Зокрема, у спірному Наказі №712-К жодним чином не конкретизовано, які саме з пунктів своїх службових повноважень позивач перевищив, оскільки наведено загальні положення про порушення роботи підпорядкованого йому відділу, відсутність яких з`ясована вище.

У справі, що розглядається, відповідач визначив дві підстави для звільнення ОСОБА_1 :

перевищення службових повноважень (пункт 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»);

порушення Присяги державного службовця у частині дотримання законів України (пункт 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина 1 статті 65 Закону № 889-VIII).

Пунктами 1, 2, 4, 9 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Одним із видів дисциплінарного стягнення, який застосовується до державних службовців, є звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною 5 статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону.

Пункт 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Додержання присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених статтями 8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені яких діють державні службовці.

У постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі №826/10854/17, від 26.05.2022 у справі № 420/6190/20 та інших Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію Суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця.

З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, а передумовою такого звільнення державного службовця мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Як вірно встановив суд першої інстанції, підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наведені в оскаржуваному наказі, не містять чіткого формулювання конкретних порушень, які б свідчили про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та не вказані негативні наслідки, причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника, та не надано доказів на підтвердження протиправності дій позивача.

Поряд з цим, відповідачем не наведено мотивів та тверджень, у чому саме полягає неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, які передбачені Положенням про відділ реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженим 02.01.2023.

Так, саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач, при обранні виду дисциплінарного стягнення, не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку не можуть вважатися належною оцінкою дій/бездіяльності позивача.

Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Суд апеляційної інстанції враховує, що зміст оскарженого наказу не містить відомостей про те, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія врахувала характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, ступінь вини ОСОБА_1 , обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Отже, встановлені дисциплінарним провадженням обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця не підтверджуються доказами, та не є достатніми для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Враховуючи вищенаведене, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах здійсненого дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією не встановлені достатні фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки подання не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, та не містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про те, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 та пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» є незаконним, та відповідно спірний наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №712-к від 03.10.2024 підлягає скасуванню.

Щодо пропозиції рівнозначної посади з урахуванням досвіду роботи та продуктивності, судова колегія враховує наступне.

Частиною 1 статті 83 Закону № 889 визначено, що державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84);у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86); за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43); разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; -у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).

Відповідно до частини 1 статті 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу; встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Нормами частини 3 статті 87 Закону № 889 встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 та 1-1 ч. 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівнозначна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено ч. 1 ст. 42 КЗпП України.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

У межах спірних правовідносин позивачу було направлено повідомлення від 29 липня 2024 року про наступне звільнення за підписом начальника ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаша В.І .

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що у зв`язку із прийняттям наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28 червня 2024 року №842-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису», одночасно із попередженням про наступне звільнення позивача на підставі п. 1 частини 1 та ч. 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» з посади начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, позивачу було запропоновано посаду нижчу займаної ним та в іншому відділі, а саме - посаду заступника начальника відділу захисту рослин та прогнозування управління контролю в сферах насінництва та розсадництва, карантину та захисту рослин Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

У зв`язку з вакантною посадою начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки 5 серпня 2024 року позивачем було подано заяву на ім`я начальника ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаша В.І. про переведення на зазначену посаду.

Листом від 15 серпня 2024 року начальник ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Сабадаш В.І. у переведенні позивачу відмовив з підстав того, що з 5 серпня 2024 року зазначена посада не є вакантною.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону № 889 рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Судом встановлено, що займаючи посаду начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_1 займав посаду державної служби категорії «Б».

Під час доведення до відома повідомлення про наступне звільнення, позивачу не було запропоновано вакантні посади, як і не було запропоновано іншу рівнозначну посаду.

Наведене свідчить про те, що відповідач порушив вимоги ст. 42 КЗпП щодо пропозиції позивачу рівнозначної посади з урахуванням його досвіду роботи та продуктивності, як наслідок, наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 09.10.2024 №720-К «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно виснував суд першої інстанції.

Щодо поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Нормами абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Кількість фактично відпрацьованих протягом 2-х місяців позивачем робочих днів (у липні 2024 року = 3 дні та в серпні 2024 року = 14 днів), становить 17 днів.

У довідці про дохід (заробітну плату) позивача № 121 від 11.11.2024 наведено інформацію про те, що середньоденна заробітна плата складає 1 223,93 грн.

Керуючись наведеними приписами, з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 10.10.2024 по 12.09.2025 в розмірі 29 6191,06 грн.

Враховуючи вищенаведене, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко