Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №580/476/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/476/25 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) про:

- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити з 24 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити з 01 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відповідно;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, починаючи з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету міністрів України № 704. Однак, за спірний період розмір посадового окладу позивача розрахований шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело також до обчислення основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань у зменшеному розмірі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24 жовтня 2022 року до 19 травня 2023 року, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24 жовтня 2022 року до 19 травня 2023 року, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, шляхом множення прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що склад та порядок обчислення грошового забезпечення військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, а посадовий оклад і оклад за військовим званням є базовими складовими такого забезпечення, від правильності визначення яких залежить і розмір похідних виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення. Суд зазначив, що після скасування у судовому порядку змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 103, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями мають визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. При цьому суд врахував правові висновки Верховного Суду, зокрема у справах № 440/6017/21 та № 500/1813/21, відповідно до яких з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 в частині фіксації як розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року не відповідають актам вищої юридичної сили, оскільки закони про Державний бюджет на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містили застереження про застосування саме цього показника. Відповідач, нараховуючи позивачу з 24 жовтня 2022 року грошове забезпечення із застосуванням фіксованої величини 1 762 грн, діяв неправомірно, оскільки до 20 травня 2023 року підлягав застосуванню прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного року, а не показник станом на 01 січня 2018 року. Саме тому дії військової частини щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24 жовтня 2022 року до 19 травня 2023 року суд визнав протиправними та зобов`язав здійснити перерахунок і виплату з урахуванням належної розрахункової величини та вже проведених виплат. Водночас суд звернув увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 викладено у новій редакції, якою прямо передбачено обчислення окладів виходячи з фіксованого розміру 1 762 грн. Починаючи з 20 травня 2023 року відповідач діяв уже відповідно до чинного нормативного регулювання, а тому підстав для задоволення вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року до 14 жовтня 2024 року немає. Щодо вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення суд виходив із того, що така допомога відповідно до Порядку № 260 виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, а тому її розмір прямо залежить від правильності визначення посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Оскільки допомога для оздоровлення за 2022 рік була виплачена у грудні 2022 року, а за 2023 рік - у березні 2023 року, тобто в період, коли відповідач безпідставно застосовував показник 1 762 грн, суд визнав за позивачем право на її перерахунок за 2022-2023 роки. Натомість допомога для оздоровлення за 2024 рік була виплачена у лютому 2024 року, коли вже діяла нова редакція пункту 4 Постанови № 704, тому підстав для її перерахунку суд не встановив.

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків унаслідок неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм права, зокрема допустив підміну змісту пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та застосував його вибірково, без урахування всієї норми в цілому та правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Суд безпідставно застосував розрахункову величину прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, ігноруючи інші складові норми, зокрема положення щодо мінімальної заробітної плати, що суперечить принципу повного та системного застосування правової норми. Також вказує, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата не може використовуватись як розрахункова величина, а тому висновки суду є такими, що не відповідають чинному законодавству. Питання визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців належить до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, а не військової частини, яка лише виконує чинні нормативні акти, діючи в межах статті 19 Конституції України. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними, оскільки вони відповідають чинній редакції постанови №704, зокрема після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 481, якою встановлено фіксований розмір 1762 грн як розрахункову величину. Також скаржник звернув увагу на відсутність єдності судової практики щодо застосування різних редакцій постанови Кабінету Міністрів України № 704, що призводить до неоднакового вирішення аналогічних спорів, та вказує на ризики значних бюджетних витрат у разі задоволення таких позовів, що, на його думку, може негативно вплинути на фінансове забезпечення та обороноздатність держави. Спірні правовідносини є наслідком реалізації урядом делегованих повноважень у сфері визначення грошового забезпечення, а тому суд не вправі підміняти собою орган виконавчої влади та визначати інший порядок розрахунку виплат, ніж передбачений чинними нормативно-правовими актами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 24 жовтня 2022 року позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 14 жовтня 2024 року № 264 позивача виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Вказаним наказом передбачено провести з позивачем розрахунок при звільненні.

Під час ознайомлення з грошовими відомостями про виплату грошового забезпечення у продовж 2022-2024 років, позивач виявив, що в зазначений період неналежним чином було нараховано та виплачено грошове забезпечення, даний факт підтверджено довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення вих. № 625/7/25 від 08 січня 2025 року, а саме: з 24 жовтня 2022 року по 14 жовтня 2024 року відповідач нараховував та виплачував грошове забезпечення та інші види одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) у меншому розмірі, виходячи з 1 762, 00 грн.

Не погоджуючись із розміром застосованого прожиткового мінімуму для обрахунку грошового забезпечення (1 762, 00 грн), позивач звернувся в суд з цим позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова № 704), якою було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року.

Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З огляду на викладені висновки, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При апеляційному перегляді колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а. Колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Як правильно встановлено судом, 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та визначено, що розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями з 20 травня 2023 року розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні. Зазначене свідчить про зміну правового регулювання саме з моменту набрання чинності вказаною постановою.

Отже, до 19 травня 2023 року включно спірні правовідносини підлягали врегулюванню з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, чинній після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Таким чином, у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а також похідних від нього одноразових виплат за період з 24 жовтня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідач діяв виключно в межах чинного нормативного регулювання та не мав можливості самостійно визначати інший порядок обчислення грошового забезпечення. Такі твердження є формальними та не враховують обов`язку суб`єкта владних повноважень застосовувати норми права у їх системному зв`язку з актами вищої юридичної сили, а також з урахуванням правових позицій судів. Сам по собі факт існування підзаконного нормативного акта не звільняє орган від обов`язку діяти відповідно до закону, якщо положення такого акта суперечать актам вищої юридичної сили або втратили свою правову визначеність у зв`язку з їх скасуванням судом.

Щодо доводів апелянта про дискреційність повноважень Кабінету Міністрів України у сфері визначення грошового забезпечення військовослужбовців, то надання Кабінету Міністрів України повноважень на встановлення порядку та розмірів грошового забезпечення не означає можливості не враховувати вимоги законів України та базових державних соціальних стандартів, зокрема прожиткового мінімуму. Водночас предметом спору у цій справі є не оскарження нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, а правомірність дій відповідача щодо його застосування у конкретних правовідносинах після зміни правового регулювання.

Доводи апелянта про необхідність застосування фіксованої розрахункової величини у розмірі 1 762 грн за весь спірний період також є безпідставними, оскільки не враховують часові межі дії відповідних нормативних змін. Як правильно встановлено судом першої інстанції, постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою запроваджено фіксований розмір розрахункової величини, набрала чинності лише з 20 травня 2023 року. Отже, її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати, що узгоджується із загальновизнаним принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Посилання апелянта на положення Закону № 1774-VIII щодо неможливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини також не спростовують висновків суду першої інстанції. Як правильно зазначено Верховним Судом, у спірних правовідносинах розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, тоді як мінімальна заробітна плата використовується лише як допоміжний орієнтир для визначення мінімальної межі, а не як самостійна база для розрахунку.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо можливих негативних бюджетних наслідків у разі задоволення позову. Такі міркування не можуть бути підставою для обмеження гарантованих законом прав особи на належне грошове забезпечення, оскільки питання фінансового забезпечення відповідних видатків належить до компетенції держави та не може перекладатися на окремих осіб шляхом звуження обсягу їх прав.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи та неправильного тлумачення норм матеріального права, однак не містять належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм права.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.