Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №216/9298/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/9298/25

Провадження № 1-кп/216/501/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025041230002016 від 08 жовтня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Новоганнівка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, має повну середню загальну освіту, є тимчасово непрацюючою особою, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

ОСОБА_3 постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року по справі № 177/193/25, яка вступила в законну силу 11 лютого 2025 року, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України та якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

У подальшому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, без посвідчення водія, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 лютого 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 .

У подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування ним.

Так, 13 лютого 2025 року о 09 год. 48 хв. по проспекту Миру в Центрально-Мііському районі м. Кривого Рогу ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом. За даним фактом 13.02.2025 уповноваженою посадовою особою полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 245528, за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП України та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 245515, за ознаками ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

У подальшому, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2025 року по справі № 216/1375/25, яка вступила в законну силу 18 березня 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12 квітня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21070, номерний знак НОМЕР_2 .

У подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування ним.

Так, 09 квітня 2025 року о 19 год. 30 хв. по поблизу с. Марянівка в Криворізькому районі Дніпропетровської області, ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом ВАЗ 21070, номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом. За даним фактом 09.04.2025 уповноваженою посадовою особою ВРПП Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №298591, за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4486935, за ознаками ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У подальшому, постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року по справі № 177/1016/25, яка вступила в законну силу 22 липня 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 червня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи позбавленим права керувати транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21070, номерний знак НОМЕР_3 .

У подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування ним.

Так, 11 червня 2025 року о 16 год. 25 хв. на автодорозі між с. Лозуватка та с. Новоганнівка у Криворізькому районі Дніпропетровської області ОСОБА_3 здійснював керування транспортним ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом. За даним фактом 11.06.2025 уповноваженою посадовою особою ВРПП Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №358639, за ознаками ч. 5 ст. 126 КУпАП та серії ЕПР1 № 358651, за ознаками ч. 3 ст. 130 КУпАП.

У подальшому, постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року по справі № 177/1558/25, яка вступила в законну силу 08 липня 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на 10 (десять) років.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

23 грудня 2025 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 якій на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025041230002016 від 08 жовтня 2025 року, та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до зазначеної угоди, ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за тих обставин, які викладені в угоді про визнання винуватості. При цьому, сторони домовились про призначення ОСОБА_3 , покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_3 ..

Прокурор ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 23.12.2025 року і призначити обвинуваченій узгоджене покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просить укладену з прокурором угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому повністю і беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, в обсязі підозри та обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання. Зазначив, що наслідки укладення та затвердження угоди йому роз`яснені та зрозумілі. Зазначив, що угода укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Відмовився від справедливого судового розгляду кримінального провадження. Зазначив, що повністю розуміє наслідки обмеження апеляційного та касаційного оскарження вироку суду ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим та прокурором.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали судового провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 повністю і беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в повній мірі розуміє положення ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України, ст. 389-1 КК України.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд, з`ясував у обвинуваченої та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.1 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який належить до категорії нетяжких злочинів, особи обвинуваченого, наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обтяжуючих обставин в розумінні ст. 67 КК України, сторони дійшли згоди про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування реального покарання, пов`язаного з позбавленням волі.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості укладену 23.12.2025 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який належить до категорії нетяжких злочинів, особи підсудного ОСОБА_3 , який щиро розкаявся, раніше не судимий, на обліку лікаря - нарколога не перебував, на обліку лікаря – психіатра не перебував.

Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченою в судовому засіданні згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та призначення обвинуваченій узгодженої між сторонами угоди міри покарання.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по справі-відсутні.

Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру до будь-яких юридичних осіб не встановлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.12.2025 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 якій на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025041230002016 від 08 жовтня 2025 року, та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 382 КК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому за ч. 1 ст. 382 КК України узгоджену сторонами угоди міру покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Матеріали кримінального провадження № 12025041230002016 від 08 жовтня 2025 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/9298/25 (1-кп/216/501/26).

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої ст. 389 -1 КК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1