Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №216/7867/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7867/25

провадження 2/216/1187/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Скиби М.М..

за участю

секретаря судового засідання – Сирко І.В.

представників позивача Мартинової Н.Ю., Новака А.М.

представників відповідача Свірідова Д.М., Фролової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за за позовною заявою адвоката Мартинової Наталії Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином,-

В С Т А Н О В И В :

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву адвокатом Мартиновою Н.Ю. в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої злочином.

В обгрунтування позову представник позивача посилається на те, що вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 року у справі №1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у вигляді штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. вирок суду не оскаржений, не скасований. Штраф сплачений в повному обсязі.

Так, судом при розгляді кримінальної справи встановлено, що 20.12.2024 року, приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи перед входом до приміщення роздягальні, що знаходиться на території стадіону «Спарта», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї на грунті неприязних особистих відносин виник словесний конфлікт з раніше знайомою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час якого у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 перебуваючи навпроти ОСОБА_1 , лівою рукою схопила потерпілу за волосся з правої частини голови та ривком із прикладанням великої сили вирвала їх частину, чим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді ділянки облисіння голови неправильної форми в правій скроневій області, розміром 0,3х0,4 см., які згідно із висновком судово-медичної експертизи №43 від 09.01.2025 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю небільше шести днів. Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинила умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України. Отже, таким умисним кримінальним правопорушенням ОСОБА_2 завдала ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає в тому, що внаслідок побиття Позивач пережила стрес, який негативно відобразився на її стані здоров`я. Це супроводжувалось погіршенням як фізичного, так і психічного стану здоров`я, дискомфортом, поганим самопочуттям, душевними стражданнями, порушились нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження нормального способу життя та необхідністю докладати додаткові зусилля для його відновлення.

Позивач просить суд винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на її користь 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На позовну заяву подано відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням фізичного самопочуття ОСОБА_1 та діями Відповідача, а саме відсутній жоден висновок спеціаліста, експерта щодо того, яким чином тілесне ушкодження, що має незначні та скороминущі наслідки може призвести до істотної зміни способу життя та погіршення самопочуття позивача, та як саме змінився уклад життя позивача, на стільки що ці страждання, зокрема фізичні, тягнуться протягом року. З огляду на наведене в задоволенні позову представник відповідача просить відмовити. Окрім того представник віпдовідача просить врахувати при ухваленні рішення вимоги статей 1166, 1167 ЦК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задвольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову запечеречували, з підстав наведених у відзиві на позону заяву.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом в ході розгляду справи та підтверджується письмовими доказами, вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 року у справі №216/624/25, провадження №1-кп/216/491/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винною у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.125 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Згідно вироку суду, 20.12.2024 року, приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи перед входом до приміщення роздягальні, що знаходиться на території стадіону «Спарта», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї на грунті неприязних особистих відносин виник словесний конфлікт з раніше знайомою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час якого у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 перебуваючи навпроти ОСОБА_1 , лівою рукою схопила потерпілу за волосся з правої частини голови та ривком із прикладанням великої сили вирвала їх частину, чим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді ділянки облисіння голови неправильної форми в правій скроневій області, розміром 0,3х0,4 см., які згідно із висновком судово-медичної експертизи №43 від 09.01.2025 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю небільше шести днів.

Зазначений вирок не оскаржений, набрав законної сили, тому суд ураховує положення частини 6 статті 82 ЦПК України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно частин 1, 7 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду,має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, після розгляду кримінального провадження та винесення судом обвинувального вироку у справі, позивач скористався своїм правом на пред`явлення позову про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у порядку цивільного судочинства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Установлено, що ОСОБА_2 своїми умисними діями скоїла кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, що підтверджується вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 року, а отже протиправність дій відповідача установлено судовим рішенням.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина першастатті 1168 ЦК України).

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000 грн., яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок отримання тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 .

Згідно зістаттею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України)

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Як вбачається з Висновку спеціаліста судово-медичного експерта №2345 від 24.12.2024 р. виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а саме ділянка облисіння та садно голови відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6. Також відповідно до медичної довідки від 20.12.2024 року виданої 16-ю міською лікарнею м. Кривого Рогу зазначено, що ОСОБА_4 перебуває у гострому постстрессовому стані, астеріальна гіпертензія.

Представник позивача зазначає, що після вчиненого відповідачем щодо позивача кримінального правопорушення позивач пережила стрес, який негативно відобразився на її стані здоров`я, що супроводжувалось погіршенням як фізичного, так і психічного стану здоров`я, дискомфортом, поганим самопочуттям, душевними стражданнями, порушились нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження нормального способу життя та необхідністю докладати додаткові зусилля для його відновлення.

При вирішенні спору судом також враховуються доводи представника відповідача, що між сторонами вже тривалий час існують неприязні стосунки та, що вчиненню кримінального правопорушення відповідачем передувала конфліктна ситуація між позивачем та відповідачем, що підтверджується долученими представником відповідача матеріалами кримінального провадження. Зазначені обставини також враховуються судом при визначенні розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у відповідності до вимог ЦК України.

Разом з тим суд не може погодитись з доводами представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди взагалі, оскільки остання об`єктивно існує внаслідок протиправного завдання відповідачем позивачу легких тілесних ушкоджень та пережитим у зв`язку з цим стресом та душевними стражданнями позивача та пов`язаними з цим негативними наслідками.

Також суд не може погодитись з доводами представника відповідача про надуманість та штручний характер позову, оскільки факт вчинення кримінального правопорушення відповідачем щодо позивача встановлений вироком суду, який набрав законної сили.

Факт звернення позивача з відповідним позовом про відшкодування моральної шкоди через певний проміжок часу після винесення вироку, не свідчить про безпідставність цього позову, оскільки реалізувати своє право на звернення з позовом, в тому числі і про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, позивач може протягом усього строку позовної давності, а не лише безпосередньо після набрання відповідним вироком законної сили.

Доводи представника відповідача з посиланням на надані позивачем в судовому засіданні пояснення., як на підтаву для відмови в задоволенні позову, суд сприймає критично, оскільки вони зводяться до суб`єктивного трактування їх на корсть позиції відповідача.

Разом з тим, вказаними поясненнями позивача не спростовується факт завдання вчиненням відповідачем кримінального правопорушення їй моральної шкоди, окрім того суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 76 ЦПК України пояснення сторін не є джерелом доказів, окрім випадку коли вони були допитані у якості свідків.

З огляду на вказані обставини, а також виходячи із власного переконання, враховуючи факт завдання позивачу саме легких тілесних ушкоджень, ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку відповідача та позивача, тривалість завданої позивачу моральної шкоди, принципів розумності та співмірності, суд дійшов висновку про те, що сума у розмірі 20000,00 грн. є достатньою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів наявності тяжких наслідків від завданих тілесних ушкоджень, необхідності постійного лікування протягом тривалого часу, а також тривалого та суттєвого порушення налагоджених суспільних зв`язків позивача.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням 20 000,00 грн.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки на підставі положень пункту 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідно до роз`яснень Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 10.07.2018 у справі № 713/1275/16-к, позивач звільнений від сплати судового збору, за вимогу про відшкодування моральної шкоди, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення відповідних витрат представником позивача було надано копії договору про надання правової допомоги №08/09/25-4 від 08.09.2025, акту прийому-передачі наданих послуг до вказаного договору та квитанції №1 від 09.09.2025 на суму 7000 грн.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу понесених позивачем, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача до суду не надходило.

З огляду на те, що ціна наданих адвокатом позивачу послуг була доведена належним чином, та з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг правничої допомоги з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача користь позивача підлягають стягнененню витрати на правову допомогу понесені позивачем у розмірі 4666,67 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 - 20 000 (двадцять тисяч ) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 799,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , понесені позивачем судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу у сумі 4666,67 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Суддя М.М.СКИБА