Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №400/7500/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7500/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 22.10.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №400/7500/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2025 №143250023081, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

15.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.205 № 143250023081;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 16.06.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати довідки управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII. Як стверджує позивачка, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Однак, органом Пенсійного фонду безпідставно відмовлено в переоді на таку пенсію.

Відповідачі – Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з позовними вимогами не погоджуються та вважають їх необґрунтованими з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, наголошуючи на тому, що дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування, а тому спірні періоди роботи ОСОБА_1 не підялгають зарахуванню до стажу державної служби. Крім того, на думку відповідачів, у спірних правовідносинах їх наділено дискреційними повноваженнями.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №400/7500/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.205 № 143250023081.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно статті 37 Закону України “ Про державну службу” від 10.12.2015 з 16.06.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу”, оскільки період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області стверджує, що робота на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця. На думку скаржника, Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області акцентує увагу на безпідставності покладення судом першої інстанції на нього зобов`язання щодо призначення ОСОБА_1 пенсію за віком.

У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку позивачки, судом першої інстанції рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 16.06.2025 щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ррішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №143250023081 від 23.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу”.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №143250023081 від 23.06.2025 позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну служубу» № 889-VІІІ, після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Отже, законодавцем визначено певні умови, за дотримання яких, у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, а саме 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статею 25 Закону України «Про державну службу» установлюються такі категорії посад державних службовців, зокрема, шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у межах спірного періоду працювала в органах місцевого самоврядування, а саме:

05.05.2000 - прийнято на посаду інспектора по роботі зі зверненнями громадян Заводського виконавчого комітету Миколаївської міської ради;

10.08.2001 - складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування;

22.08.2001 - присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

11.07.2002 - звільнено із займаної посади шляхом переведення в адміністрацію Заводського району згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;

12.07.2002 - призначено за переведенням на посаду спеціаліста І категорії загального відділу адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради;

25.11.2002 - звільнено із займаної посади шляхом переведення до управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Миколаєва згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;

26.11.2002 - призначено за переведенням на посаду головного спеціаліста відділу командування управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

10.03.2005 - присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Миколаєва перейменовано в Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради;

01.08.2011 - призначено шляхом переведення на посаду головного спеціаліста управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради.

Також, в трудовій книжці містяться відомості про прийняття позивачкою 07.12.1998 присяги державного службовця.

Згідно із довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради від 21.04.2026 №3, ОСОБА_1 працює на посаді головного спецiалiста Управлiння з питань надзвичайних ситуацiй та цивiльного захисту населення Миколатвськоi мiської ради з 26.11.2002 по теперiшнiй час.

Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Колегія суддів зазначає, що посада спеціаліста, яку у межах досліджуваного періоду займада позивачка, відноситься до категорії посад, перелік яких наведено у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Судом апеляційної інстанції установлено, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, тобто 01.05.2016, ОСОБА_1 займала посаду головного спецiалiста Управлiння з питань надзвичайних ситуацiй та цивiльного захисту населення Миколатвськоi мiської ради та мала 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Станом на дату звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 16.06.2025 ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено можливість зарахування до стажу державної служби до роботи (служби), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування.

Означене спростовує доводи скаржника про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.

Здійснюючи розгляд даної справи судом апеляційної інсанції враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 01.05.2023 у справі № 560/928/20, правовідносини у яких є подібними до спірних.

З огляду на вищевикладене апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про наявність у ОСОБА_1 права на переведення з пенсії за віком згідно Закону Украі?ни «Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону Украі?ни «Про державну службу».

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ у Львівській області про те, що період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу державної служби.

Стосовно покладення судом першої інстанції на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обов`язку із призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 37 Закону України “ Про державну службу” колегія суддів вказує, що дії з розгляду ініційованого позивачкою звернення має вчиняти, зокрема, територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.

Аналогічний підхід до вирішення спірного питання застосовано Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про задоволення досліджуваної частини позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №400/7500/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2025 №143250023081, зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька