Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №400/2764/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2764/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 400/2764/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2025 (протокол №40), зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнання протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.03.2025 (протокол №40) про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- зобов`язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 за його заявою відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем своєї приписки з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як батько, який має на утриманні трьох малолітніх дітей на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Позивач просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідачем повідомлено Позивачу, що Комісія згідно протоколу від 05.03.2025 №40 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, у зв`язку з тим, що на розгляд Комісії не надано письмовий договір між батьками про місце проживання дитини та участь батька у вихованні. Позивач вважає рішення Відповідача щодо ненадання відстрочки протиправним, у зв`язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.

10.04.2025 Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначено, що ОСОБА_1 комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з тим, що на розгляд комісії не надано письмовий договір між батьками про те, з ким буде проживати ОСОБА_2 та участь другого з батьків у її вихованні.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2026. у справі № 400/2764/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у відповідності до положень п. 3 додатку 5 Порядку №560 не було надано на розгляд до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 - окрім свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов`язаного, також одного із обов`язкових документів, а саме: документи, що визначають місце проживання дітей з батьком (військовозобов`язаним), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з батьком, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Окрім того, суд зауважив, що факт сплати аліментів сам по собі не свідчить про повноту визначення чи перебуває особа на утриманні, дані про регулярність такої виплати, її обсяг, добровільність інших платежів на утримання дітей матеріали справи не містять, рішення про визначення місця проживання дітей разом з батьком у матеріалах справи також відсутнє.

За таких обставин, суд вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем були надані у повному обсязі документи, що підтверджують факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей;

- інші доводи відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.05.2024 р. згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 04.03.2021 р.

20.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем своєї приписки з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, як батько, який має на утриманні трьох малолітніх дітей на підставі абзацу 3 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

В підтвердження наявності у Позивача такого права ним було надано Відповідачу, окрім інших документів, що підтверджують його особу, наступні документи:

- свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.05.2015, яким було задоволено позов про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;

- свідоцтво про укладання шлюбу серія НОМЕР_2 від 24.10.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (після одруження ОСОБА_7 );

- довідку з Очаківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на момент видачі довідки.

Повідомленням Відповідача 1 від 05.03.2025 №1039 Позивача повідомлено про те, за результатами розгляду заяви та підтвердних документів Позивача, комісією протоколом від 05.03.2025 №40 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: на розгляд комісії не надано письмовий договір між батьками про те, з ким буде проживати ОСОБА_2 та участь другого з батьків у її вихованні.

Вважаючи вищезазначену відмову Відповідача протиправною, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Зокрема, останнім Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3891-IX від 23.07.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (надалі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу №69/2022, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

П. 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок N 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

П. 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абз. 1 п. 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

- свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше),

- або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),

- або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,

- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,

- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, також договір про сплату аліментів на дитину.

За правилами п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Матеріалами справи встановлено, що 20.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем своєї приписки з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, як батько, який має на утриманні трьох малолітніх дітей на підставі абзацу 3 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Тому просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За наслідками розгляду заяви із доданими документами Повідомленням Комісії від 05.03.2025 №1039 Позивача повідомлено про те, що протоколом від 05.03.2025 №40 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: на розгляд комісії не надано письмовий договір між батьками про те, з ким буде проживати ОСОБА_2 та участь другого з батьків у її вихованні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 разом із заявою були також подані на розгляд Комісії документи: копії свідоцтв про народження трьох дітей, копія рішення суду про розірвання шлюбу у справі №483/708/15-п, копія свідоцтва про шлюб, копія довідки про відсутність заборгованості та копії інших документів, що підтверджують особу Позивача (паспорт, картка фізичної особи – платника податків, посвідчення Служби судової охорони у Миколаївській області, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного).

Так, досліджуючи додані позивачем до заяви про надання відстрочки від призову документи, колегія суддів зазначає, що позивач підтвердив, що є батьком трьох дітей.

При цьому, факт утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на момент звернення, підтверджується обставинами перебування у шлюбі з їхньою матір`ю ОСОБА_8 згідно свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_2 від 24.10.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (після одруження ОСОБА_7 ).

Стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є ОСОБА_5 , яка за рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.05.2015 по справі №483/708/15-ц розірвала шлюб з позивачем на підтвердження факту утримання дитини позивачем надано довідку з Очаківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на момент видачі довідки.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, що у Додатку 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На переконання колегії суддів, для підтвердження факту утримання позивачем неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із матір`ю якої він не перебуває у шлюбі, позивач повинен був надати до своєї заяви передбачені Додатком 5 до Порядку №560 альтернативні документи, а саме: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю) або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, також договір про сплату аліментів на дитину.

Проте, серед наданих позивачем відповідачу документів для прийняття рішення щодо надання відстрочки від призову передбачені Додатком 5 до Порядку №560 як підтвердження факту перебування на утриманні особи трьох і більше неповнолітніх дітей, відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що оскільки позивачем не надано до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» доказів перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідач ухвалюючи за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 протоколом від 05.03.2025 № 40 рішення про відмову у наданні відстрочки діяв у відповідності із приписами чинного законодавства.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2026. у справі № 400/2764/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк