Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №420/10317/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10317/25

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕМПТОНС ТРЕЙД» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕМПТОНС ТРЕЙД» звернулось до суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА500580/2025/000067/2 від 02.04.2025 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500580/2025/000122 від 02.04.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що декларантом подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500580/2025/000067/2 від 02.04.2025 р. року та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000122 від 02.04.2025 р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подано.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.04.2024 між ТОВ «СМАРТ ЕЛЕКТРОНІКА», що в подальшому було перейменовано на ТОВ «ХЕМПТОНС ТРЕЙД» (надалі за текстом іменується – «Позивач»/ТОВ «ХЕМПТОНС ТРЕЙД») як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару №AUG-28/1.

Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №44690 від 21.03.2025 до Договору.

З метою митного оформлення, Позивачем (в особі ТОВ «ГРАНД ПРАЙД») було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500580002487U5, в якій було визначено для митного оформлення товари № 1 загальною вартістю 11865,60 дол. США (графа 22). В графах 31 МД №25UA500580002487U5 Позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товари (графи 32 декларації):

товар № 1: Світильники призначені для використання виключно зі світлодіодними (LED) джерелами світла, з комбінованих матеріалів. Світильник LED -24720шт. Торговельна марка: BIOM. Країна виробництва: CN. Виробник: EVERSTAR LIGHTING CO., LTD.

Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи (графа 44): 0271 – пакувальний лист (Packing List) №212/03/2025 від 21.03.2025; 0380 – рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №212/03/2025 від 21.03.2025; 0705 – коносамент (Bill of Lading) №248389943 від 12.01.2025; 0730 – автотранспортна накладна (Road consignment note) №44690 від 24.03.2025; 0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс №212/03/2025 від 21.03.2025; 4100 – договір поставки №AUG-28/1 від 04.04.2022; 4103 – додаткова угода №1 від 17.01.2023; 4103 – додаткова угода №3 від 26.04.2023; 4103 – додаткова угода №5 від 23.05.2023; 4103 – додаткова угода №6 від 19.07.2023; 4103 – додаткова угода №7 від 21.11.2023; 4103 – додаткова угода №2 від 15.02.2023; 4103 – додаткова угода №4 від 22.05.2023; 4103 – додаткова угода №1.1. від 20.01.2023; 4103 – додаткова угода №8 від 30.11.2023; 4103 – додаткова угода №9 від 09.02.2024; 4103 – додаткова угода №10 від 02.09.2024; 4103 – додаткова угода №11 від 17.12.2024; 4103 – специфікація №44690 від 21.03.2025 до договору поставки №AUG-28/1 від 04.04.2022; m4203 - додаткова угода №01 від 17.01.2023 до договору послуг митного брокера №3К/В-5 від 27.05.2022; m4207 - договір про надання послуг митного брокера № 3К/В-5 від 27.05.2022, (m – означає, що договір надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу).

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 20.03.2025, експертне дослідження №144/25 від 02.04.2025, експортна декларація №114220250112981236 від 12.01.2025 і комерційна пропозиція продавця.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500580002487U5 від 02.04.2025 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000067/2 від 02.04.2025, а саме:

«Згідно п.2.3, п.3.1 та п.3.3 зовнішньоекономічного контракту опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі та специфікації до контракту відсутня інформація щодо торговельних марок, виробників, якісних характеристик та артикулів,- що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати ці документи з заявленою поставкою.

У пакувальному листі відсутнє посилання на товаротранспортні документи, інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо їх відповідності поданим комерційним документам і заявленій партії товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

02.04.2025 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 20.03.2025 б/н, в якому відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому - не відповідають умовам поставки CPT Gdansk Польща в наданій копії митної декларації країни відправлення від 12.01.2025 №114220250112981236; комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 02.04.2025 №144/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар інших виробників і без зазначення торговельних марок.

Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. У своєму електронному повідомленні від 02.04.2025 імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів. Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.

Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленими торгівельними марками, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом: 2.00дол.США/кг до 4.64дол.США/кг(МД 25UA100230005166U5 від 18.03.2025 партія товару 5912кг - 4.64дол.США/кг), - з урахуванням: опису товару, торговельної марки, умов поставки та розміру партії.»

02.04.2025 Відповідачем було винесено картку відмови №UA500580/2025/000122 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно ст. 55 МКУ від 13.03.2012р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 02.04.2025 №UA500580/2025/000067/2.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі – МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом не подані витребувані документи для підтвердження митної вартості.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також і висновком про недостатність наданих позивачем документів та про неможливість перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару, з огляду на викладене.

Так, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, крім іншого, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Щодо посилань апелянта на відсутність в комерційному інвойсі і специфікації до контракту інформації щодо торговельних марок, виробників, якісних характеристик (матеріалів виготовлення) та артикулів, суд зазначає, що відомості про товар зазначені у МД №25UA500580002487U5: Торговельні марки: BIOM. Країна виробництва: CN. Виробники: EVERSTAR LIGHTING CO., LTD. Опис (в тому числі зазначення торговельної марки, відомості виробника) задекларованих товарів №1 митної декларації зазначено продавцем у пакувальному листі, який був наданий декларантом до митної декларації. Крім того, опис товару зазначено в Специфікації №44690 від 21.03.2025 до Договору поставки №AUG-28/1 від 04.04.2022 та переданих Продавцем до Покупця документів відповідно до графи 44 МД №25UA500580002487U5.

В той же час, митний орган, окрім припущень про можливий вплив на митну вартість відсутність такої інформації жодним чином цього не підтверджує, як і відсутність такої інформації. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції з наданих декларантом документів, зазначені митним органом відомості присутні в повному обсязі.

Щодо відсутності у пакувальному листі посилання на товаротранспортні документи, інвойс чи специфікацію, суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган вказуючи на відсутність посилання у пакувальному листі посилання на товаротранспортні документи, інвойс чи специфікацію не зазначає, яким нормативним актом передбачена форма такого документу та приписи якої статті МК України порушено декларантом при складанні та поданні пакувального листа. При цьому, у пакувальному листі міститься посилання на номер договору, а саме - №AUG-28Х/1 від 04.04.2022, який було укладено між сторонами.

Щодо відсутності у прайс листі продавця від 20.03.2025 інформації щодо наявності армування та матеріалу армування, торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому - не відповідають умовам поставки CPT Gdansk Польща в наданій копії митної декларації країни відправлення від 12.01.2025 №114220250112981236, суд першої інстанції вірно зазначив, що сам по собі прайс-лист не є документом який впливає на визначення митної вартості про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вказуючи, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів (постанови Верховного Суду від 20.04.2018 у справі №826/10456/16, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 23.03.2020 у справі №826/15796/16).

Разом з тим, як вірно зазначено судом, комерційна пропозиція є документом довільної форми інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо експертного висновку, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок експертного дослідження №144/25 від 02.04.2025 року проведений відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу. При цьому, зазначене експертне дослідження було проведено щодо товару торгівельної марки BIOM, та характеристик на аналогічний товар. При цьому в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом повністю розписано і зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає.

Зазначені вище обставини свідчать, що доводи апелянта не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначив відповідач, є необґрунтованими та не могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. Також наявний платіжний документ, який підтверджує фактичну оплату вартості товарів. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

Таким чином, відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з вимогами ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.

Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.

Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко