Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №362/6977/25 — Київський апеляційний суд

Справа №362/6977/25 Суддя в суді першої інст. - Сухарева О.В.

Провадження № 33/824/1729/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

за участю:

захисника - адвоката Клочкової А.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клочкової А.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (посвідчення водія НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 01.09.2025 о 00.19 год. в Київській області в смт Гребінки по вул. Гайдамацький шлях водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, але в порушення п. 2.5 ПДР від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Не погоджуючись з рішенням суду захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення або застосувати аналогію закону та призначити останньому більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Зазначає, що судом не було здійсненого повного всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Вважає, що твердження працівників поліції щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 є надуманими, оскільки останній поводився спокійно, спілкувався коректно та ввічливо, як під час зупинки транспортного засобу, так і під час складання адміністративного протоколу. У зв`язку з чим вимога працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставною та протиправною.

Крім того, вважає, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення водія на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я є неналежними та недопустимими доказами.

Також, вказує, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то направлення та огляд на стан алкогольного сп`яніння щодо останнього повинно було здійснюватись в порядку ст. 266-1 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явився, захисник не заперечувала проти розгляду справи без його участі.

Заслухавши думку захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила про її задоволення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені захисником, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 01.09.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; направленням водія на огляд до медичного закладу; актом відсторонення водія від керування транспортним засобом шляхом передачі керування іншому водію; рапортом поліцейського щодо обставин несення служби 01.09.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 беззастережно мав виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки таке прямо передбачено п. 2.5 ПДРУкраїни та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що направлення та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння повинен був здійснюватись в порядку ст. 266-1 КУпАП, оскільки останній є військовослужбовцем, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2025 о 00:19 год., по вул. Гайдамацький шлях в смт Гребінки Київської області керував транспортним засобом «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 не надано відповідних підтверджуючих документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов'язки військової служби. Крім того, на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомив, що перебуває у відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не керував військовим транспортним засобом, а керував автомобілем «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 , тому, на підставі п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, де зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КУпАП), працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що твердження працівників поліції щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 є надуманими, їх вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставною та протиправною, а акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення водія на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я є неналежними та недопустимими доказами, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, до обов'язків поліцейських входить, зокрема виявляння у водіїв транспортних засобів із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів встановлено Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». До того ж, апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння поліцейський може встановлювати безпосередньо під час спілкування з водієм за своїм суб`єктивним переконанням, наявність ознак сп`яніння і є підставою для подальшої пропозиції водію пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно дослідженому в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 , у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Після чого працівником поліції запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. В подальшому відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №439941 від 01.09.2025, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння від 01.09.2025, направлення водія на огляд до Таращанської міської лікарні від 01.09.2025вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

Апеляційний суд не встановив порушень у діях працівників поліції, оскільки вони діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Складені адміністративний протокол, акт огляду та направлення водія на огляддо медичного закладу відповідають встановленим законом вимогам.

Безпідставними є доводи захисника щодо застосування аналогії закону та прохання призначити ОСОБА_1 більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.ст. 23, 33, 34, 35 КУпАП.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог зазначених статтей, обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

Положення чинного КУпАП не містить норми, яка надає право суду призначити інший вид стягнення або більш м`яке стягнення ніж передбачено санкцією відповідної статті, а тому доводи захисту про необхідність застосувати у даному випадку аналогію закону,відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП та не призначати ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не ґрунтуються на вимогах закону.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига