Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №759/28919/25 — Київський апеляційний суд

Справа №759/28919/25 Суддя в суді першої інст. - Мордвінов А.О.

Провадження № 33/824/1740/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

за участю особи,

яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Фогеля В.В.

представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Бойчук Н.П.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Фогеля В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.

Так,у період часу з вересня 2025 року по 21.11.2025 на території школи № 185 у м. Києві по вул. Серпова, 20/6 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив булінг (цькування) стосовно своїх однокласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що виразилося у чіплянні до даних дітей, висловлюванні нецензурною лайкою в їхній бік, штовханиною, в результаті чого даним учням була завдана шкода психологічному здоров`ю, через що останні бояться йти до школи.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №635986 від 21.11.2025 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, оскільки в ньому не зазначено дату та місце вчинення правопорушення, відсутня інформація про потерпілих, їхні персональні дані та дані їхніх законних представників, а також не конкретизовано, які саме насильницькі дії були вчинені правопорушником.

Вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення малолітнім ОСОБА_8 неправомірних дій, у зв`язку з чим суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема ст. 252 КУпАП.

Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки строк пропущено з поважних причин.

Заслухавши думки ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили про її задоволення, думку представника потерпілої, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені захисником, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Беручи до уваги вказані у клопотанні захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку захисником Фогелем В.В. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 рокута вважає за доцільне його поновити.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: копією заяви ОСОБА_2 про вчинення булінгу (цькування) від 19.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_2 від 21.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_5 від 21.11.2025 року;копію рапорта за результатами опрацювання відомостей від бригади швидкої допомоги про тілесні ушкодження ОСОБА_5 ; копією Довідки Начальника СЮП ВП Святошинського УП ГУНП у м. Києві О. Пономаренко «Щодо отримання тілесних ушкоджень м/л ОСОБА_9 ; копією результатів огляду ОСОБА_5 черговим нейрохірургом; копією заяви ОСОБА_2 директору ліцею №185 від 24.10.2025 року; копією Протоколу проведення профілактичної бесіди із ОСОБА_1 від 21.10.2025 року; копією заяви ОСОБА_10 директору ліцею №185 від 19.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_10 від 21.11.2025 року; копією заяви ОСОБА_11 директору ліцею №185 від 21.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_11 від 21.11.2025 року; копією заяви ОСОБА_12 директору ліцею №185 від 19.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_12 від 21.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_13 від 21.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_14 від 21.11.2025 року; копією пояснень ОСОБА_1 від 21.11.2025 року; копією Наказу по ліцею №185 ім. В. Вернаського від 19.11.2025 року №113/Г «Про засідання комісії з протидії булінгу»; копією протоколу №02-25 від 21.11.2025 року засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування); копією Аналітичної довідки про результати психологічного супроводу учасників освітнього процесу 5-Б класу ліцею №185 ім. Володимира Вернадського Святошинського району м. Києва; поясненнями ОСОБА_1 , законних представників потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , показаннями свідка, як представника неповнолітніх ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення малолітнім ОСОБА_8 неправомірних дій апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

За ч. 3ст. 173-4 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, та тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Згідно ч. 3 ст. 173-4 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У п. 4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключаютъ приниження честі та гідності дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №635986 від 21.11.2025 року, у період часу з вересня 2025 року по 21.11.2025 на території школи № 185 у м. Києві по вул. Серпова, 20/6 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив булінг (цькування) стосовно своїх однокласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що виразилося у чіплянні до даних дітей, висловлюванні нецензурною лайкою в їхній бік, штовханиною, в результаті чого даним учням була завдана шкода психологічному здоров`ю, через що останні бояться йти до школи.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, тому до відповідальності притягується його мати - ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Згідно об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, що стосується булінгу (цькування) у сфері освіти, до основних складових даного правопорушення належать: умисне вчинення будь-яких діянь психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства, в тому числі із застосуванням електронних комунікацій, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або з боку такої особи стосовно інших учасників освітнього процесу. Згідно з вимогами закону, обов`язковим є також доведення наслідків таких дій у вигляді шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого, а також наявність причинного зв`язку між діями правопорушника та наслідками, які виникли.

Систематичність (повторюваність) діяння є однією з ознак булінгу, яка є ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості.

Згідно копій заяв ОСОБА_2 від 24.10.2025, ОСОБА_10 від 19.11.2025, ОСОБА_11 від 21.11.2025, ОСОБА_12 від 19.11.2025 адресовані директору ліцею №185 ім. В.Вернадського м. Києва вбачається, що ОСОБА_3 з вересня 2025 року вчиняє систематично насильство фізичного та психологічного характеру по відношенню до їх дітей.

За п. 2 Розділу 2 «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)» керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) зобов`язаний невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать, зокрема визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування).

Згідно наявному в матеріалах справи протоколу №02-25 від 21.11.20255 вбачається, що засіданням комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) встановлено факт булінгу зі сторони учня ОСОБА_7 .

З урахування наведено, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що булінг з боку ОСОБА_3 носив характер систематичного цькування, залякування та приниження ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 .Відносини між ними не мали характеру поодиноких конфліктів, з боку ОСОБА_3 мало місце систематичне цькування, тобто в період з вересня до 21 листопада 2025 року, що створювало у малолітніх потерпілих тривалий стрес, страх та відчуття безпорадності. Зазначені висновки суду узгоджуються з доказами, дослідженими та наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які є батьками малолітніх, що вчинили відповідне правопорушення відповідає принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами малолітнього потерпілого, який став жертвою булінгу і потребує захисту та інтересами батьків малолітнього кривдника, оскільки останні повинні відповідати за належну соціальну поведінку своєї малолітньої дитини та зобов`язані вживати заходів для її виховання, навчання, духовного і морального розвитку у дусі поваги до гідності інших людей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Доводи захисника, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №635986 від 21.11.2025 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, оскільки в ньому не зазначено дату та місце вчинення правопорушення апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №635986 від 21.11.2025 зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, період вчинення і суть адміністративного правопорушення; ким вчинено правопорушення та відносно кого; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; засвідчений підпис ОСОБА_1 . Порушень при складанні даного протоколу не встановлено, у зв`язку з чим протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Фогелю В.В. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Фогеля В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига