Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №362/4444/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 362/4444/25 Головуючий в суді І інстанції - Сухарева О.В.

Провадження № 33/824/332/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 06.06.2025 об 11.52 год в Київській області в смт Ковалівка по вул. Стадіонна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом «хонда» без д.н.з. у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується проведеним у встановленому порядку оглядом на визначення стану сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, результат якого позитивний - 1,56 проміле алкоголю, який водій не заперечував.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами, зокрема відомостями про проходження повірки приладу «ДРАГЕР» та його державної реєстрації в установленому порядку в Держлікслужбі України.

Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Так, судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та місцевий суд дійшов передчасного висновку лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 06.06.2025 про наявність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення від 06.06.2025 невірно визначено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення та навмисно не описано марку та технічні характеристики електроскутера «Хонда», натомість лише вказано про відсутність державного номеру.

Проте, суд першої інстанції не повернув вказаний адміністративний протокол на доопрацювання до поліції, з метою з`ясування технічних характеристик мопеду (електроскутера) та віднесення його до окремої категорії транспортних засобів, за керування яким передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 керував електричним скутером марки «Хонда» (японського виробництва) без державного номеру реєстрації, однак у протоколі від 06.06.2025 відсутня будь-яка інформація щодо потужності та технічних характеристик цього електроскутера, що є обов`язковою умовою для його визначення як транспортного засобу в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху. Адже п. 2.9 ПДР стосується лише заборони керувати транспортним засобом, а не будь-яким іншим засобом для пересування.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху поняття «Електроскутер» не значиться як транспортний засіб в розумінні такого відповідно до закону, тому й електроскутер «Хонда» не мав обов`язкового державного номерного знаку на момент його зупинки 06.06.2025 співробітниками поліції. В іншому разі співробітники поліції зобов`язані були затримати електроскутер та скласти на водія ОСОБА_1 адміністративні матеріали за ст. 126 КУпАП, а також вилучити посвідчення водія.

Так, електроскутери «Хонда» 48 Вт відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії «Засоби транспортні дорожні». При цьому, терміни та визначення «Електроскутери» взагалі не відносяться до категорії транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення, так само як і електросамокати (гіроборди) та електровелосипеди та інші подібні засоби пересування. Саме тому подібні електроскутера відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації в територіальних сервісних центрах МВС України.

Тобто, адміністративна відповідальність за правопорушення зазначене у вказаній раніше нормі матеріального права, наступає щодо транспортних засобів, які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об`ємом понад 50 куб. см. або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо).

Разом з цим, електроскутер - це так званий «гаджет» та універсальний мобільний енергетичний засіб на базі одноосного шасі, який за основними технічними характеристиками не підпадає під визначення мопеда.

Проте, на вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги під час вирішення справи про адміністративне правопорушення та не повернув адміністративні матеріали до поліції для належного оформлення - в першу чергу з`ясування технічних характеристик мопеду.

Також, в протоколі з невідомих причин не вказано жодного свідка, причому, відсутність вказаних осіб про проведенні освідування водія на вулиці свідчить про порушення установленого Порядку №1452/735, який чинний на даний час.

Поряд із цим, на руки водію ОСОБА_1 жодного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння не було надано, причому, в матеріалах адміністративної справи відсутнє направлення на проходження водієм огляду на стан сп`яніння, яке мало бути складене 06.06.2025. Це вказує на неповноту складених поліцейським адміністративних матеріалів, однак, місцевий суд не направив адміністративну справу на дооформлення до районного відділу поліції.

До того ж, в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, співробітником поліції не було надано ОСОБА_1 для огляду жодного сертифікату відповідності спеціального технічного засобу «Драгер», натомість запропоновано водію вдихнути повітря у вже відкритий (розпакований) спецзасіб, який, зрештою, показав невірні показники, оскільки апелянт не вживав на момент зупинки ТЗ алкогольних напоїв у кількості, необхідній для фіксації 1.56 % проміле в крові.

Відтак, на думку апелянта, за наведених порушень законодавства та неповноти судового розгляду протоколу згідно приписів ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю саме за відсутності складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався та з метою забезпечення розгляду апеляційної скарги в розумні строки апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.

Будучи неодноразово повідомленими про час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник Пилипенко Р.Б. до суду апеляційної інстанції не прибували, направляли клопотання про відкладення розгляду справи. Апеляційний суд вважає, що неодноразовість клопотань про відкладення призводить до затягування розгляду, що є неприпустимим.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.

Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353150 від 06.06.2025, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та який будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу не зазначив, незгоди з діями працівників поліції не вказав (а.с.1);

- у роздруківці тесту №1262 з приладу Драгер Alkotest 0358 від 06.06.2025, згідно якої вміст алкоголю у крові водія складає 1,56 проміле (а.с.5);

- в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, в якому зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у водія, результати огляду - 1,56 проміле, який також підписано водієм без зауважень з поміткою «з результатами згоден» (а.с.6);

- в направленні водія на огляд до медичного закладу, який не проводився через згоду водія з результатами огляду на місці, з яким водій ознайомлений про що свідчить його власноручний підпис (а.с.4);

- в рапорті працівника поліції щодо патрулювання, виявлення мопеду, підстав його зупинки, встановлення особи водія та виявлення у нього ознак сп`яніння, проведення огляду(а.с.7);

- у відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, який міститься на диску як додатку до протоколу, на якому чітко і послідовно вбачається всі обставини скоєння особою правопорушення та процедуру проходження огляду, відсутність заперечень з боку водія (а.с.8);

- іншими письмовими доказами.

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 а) ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах провадження відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом - не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Крім того, із відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Доводи апелянта про те, що електроскутер не відноситься до транспортним засобів, та за керування ним в стані алкогольного сп`яніння не наступає відповідальність - є хибними.

Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».

Норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та керування у такому стані транспортним засобом.

Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.

Суддя районного суду всебічно, повно та об`єктивно дослідив та з`ясував усі обставини справи, та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Рудніченко