Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 05 квітня 2026 р.
Справа: №752/29753/25
Суддя: Голуб Світлана Анатоліївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 752/29753/25 Головуючий у суді І інстанції Токман Ю.Ф.
Провадження № 33/824/1698/2026Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 21 листопада 2025 року о 13:50 год., керуючи транспортним засобом «Renault Magnum 440 E - TECH», д.н.з. НОМЕР_2 , у місті Києві на Південному мосту, на вимогу поліцейського відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова мотивована тим, що докази, які були досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Не погодившись з вказаною постановою, 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та без належного дослідження доказів.
Вказує, що суд формально підійшов до оцінки матеріалів справи та не перевірив доводи сторони захисту, що призвело до помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Наголошує на тому, що суд не дослідив належним чином дотримання працівниками поліції порядку виявлення ознак наркотичного сп`яніння. Зазначає, що з відеозапису не вбачається жодних реальних дій поліцейських, спрямованих на встановлення таких ознак, а лише формальне їх проголошення. При цьому сам відеозапис не містить будь-яких об`єктивних проявів стану сп`яніння, таких як поведінка, що не відповідає обстановці, зміни кольору шкіри чи тремтіння рук. У зв`язку з цим пропозиція пройти огляд була безпідставною, оскільки не ґрунтувалася на належно встановлених ознаках, як того вимагає відповідна Інструкція, а відтак і сам порядок ініціювання огляду був порушений.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність умислу на відмову від проходження огляду. Із матеріалів справи, зокрема відеозапису, вбачається, що працівниця поліції ще до проведення огляду повідомила про намір доставити його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На думку ОСОБА_1 , це свідчить про те, що дії поліції були спрямовані не на перевірку факту правопорушення, а на створення формальних підстав для іншої мети. Відтак, його відмова від проходження огляду була реакцією на такі дії, а не свідомим ухиленням, що виключає наявність суб`єктивної сторони правопорушення. При цьому суд не надав оцінки цим обставинам і не дослідив питання наявності умислу.
Крім того, вказує на порушення вимог законодавства щодо порядку відсторонення особи від керування транспортним засобом. Зазначає, що відповідно до закону у разі наявності підстав особа має бути відсторонена від керування, що передбачає вчинення конкретних процесуальних дій та оформлення відповідних документів. Однак у даному випадку таких дій вчинено не було, а відповідні документи в матеріалах справи відсутні, що свідчить про порушення встановленої процедури та ставить під сумнів законність дій поліцейських загалом.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд визнав, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519573, складеного 21 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 21 листопада 2025 року о 13:50 год. в м. Київ, заїзд на міст Південний, керував автомобілем «Renault Magnum 440 E - TECH», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідність шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, та від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозаписи події, які є доказами у справі.
За результатом дослідження зазначеного відеозапису встановлено та чітко вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Renault Magnum 440 E - TECH», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та попросили надати його документи. Також працівниця поліції запитала у ОСОБА_1 щодо оновлення даних у застосунку «Резерв». ОСОБА_1 відповів, що всі дані містяться в його телефоні, після чого сів у свій автомобіль та категорично відмовився виходити з нього для подальшого спілкування з працівниками поліції.
З відеозапису вбачається, що працівниця поліції повідомила своєму напарнику про наявність у неї підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, у зв`язку з чим виникла необхідність проведення відповідного огляду. Подальше спілкування з ОСОБА_1 відбувалося через відкрите вікно транспортного засобу. Останній повідомив, що у 2017 році перебував у комі протягом місяця, у зв`язку з чим має порушення мовлення, а також пояснив, що напередодні виїхав з м. Харкова та поспішає у зв`язку з тим, що його очікують поблизу лінії фронту.
Під час спілкування працівники поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували йому пройти огляд у лікаря-нарколога. На це ОСОБА_1 зазначив, що розуміє суть пропозиції, однак відмовляється їхати. Згодом він повідомив, що погодиться проїхати лише до лікаря, на що працівники поліції відповіли: «до лікаря, а потім у ТЦК». У свою чергу ОСОБА_1 зазначив: «До ТЦК я їхати не буду, поїду лише за наявності протоколу затримання та з адвокатом». На це працівниця поліції відповіла, що до лікаря-нарколога особа доставляється без складання протоколу затримання, на добровільній основі.
У подальшому ОСОБА_1 відмовився їхати в будь-якому напрямку, у зв`язку з чим працівниця поліції повідомила йому про складання відповідного адміністративного протоколу. Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519573 від 21 листопада 2025 року та зачитано ОСОБА_1 суть правопорушення і його зміст, водій проставив підпис.
На підставі відеозапису суд першої інстанції вірно встановив, що виявлені працівниками поліції 21 листопада 2025 року у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння в розумінні п. п. 4, 6 п. 3, п. п. 4 п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу, їхнього спілкування й складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимими доказами згідно положень ст. 251 КУпАП
До того ж, інформація, яка міститься на відеозаписі, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність умислу на відмову від проходження огляду апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак від такого огляду він відмовився.
Посилання апелянта на те, що працівниця поліції повідомила про намір його подальшого доставлення до ТЦК, не стосується предмета доказування у цій справі та не впливає на обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння. Зазначені обставини не звільняють особу від виконання законної вимоги поліцейського та не змінюють правової кваліфікації його дій.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за сам факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому правопорушення є закінченим з моменту такої відмови незалежно від мотивів такої поведінки чи інших супутніх обставин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп`яніння, а відтак і відповідальності за це.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції вимог законодавства в частині відсторонення особи від керування транспортним засобом апеляційний суд до уваги не бере та вважає їх такими, що не впливають на правильність вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не лише відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, але й категорично відмовився виконувати законні вимоги працівників поліції, зокрема виходити з транспортного засобу, що унеможливлювало належне вчинення окремих процесуальних дій, пов`язаних із відстороненням від керування.
За таких обставин посилання апелянта на недотримання процедури відсторонення є безпідставними, оскільки така поведінка самого водія перешкоджала її належному проведенню.
Крім того обставини, пов`язані з порядком відсторонення від керування транспортним засобом, не впливають на наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність настає за сам факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як і не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
За таких обставин постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб
Оригінал: reyestr.court.gov.ua