Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №367/14352/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/14352/25 Головуючий у суді І інстанції Білогруд О.О.

Провадження № 33/824/1888/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Западнюк Наталії Іллівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Западнюк Наталії Іллівни на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, а також стягнуто з нього у дохід держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Западнюк Н.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження через поважність причин його пропуску, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги захисником вказується, що рішення суду першої інстанції не відповідає базовим вимогам законності й обґрунтованості, оскільки було ухвалене з порушенням як процесуальних, так і матеріальних норм права. На думку адвоката, суд не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки доказам і аргументам сторони захисту, а також не врахував правові позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм. У результаті висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений із суттєвими порушеннями: ОСОБА_1 фактично не було ознайомлено з його правами, передбаченими Конституцією та КУпАП, попри формальну наявність підпису. Підписання протоколу відбулося без ознайомлення зі змістом, під диктовку працівника поліції, а копію протоколу взагалі не було вручено, що прямо суперечить вимогам відомчої інструкції. Таким чином, на думку захисника, сам протокол як джерело доказів є неналежним і не може підтверджувати вину.

Окремо піддається сумніву достовірність пояснень, нібито відмови від їх надання та тверджень суду про це. Скаржник зазначає, що відповідні записи в протоколі «надасть в суді» були зроблені не ним, а працівником поліції, і не відображають реального волевиявлення. Відеозапис, на який посилається суд, також вважається недопустимим доказом, оскільки у протоколі відсутні належні відомості про технічний засіб фіксації: не зазначено його назву, характеристики, серійний номер чи інші ідентифікаційні дані. Вказівка лише набору цифр не може вважатися належним.

Також заперечує щодо висновку суду, що працівники поліції, складаючи протокол та направляючи матеріали до суду, діяли в межах дискреційних повноважень і не були зобов`язані долучати певні відомості чи документи. Вважає такі висновки суду помилковими, оскільки закон прямо визначає перелік відомостей, які має містити протокол про адміністративне правопорушення, а також встановлює вимоги до доказів та порядку їх отримання. Наголошує, що доказами можуть бути лише ті фактичні дані, які одержані з належного процесуального джерела, уповноваженим суб`єктом і з дотриманням встановленого законом порядку та належного оформлення. У зв`язку з цим захисник вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість особи, посилаючись на докази, які отримані з порушенням процесуального порядку та не відповідають вимогам допустимості.

Підкреслює, що в матеріалах справи відсутня належним чином оформлена постанова про попереднє притягнення особи до відповідальності: наявна лише роздруківка без підписів і без підтвердження набрання законної сили. Відповідно, немає належних доказів того, що попереднє правопорушення дійсно мало місце та що воно набуло юридичної сили, як цього вимагає закон і відомчі інструкції.

У сукупності ці обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність як події, так і складу адміністративного правопорушення в частині повторності, що є підставою для закриття провадження у справі.

Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Западнюк Н.І. в апеляційній скарзі зазначила, що копію оскаржуваної постанови отримала в Електронному суді 15 лютого 2026 року, що підтверджується доданою до апеляційної скарги роздруківкою картки руху документа про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску захисником ОСОБА_1 - адвокатом Западнюк Н.І. строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Западнюк Н.І. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити частково, піддати стягненню у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом на строк 5 років.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши відеозапис та матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не автоматичному режимі серії EНА № 5400762 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

11 листопада 2025 року о 21:38 год у селищі Ворзель Київської області по вул. Курортній, 66 водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, зокрема рухався за кермом автомобіля KIA CERATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , не мав посвідчення водія відповідної категорії та був притягнутий до адміністративної відповідальності протягом року за частиною другою статті 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 510340 від 11 листопада 2025 року, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції № 1376;

- копією постанови серія ЕНА № 5400762 від 05 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які були досліджені судом першої інстанції.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За вимогами пункту 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

ОСОБА_1 відповідно до постанови серії ЕНА № 5400762 від 05 серпня 2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та в подальшому, 11 листопада 2025 року повторно протягом року він вчинив порушення, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Наявність відповідної постанови та її реквізитів підтверджує факт попереднього правопорушення та наявність повторності, що виключає твердження про відсутність доказів повторності.

Таким чином висновок, викладений у постанові Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений із нібито суттєвими порушеннями, а саме на те, що особу фактично не було ознайомлено з її правами, підписання відбулося без ознайомлення зі змістом та копію протоколу не вручено, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Факт підписання протоколу особою підтверджує його ознайомлення зі змістом, оскільки на відеозаписі видно підтвердження всіх відомостей протоколу, що виключає сумнів у належності цього доказу.

Як обґрунтовано зазначено у постанові суду першої інстанції та зафіксовано на відеозаписі з бодікамер, ОСОБА_1 був поінформований про наявність протоколу, отримав пояснення щодо своїх прав, погодився з фактичними обставинами та добровільно підписав протокол. Жодних даних про примус, диктовку працівника поліції чи відсутність волевиявлення особи матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на нібито неналежність відеозапису через неповноту та відсутність безперервної фіксації апеляційний суд також відхиляє. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на відеозаписі зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, поведінку особи та її пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 визнав наявність складеного протоколу, не заперечував проти змісту правопорушення та підписав протокол без зауважень. При цьому на початку відеозапису зазначено всі необхідні технічні характеристики нагрудної бодікамери, особу, яка здійснювала фіксацію, а також умови запису, що забезпечує допустимість та належність відеозапису як доказу.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що протокол не може бути належним доказом, оскільки складений «під диктовку» або без ознайомлення, також відхиляються. Відеозапис та інші матеріали справи підтверджують, що особа добровільно підписала протокол, ознайомившись із його змістом, що виключає сумнів у його належності та достовірності.

Таким чином, наведені апеляційні доводи не спростовують фактичні обставини справи, зафіксовані у матеріалах, не впливають на законність постанови суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для її скасування.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів, недоведеності повторності вчинення відповідного правопорушення та порушення судом процесуальних прав зводяться до переоцінки доказів і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для застосування положень ст. 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини у запропонованому стороною захисту тлумаченні апеляційний суд не вбачає.

Отже, викладені вище обставини вказують на те, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено матеріали справи, надано правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, як особа, яка не має права керування транспортними засобами, за що вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 126 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Западнюк Наталії Іллівни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Западнюк Наталії Іллівні пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Западнюк Наталії Іллівни залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб