Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №369/15321/25 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Куценко М.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 369/15321/25

провадження № 33/824/383/2026

20 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 130 КУпАП

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Сіренком Максимом Юрійовичем, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн. 13 серпня 2025 року о 9 год. 25 хв. по вулиці В`ячеслава Чорновола 51 в місті Вишневе, Бучанського району, Київської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedez Benz номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, з них: різкий запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння рук та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки дії вчинені особою, яка повторно протягом року притягалась до відповідальності за аналогічне правопорушення.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення та неврахування судом всіх обставин справи, просить судове рішення скасувати, а справу стосовно його підзахисного закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, що ніби-то виявлені у ОСОБА_1 ніяким чином не були перевірені. Водночас, захисник звертає увагу суду на неналежну та провокативну поведінку працівників поліції, які своїми діями фактично схилили водія до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, правоохоронці повідомили, що ОСОБА_1 має право відмовитися від проходження огляду на місці зупинки, однак у подальшому зобов`язаний пройти відповідний огляд самостійно.

Адвокат зазначає, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що на його думку, є грубим порушенням ст. 266 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сіренко М.Ю. підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року.В суді ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції розпочали відеофіксацію не з моменту зупинки транспортного засобу, а вже після попереднього спілкування з ним. При цьому, він зазначив, що поліцейські надали йому вказівки щодо необхідності відмови від проходження огляду з подальшою фіксацією такої відмови на відео. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Сіренка М.Ю., дослідивши матеріали справи в повному обсязі, суд вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень передбачених частиною першою, цієї статті, зокрема й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР №421494, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з боді-камери поліцейського, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і довідкою, складеною інспектором САП Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Таміли Дейнеги про те, що ОСОБА_1 протягом поточного року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини. Дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок, всупереч доводам апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах провадження доказах.

З дослідженого судом відеозапису, долученого до матеріалів справи, встановлено, що о 09 год. 28 хв. автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку з порушенням ним правил дорожнього руху, а саме керування без пристебнутого паска безпеки (п.2.3. «в» ПДР України), що згідно п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» вчинення порушення ПДР є законною підставою для зупинки транспортного засобу. У ході спілкування з водієм, поліцейськими було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Водій від проходження огляду відмовився як на місці зупинки, так і в медичному закладі, що підтверджується його категоричною відповіддю на запитання поліцейського. За таких обставин, поліцейські обґрунтовано розцінили дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також з відеозапису вбачається, що від моменту зупинки транспортного засобу і під час оформлення адміністративних матеріалів відеофіксація здійснювалася безперервно. Отже, долучений до матеріалів адміністративної справи відеозапис в повній мірі відображає події, що мали місце 13 серпня 2025 року, у їх хронологічній послідовності. Вказаний відеозапис фіксує всі суттєві обставини справи, зокрема спілкування працівників поліції з водієм, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти відповідний огляд та реакцію водія на таку пропозицію. За своїм змістом він є послідовним, логічним і цілісним, не містить ознак переривання чи монтажу, а відтак забезпечує об`єктивне відображення перебігу подій. Доводи захисника Сіренка М.Ю. про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу. З огляду на те, що водієві інкримінується саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, сам факт не відсторонення водія від керування транспортним засобом не має значення для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Психологічного тиску або схиляння працівниками поліції до відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з переглянутого судом відео не вбачається. Поліцейськими декілька разів висувалася водію вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та надавався час на прийняття усвідомленого рішення з приводу такої вимоги. Востаннє, запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд, поліцейський попередив, що відсутність відповіді на його пропозицію буде оцінена ним як відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що вони разом з ОСОБА_1 їхали в автомобілі, останній за кермом. Автомобіль зупинили працівники поліції, перевірили документи, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд, на що останній відмовився.

Таким чином, ОСОБА_2 підтвердив ті обставини, які зафіксовані на відео.

Що стосується подальших пояснень свідка в тій частині, що працівники поліції після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, запропонували останньому сісти за кермо автомобіля з метою фіксації такої події на відеокамеру, а у разі відмови автомобіль помістять на штрафплощадку, то в цій частині суд такі пояснення до уваги не приймає, оскільки такі жодним чином не підтверджені та, навпаки, спростовуються переглянутим відеозаписом.

Таким чином, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, за наявності достатніх, беззаперечних, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є доведеною.

Будь -яких інших доводів, які могли стати підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено та при розгляді справи в апеляційному суді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Сіренком Максимом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Шкоріна