Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №183/3332/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3332/25

№ 2/183/1898/26

22 квітня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 у якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. За час спільного подружнього життя у них син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У жовтні 2012 року відповідачка почала вести непорядний спосіб життя, зловживати алкогольними напоями та покинула чоловіка і сина. Рішенням суду від 17.07.2013 шлюб між сторонами розірвано, а рішенням суду від 29.07.2014 з відповідачки на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини. Відповідачка ОСОБА_2 протягом більше десяти років жодного з покладених законом батьківського обов`язку не виконує, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання сина, підготовку до самостійного життя; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду; не спілкується з дитиною взагалі, не виявляє інтересу до дитину. Син ОСОБА_4 повністю знаходиться на утриманні позивача, який займається вихованням сина. Посилаючись на свідоме ухилення відповідачки від виховання дитини, нехтування нею своїми материнськими обов`язками, тривалу та стійку відсутність відповідального ставлення до виховання сина, з метою забезпечення прав та інтересів сина, позивач вважає буде доцільним позбавити відповідачку батьківських прав.

Ухвалою суду від 30.04.2025 провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.09.2025, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Берест О.М. підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, право на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради у судовому засіданні зазначила, що підтримує поданий висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки поспілкуватися з нею не було можливості.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, був повідомлений своєчасно, належним чином.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 03.10.2009 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.07.2013 розірвано (а.с.7,9).

Сторони є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Оцінюючи доводи позивача про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків суд враховує наступне.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини доходу починаючи з 12.06.2014.

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Самарівському відділі ДВС. Згідно з довідкою від 02.04.2026 №47579, у період з 08 вересня 2014 року по 31 березня 2026 року ОСОБА_1 не отримував аліменти від ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 .

Позивач разом із сином зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідачка ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає з 2013 року, що підтверджується актами, складеними головою квартального комітету №12 м.Самар за участю сусідів, а також витягами з реєстру територіальної громади.

21.06.2013 ОСОБА_1 звертався до Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про те, що 03.02.2013 його дружина ОСОБА_2 пішла з дому, відмовляється повертатися та виконувати обов`язки по утриманню та вихованню сина ОСОБА_4 , 2011 року народження (а.с.11).

04.03.2014 складено комісійний акт соціального інспектування №1186 у якому зазначено, що мати ОСОБА_2 з сім`єю не проживає з 02.02.2013 (а.с.12). Дитина ОСОБА_5 , 2011 року народження проживає з батьком; забезпечений місцем для навчання, для дозвілля тощо. Установлено, що батько один виховує дитину (а.с.12-13).

Позивач працевлаштований, отримує стабільний заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має власне житло (а.с.14-18).

28 серпня 2025 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради складено висновок, у якому вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як на підставу такого висновку орган опіки та піклування посилався на неможливість заслухати відповідача на засіданні комісії, недоведеність позивачем факту свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками.

Так, у висновку органу опіки та піклування, серед іншого, зазначено, що 08.07.2025 обстежено умови проживання дитини, встановлено що дитина забезпечена всім необхідним для проживання, навчання та розвитку. Заборгованість ОСОБА_6 зі сплати аліментів складає 267207,60 грн. Від навчального закладу отримано інформацію про те, що батько дбає про матеріальне забезпечення та підтримку ОСОБА_4 , цікавиться навчанням та вихованням сина; мати, ОСОБА_2 з дитиною не проживає, навчальний заклад не відвідує, навчанням і вихованням сина не цікавиться. Отримано відповідь з лікувального закладу, у якій зазначено, що участь у забезпеченні здоров`я дитини приймає або батько ОСОБА_1 , або, найчастіше бабуся дитини ОСОБА_7 .

Як установлено у ч.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На переконання суду, обставини, які установлено органом опіки та піклування під час підготовки висновку, свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконує обов`язків щодо виховання та утримання сина. При цьому достатніх мотивів про те, чому орган опіки вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 , поданий суду висновок не містить. Тому суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування.

Досліджені докази свідчать про те, що відповідачка не цікавиться життям своєї дитини, ухиляється від обов`язку виховувати її та від обов`язку матеріально утримувати дитину.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У судовому засіданні, в присутності представника органу опіки та піклування, було з`ясовано думку дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що ним опікується тато, стосунки між ними добрі. Останній раз він бачив свою маму близько п`яти років тому. У 2020 році вони близько 2 хвилин розмовляли по телефону. Більше жодного спілкування між ними не було. Мама не телефонує, не пише, не вітає з днями народження та святами, вона фактично відсутня у його житті.

Вислухавши думку ОСОБА_8 , суд не вбачає підстав для постановлення рішення всупереч його думки.

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як встановлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилалась на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідачки виховувати дитину. Установлені судом фактичні обставини свідчать про свідоме самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ту обставину, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівськоїміської ради, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Гетьманська, буд.14;

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 22 квітня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.