Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №205/3091/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/3091/26

Номер провадження1-кп/205/702/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження № 12025042120001593від 09 грудня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпропетровська, громадянина України, українець, з неповною середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водій- заправник автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу з наказу № 29 від 04.03.2023 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_5 з 04.03.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Згідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ст. ст. 1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Згідно ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканість.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, натомість останній, нехтуючи вищезазначеними вимогами діючого законодавства, вчинив кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 , у невстановлений час, але не пізніше 09 грудня 2025 року, місці та у не встановлений спосіб, не маючи жодних правових підстав для здійснення законних операцій з бойовими припасами, керуючись злочинним умислом, направленим на придбання та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу отримав ручну осколкову наступальну гранату типу РГД-5, який є бойовим припасом тобто незаконно придбав бойовий припас, після чого переміщуючи та транспортуючи безпосередньо при собі вищевказаний бойовий припас, тобто почав незаконно зберігати даний бойовий припас.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України - носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В подальшому встановлено, що солдат ОСОБА_5 , 09 грудня 2025 близько 05 год. 45 хв., знаходячись на 9 поверсі будинку АДРЕСА_2 , біля тамбуру квартири АДРЕСА_3 , де проживає раніше знайомий йому потерпілий ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел направлений на порушення громадського порядку, цілком усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, з метою самоствердитись та бажаючи протиставити себе встановленим в суспільстві нормам порядку та поводження серед інших людей, відверто ігноруючи їх, керуючись злочинним умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, маючи при собі ручну наступальну осколкову гранату призначену для ураження живої сили дистанційної дії, усвідомлюючи, що близько 05 год. 45 хв. більшість мешканців будинку ще відпочивають та не причетні до вчинення будь-яких протиправних дій відносно нього., розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи спільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчиняючи їх із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та тримаючи його безпосередньо перед собою, будучи при цьому як військовослужбовець обізнаним, що використання ним вказаного бойового припасу під час вчинення своїх хуліганських дій в даній локації приміщення під`їзду створює реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян, оскільки ураження від дії гранати РГД-5 зростає в закритих (обмежених) приміщеннях, притискаючи спусковий важіль пальцями до корпусу гранати, зігнувши запобіжні кінці не відпускаючи важеля, висмикнув за кільце запобіжну чеку та кинув гранату в напрямку квартири АДРЕСА_4 , де мешкає потерпілий ОСОБА_6 після чого одразу покинув місце події не дочекавшись вибуху, в результаті якого пошкоджено перекриття сходового майданчику, стіни, підлогу тамбуру та двері квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Умисні дії солдата ОСОБА_5 кваліфіковано за:

- ч. 1 ст. 263 КК України - носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

- ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення, обмежуючись лише його допитом та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим, обмежившись лише допитом та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся за вчинене і суду пояснив, що він повністю підтверджує обставини скоєння кримінального правопорушення надавши суду показання, які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті та не викликають сумніву у їх правдивості.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням пропозиції учасників судового провадження сторони обвинувачення та обвинуваченого на підставі приписів ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, а його умисні дії, які виразились у носіння, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України та умисні дії, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який висловив щирий жаль з приводу вчиненого, враховуючи наявність двох обставин, що пом`якшують йому покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відсутність будь-яких претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілого, обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень, звільнивши його від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, відповідно до ст. 75 КК України та поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судово - трасологічну експертизу витрати на яку складають 1782, 80 грн. (висновок експерта № СЕ-19/104-25/48497-Д від 15.12.2025 ); судова вибухо- технічна експертиза витрати складають 1782,80 грн. (висновок експертів № СЕ-19/104-25/48733-ВТХ від 06.01.2026).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні підлягає вирішенню судом у порядку, встановленому ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в три роки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, негайно звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні судово-трасологічної експертизи витрати на яку складають 1782, 80 грн. (висновок експерта № СЕ-19/104-25/48497-Д від 15.12.2025 ).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні судової вибухо- технічна експертизи витрати на яку складають 1782,80 грн. (висновок експертів № СЕ-19/104-25/48733-ВТХ від 06.01.2026).

Речові докази, якими було визнано:

- кільце з чекою - запаковане в паперовий конверт; важіль - запакований в паперовий конверт; уламки різної форми з місця вибуху - запаковані в спец.пакет № PSP 1362310; змиви на марлевий тампон дистильованою водою з контроль марлею з кільця з чекою, важеля, ручки вхідних дверей, слідів продуктів вибуху, ручки вхідних дверей під`їзду, кнопок домофону, з поверхні 17 перил, які запаковані в паперові конверти кожний окремо; 2 сліди папілярних візерунків, які відкопійовано на 2 липкі стрічки запаковано до паперового конверту, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до судової палати по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1