Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №205/6221/22 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/6221/22

Єдиний унікальний номер 205/6221/22

Провадження № 2/205/1252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частини земельної ділянки в натурі, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 вересня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частини земельної ділянки в натурі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року позов було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п. 4 ч. 3 ст. 175, абз. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 28 вересня 2022 року було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2022 року по справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, а провадження по справі зупинено.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року провадження по справі було поновлено та призначено справу до підготовчого розгляду.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів було повернуто.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_3 у задоволенні заяви про залучення до участі у справі в якості відповідача Дніпровської міської ради відмовлено.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у своєму уточненому позові, письмових поясненнях, а її представник у ході судового розгляду, посилалися на те, що позивачеві на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2011 року на праві приватної спільної часткової власності належить 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Співвласниками інших частин домоволодіння є ОСОБА_2 , якій належить 28/100 частин, та ОСОБА_3 , яка є власницею 29/100 частин вказаного домоволодіння. Загальна площа земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, становить 787 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 оформила у власність частину земельної ділянки, площею 0,0262 га, про що отримала Державний акт на право приватної власності, та встановила паркан у межах своєї ділянки. Після приватизації частини земельної ділянки у спільному користуванні позивача і відповідача ОСОБА_3 залишилася земельна ділянка площею 525 кв.м. Належна позивачеві частина домоволодіння складається із окремого будинку з господарськими спорудами, який розташований вздовж межі із сусіднім домоволодінням АДРЕСА_2 , має самостійний вхід через особисту хвіртку, будь-яке спільне користування земельною ділянкою з іншими співвласниками чи спір стосовно користування відсутні. При зверненні до відповідача ОСОБА_3 із пропозицією звернутися для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку пропорційно частині у праві спільної часткової власності, ОСОБА_3 відмовилася. Фактичний порядок користування земельною ділянкою між позивачем і відповідачем склався по варіанту № 3, визначеному експертом, площею 307 кв.м., при цьому, відповідачеві ОСОБА_2 залишається у користування земельна ділянка площею 262 кв.м., відповідачеві ОСОБА_3 – 220 кв.м., що відповідає належним їй 29/100 частинам домоволодіння. Просила суд виділити їй в натурі 35/100 частин земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно з висновком експерта варіант № 3, площею 307,0 кв.м., стягнути судові витрати по справі у вигляді правничої допомоги у розмірі 6 081 грн., витрат на проведення експертизи у розмірі 17 415 грн. 12 коп. та судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у відзиві на позовну заяву, ході судового розгляду та додаткових поясненнях, проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідачеві ОСОБА_2 належить 28/100 частини домоволодінні, а їй – 29/100 частин домоволодіння, та між сторонами, як співвласниками склався фактичний порядок користування земельною ділянкою та спори відсутні. Також позивач стверджує, що ОСОБА_3 відмовляється отримати правовстановлюючі документи одночасно з позивачем. Зазначені твердження ОСОБА_1 спростовуються наступним. У спільному користуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка площею 787 кв.м., з яких 262 кв.м. на праві власності належить відповідачеві ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 525 кв.м. перебуває у її користуванні та користуванні позивача, право власності не зареєстровано. При цьому, позивачем не додано до матеріалів справи права власності чи користування спірною земельною ділянкою. Позивачеві належить 35/100 частин житлового будинку, у власності відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебуває 28/100 та 29/100 частин домоволодіння відповідно, що разом становить 92/100 частини. Тобто, питання часток у спірній частковій власності домоволодіння залишається невирішеним. 07 грудня 2015 року між нею і ОСОБА_1 було укладено угоду про розподіл земельної ділянки між користувачами, проте позивач відмовилася від проекту поділу земельної ділянки, що спростовує твердження про відмову саме ОСОБА_3 у позасудовому врегулюванні спору. У червні 2022 року ФОП ОСОБА_4 було здійснено підготовку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі і був встановлений факт невідповідності часток домоволодіння. Тобто, за даними реєстраційних документів існує диспропорція у співвідношенні часток у праві власності, оскільки сукупний розмір часток співвласників менший 100/100 частин. Найприйнятнішим для неї варіантом розподілу земельної ділянки із запропонованих експертом, є варіант № 4, оскільки в інших випадках існує порушення норм забудови території для під`їзду до будинків, зокрема, ширина проїзду становить 2 м. В інших випадках площа земельної ділянки, що виділяється позивачеві у користування, перевищує співвідношення їх часток. У варіантах № 1, 2 та 3 здійснено розподіл у більш вигідному для ОСОБА_1 варіанті, з чим не погоджується ОСОБА_3 . Також зауважила, що водопровідний колодязь та каналізація знаходяться на її території. Виділення у користування земельної ділянки у варіанті АДРЕСА_3 позбавить її можливості заїзду до будинку, що призведе до нового спору. Також заперечувала стосовно розподілу та стягнення з неї судових витрат, понесених позивачем та зазначила, що ОСОБА_1 було запропоновано спільно та одночасно готувати документи із землевпорядкування та уточнення часток домоволодіння, проте позивач відмовилася. Вартість судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 081 грн. є завищеним, оскільки адвокатом двічі зазначено про виготовлення позовної заяви, у тому числі з метою усунення недоліків, що свідчить про неякісно виконану роботу та їх вартість не може нести відповідач. Також витрати на правничу допомогу на підготовку уточненої позовної заяви з врахуванням висновку експертизи є завищеними, оскільки адвокатом було змінено лише 3 абзаци, що не може займати 3 годи витраченого часу. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про виділ їй в натурі земельної ділянки за варіантом № 3 та у відшкодуванні судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2011 року змінені частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровську) із 3/28 часток на 35/100 частин та визнано право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровську) (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 28/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , та 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 6-7).

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий № 1210100000:08:790:0002, площею 262 кв.м., належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 6-7).

07 грудня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до інженера-землевпорядника із заявою про оформлення правовстановлюючих документів по поділу земельної ділянки АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ) (т. 1 а.с. 43).

20 червня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до інженера-землевпорядника із заявою про виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 45).

Заявою інженера-землевпорядника № 23/06/22-02 від 26 червня 2022 року зазначено про виявлення факту невідповідності часток домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці, а саме в цілому частки співвласників не дають цілої частини. Через розбіжність у правовстановлюючих документах на нерухоме майно неможливо виконати роботи із землеустрою (т. 1 а.с. 46-47).

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 79-1 ЗК України від 01 січня 2002 року (далі ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЗУ «Про державний земельний кадастр»).

Частинами 1, 3 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частиною 1 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Приписами ч.ч. 1 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування і право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК України).

Позивачем заявлено позовну вимогу про виділ в натурі земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 307,0 кв.м., що становить 35/100 частин земельної ділянки.

При цьому, п. ґ ч. 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Тобто, позивачем по суті заявлені вимоги про визнання за нею права власності на земельну ділянку, яку вона фактично використовує.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 6 ст. 79-1 ЗК України).

При цьому, матеріали справи не містять документального підтвердження про право позивача на користування земельною ділянкою у вказаних нею межах та площі, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі земельної ділянки не визначені, дозвіл на розроблення проекту для відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 територіальною громадою міста Дніпра відсутній.

Також, суд враховує, що правовстановлюючі документи співвласників будинку АДРЕСА_1 потребують приведення їх до відповідності, адже 8/100 частин домоволодіння не зареєстровано за жодним із співвласників або іншою особою.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із наданих позивачем до матеріалів справи доказів, вбачається, що посилання позивача на те, що вона тривалий час користується земельною ділянкою, тому її інтереси, що виникли щодо фактичного користування земельною ділянкою, порушені співвласниками та підлягають захисту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі набуття права власності на частину будинку АДРЕСА_1 та фактичного користування земельною ділянкою у позивача не виникло право власності чи користування, а виникла лише правова підстава для належного оформлення такого права, проте позивач жодних дій щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку не вчинила.

При цьому матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету територіальної громади міста Дніпра було надано дозвіл на розробку проекту щодо спірної земельної ділянки, позивачем не надано доказів порушення її права саме відповідачами та виникнення будь-яких прав на спірну земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи, слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79-1, 81, ст.ст. 125, 152 ЗК України, ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України, ст.ст. 76-81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) про виділення частини земельної ділянки в натурі відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: