Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №201/3554/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 21 квітня 2026 р.

Справа: №201/3554/26

Суддя: Антонюк О. А.

№ 201/3554/26

провадження 2/201/3522/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року місто Дніпро

суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди і витрат; позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що 15 лютого 2026 року відповідач розмістила у мережі Інтернет, у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі YOUTUBE, на каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3» (Публікація). ІНФОРМАЦІЯ_5». Вищезазначене відео ОСОБА_4 доступне у вільному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4. Скрін шоти з відео та копії відео з інтернет-відеоплатформи і соціальній мережі YOUTUBE, на каналі ОСОБА_4 , додані до позову.

Станом на 20 лютого 2026 року відповідач 5 днів рекламує у «Інстаграм» зазначене відео, що розмістила у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 . Станом на 11 березня 2026 року Публікація має 41 тис. переглядів у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі YOU TUBE. При перегляді Публікації з інтернет-відеоплатформи і соціальної мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 та вивченні Публікації позивач приходить до висновку про порушення з боку відповідача честі, гідності та ділової репутації позивача та необхідності судового захисту порушених прав позивача.

Так, у Публікації відповідач відносно позивача розповсюдив наступні відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Докази, що підтверджують наявність зазначених характеристик позивача у Публікації відсутні. Відповідач скористався інтернет-відеоплатформою і соціальною мережею YOU TUBE та поширив вищезазначену інформацію в мережі Інтернет адресовану широкому, не визначеному колу осіб. Враховуючи вищевикладене, висловлювані твердження відповідача під час поширення публікацій з посиланням на неправдиві факти є недостовірними, перекрученими, та такими, що не відповідають дійсності внаслідок чого мають наклепницький характер.

Позивач є популяризатором силових видів спорту (ІНФОРМАЦІЯ_6).

Станом на 10 березня 2026 року у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі YOU TUBE на каналі ОСОБА_16 114 тис. підписників, 1.1 тис. відео. Позивач раніше не судимий, відносно позивача відсутній вирок суду, що набрав законної сили. Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1598 від 27 лютого 2026 року виданої міською лікарнею № 7 м. Кривого Рогу у позивача психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання діяльності, професій, робіт - відсутні.

Отже, висловлювання відповідача у Публікації, з урахуванням особи позивача, його соціальної значущості, є особливо не прийнятними і не допустимими і такими що порочать, ділову репутацію, честь і гідність позивача. Виходячи з вищезазначеного аналізу поширеної інформації відповідачем така інформація щодо позивача не може вважатися оціночним судженням, оскільки таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності /здійснити перевірку істинності фактів і спростувати.

Позивач зазначає, що при дослідженні Публікації де відповідача висловила саме фактичні дані відносно позивача та його дружини, відповідач не вживала гіперболи, алегорії, сатиру, а навпаки надавала точні формулювання відносно позивача, які не є оціночними судженнями в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію». У даному випадку відповідач у Публікації по відношенню до позивача висловив суб`єктивну думку в брутальній, принизливій та непристойній формі.

Вищезазначене принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, у Публікації відповідач виголосила висловлювання які містять вищезазначені фактичні дані, критику, оцінку дій по відношенню до позивача та його спілкування з ОСОБА_7 , а також висловлювання, що можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (у Публікації не вживаються гіперболи, алегорії, сатира).

Надаючи оцінку відео ролику ОСОБА_2 у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» стосовно позивача відповідач безцеремонно, нахабно, протизаконно втручається у особисте життя позивача і його дружини, що є не припустимим і може призвести до розладу у сімейному життя позивача та його дружини. При тому, що з боку позивача до відповідача не було запиту, звернення про надання будь-яких оцінок сімейного життя позивача, отримання будь -яких консультацій від відповідача.

Вказаними неправомірними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода. З урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, приниження честі та гідності, а також ділової репутації позивача, що виразилось у відстороненні останнього від суддівства у спортивних змаганнях з 26 лютого 2026 року, репутаційних втрат, втрати ділової репутації, авторитету серед спортивної спільноти, глядачів каналу ОСОБА_8 у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» (канал ОСОБА_8 налічує більш ніж 110 000 підписників) - це і є в тому числі моральна шкода. Крім того, після розміщення публікації відповідача, ОСОБА_9 поніс втрату честі і гідності в своїй діяльності відомого інтернет - блогера, при розповсюдженні у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» та інших соціальних мережах («Інстаграм», «Тредс», «Тік-Ток») методичних рекомендацій з пауерліфтінгу, силових видів спорту, серед спортивної спільноти, молоді, фактично втратив можливість нормально розвивати, збільшувати глядацьку аудиторію своїх каналів у соціальних мережах, чим підірвано популяризацію силових видів спорту в Україні та за її межами (блоги, публікації, відео роліки позивача загально доступні не обмеженому колу осіб в мережі «Інтернет», без переплати), видатні напрацювання позивача у силових видах спорту є знеціненими, поставлені під сумнів, завдяки публікації відео ролику ОСОБА_2 у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» .

Отже позивач вважає вказані скоєні відповідачем дії невірними, винним у всьому вказаному є саме відповідач. Про нього (позивача) розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивачу завдана моральна шкода. Звертався з цим питанням до відповідача, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося, відповідач відмовився це робити і він вимушений звернутися з позовом до суду. Просив визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену в публікації, розташованій у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» на каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3». ІНФОРМАЦІЯ_5». Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили видалити у мережі Інтернет з інтернет-відеоплатформи і соціальної мережі YOU TUBE, на каналі з назвою « ОСОБА_3 відео ОСОБА_4 : «ІНФОРМАЦІЯ_7». Зобов`язати ОСОБА_2 , протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду у мережі Інтернет з інтернет-відеоплатформи і соціальної мережі YOU TUBE, на каналі з назвою « ОСОБА_3 ». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 з представником в відзиві на позов та в письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнала, вказавши на те, що вказані позивачем обставини не є порушенням з її боку, про що в передбаченому законом порядку з відзивом надано документи і докази, тому порушень з її боку допущено не було, все нею зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брала і не бере, нічиїх прав не порушувала і будь-якої шкоди не завдавала. Вважає позовні вимоги безпідставними і просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши думку і позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом з наданих позивачем документів і доказів відповідно до позиції ОСОБА_1 з`ясовано, що начебто 15 лютого 2026 року відповідач розмістила у мережі Інтернет, у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі YOUTUBE, на каналі з назвою « ОСОБА_3 відео ОСОБА_4 : «ІНФОРМАЦІЯ_8». Вищезазначене відео ОСОБА_4 доступне у вільному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4.

При перегляді Публікації з інтернет-відеоплатформи і соціальної мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 та вивченні Публікації позивач приходить до висновку про порушення з боку відповідача честі, гідності та ділової репутації позивача та необхідності судового захисту порушених прав позивача.

Так, у Публікації, як стверджує позивач, відповідач відносно позивача розповсюдив наступні відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача: 0:44 ІНФОРМАЦІЯ_9.

Як вбачається з Публікації, скрін шотів Публікації та тайм кодів до Публікації, відповідач назвав педофілією, грумінгом, маніпуляцією педофілів, характеристикою психопата, аб`юзером (і таке інше зазначене у тайм кодах Публікації) у зв`язку з періодом спілкуванням позивача та ОСОБА_7 (скрін шоти мережі «ТРЕДС» додано), на думку відповідача позивач аб?юзер і психопат, позивач має мозок і характеристики психопата і відбувся грумінг і .т.і. Відповідач у Публікації фактично значив, що позивач спілкувався з ОСОБА_7 з метою її спокуси (2:50).

Докази, що підтверджують наявність зазначених характеристик позивача у Публікації, на думку позивача, відсутні.

Позивач приводить свої дані про самі поняття. Щодо поняття грумінг. Грумінг (англ. Grooming - «догляд») - довгочасне встановлення дорослим близьких, довірчих відносин здитиною (а також з членами його родини) з метою завоювання довіри і наступної спокуси. Позивач звертає увагу суду на застосування у Публікації відповідачем відносно позивача речового обороту «Відбувся грумінг» (24 хв. 50 сек. Публікації).

При цьому позивач неодноразово звертається до постанов Пленуму Верховного суду України. Згідно з п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, учинення будь- яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Крім того, постанова № 1 визначає юридичний склад правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову: А) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь- який спосіб; Б) інформація стосується позивача; В) інформація є недостовірною (не відповідає дійсності); Г) поширення інформації порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, як зазначає позивач: А) Поширення інформації. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Відповідач скористався інтернет-відеоплатформою і соціальною мережею YOU TUBE та поширив вищезазначену інформацію в мережі Інтернет адресовану широкому, не визначеному колу осіб.

Б) Інформація стосується позивача. Відповідно до вищевикладеного змісту публікацій Відповідача без будь- яких сумнівів можна стверджувати, що зазначені публікації стосувалися позивача (неодноразово відповідач називав позивача Дімончиком та демонстрував скрін-шоти з мережі «Тредс» із зображенням позивача).

В) Інформація є недостовірною (не відповідає дійсності), інформація висловлена у Публікації є недостовірною, недостовірні висловлювання зазначені позивачем у тайм кодах до Публікації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як на правову підставу для задоволення його позову позивач посилається на наступні норми - ст. 270 ЦК України: відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Згідно зі ст. 277 ч. 3 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Враховуючи вищевикладене, висловлювані твердження відповідача під час поширення публікацій з посиланням на неправдиві факти є недостовірними, перекрученими, та такими, що не відповідають дійсності внаслідок чого мають наклепницький характер.

Г) Поширення інформації порушує особисті не майнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Розповсюджена відповідачем інформація підлягає спростуванню, оскільки така інформація містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі. Позивач не здійснював грумінг, не є педофілом, не є абьюзером, психопатом, не є учасником педофільського скандалу, маніпулятором педофілом.

Щодо соціальної характеристики себе як позивача, ОСОБА_1 зазначає наступне: позивач є ІНФОРМАЦІЯ_10.

А таколж: позивач має безліч нагород, титулів та відзнак. Є ІНФОРМАЦІЯ_10».

Також позивач є суддею спортивних змагань і після публікації відео відсторонений від суддівства спортивних змагань (повідомлення від 25 лютого 2026 року). Поширена відповідачем інформація у відео публікації через інтернет- відеоплатформу і соціальну мережу «YOU TUBE» (відповідно до вищезазначеного обгрунтування) є недостовірною, має наклепницький характер та є такою, що підлягає спростуванню. Відповідач у відео надав оцінку діям позивача з кримінально правової точки зору, якби позивач вже засуджений вироком суду, який набрав законної сили, що є не припустимим, дії відповідача не є оціночним судженням. Відповідач оскаржуваною Публікацією втрутився у приватне життя позивача, порушив честь і гідність останнього.

Також правова підстава позову: відповідач діє всупереч ст. ст. 62, 68 Конституції України - поширив про іншу особу (позивача)недостовірну інформацію. В силу положень ст. 62 Конституції України, якою закріплено один із основоположних принципів - презумпція невинуватості, а також відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, праву кожної особи на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про іншу особу/осіб недостовірну інформацію.

Відтак, виходячи з вищезазначеного аналізу поширеної інформації відповідачем така інформація щодо позивача не може вважатися оціночним судженням, оскільки таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності /здійснити перевірку істинності фактів і спростувати. Крім того, відповідач позиціонує себе психологом, запрошує громадян отримати психологічне супроводження. Позиція відповідача викладена у відео суперечить постулатам психології.

Позивач звертає увагу суду і на те, що відповідачем у оскаржуваному відео не встановлені механізми психологічної діяльності позивача. Крім того, позивач не звертався до відповідача про надання будь-яких консультацій, у тому числі психологічних, надання будь-яких оцінок, зйомки відео- роликів, їх розповсюдження у соціальних мережах, у тому числі в інтернет- відеоплатформи і соціальній мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 у мережі Інтернет відео ОСОБА_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 15 лютого 2026 року.

Щодо не використання в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію» відповідачем оціночних суджень в інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 у мережі Інтернет відео ОСОБА_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 15 лютого 2026 року. За приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У даному випадку відповідач у Публікації по відношенню до позивача висловив суб`єктивну думку в брутальній, принизливій та непристойній формі, а саме відповідач висловив наступне відносно позивача і його спілкування з ОСОБА_7 : ІНФОРМАЦІЯ_10.

Отже, на відповідача, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку та оцінку у Публікації відносно позивача, має бути покладено судом обов`язок видалити публікацію, спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду на каналі ОСОБА_4 у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі YOU TUBE та покласти на відповідача обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (як передбачено ч. 7 ст. 277 ЦК України, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 1 - якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання. документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.

З урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, приниження честі та гідності, а також ділової репутації позивача, що виразилось у відстороненні останнього від суддівства у спортивних змаганнях з 26 лютого 2026 року, репутаційних втрат, втрати ділової репутації, авторитету серед спортивної спільноти, глядачів каналу ОСОБА_8 у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» (канал ОСОБА_8 налічує більш ніж 110 000 підписників). Крім того, після розміщення публікації відповідача, ОСОБА_9 поніс втрату честі і гідності в своїй діяльності відомого інтернет - блогера, при розповсюдженні у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» та інших соціальних мережах («Інстаграм», «Тредс», «Тік-Ток») методичних рекомендацій з пауерліфтінгу, силових видів спорту, серед спортивної спільноти, молоді, фактично втратив можливість нормально розвивати, збільшувати глядацьку аудиторію своїх каналів у соціальних мережах, чим підірвано популяризацію силових видів спорту в Україні та за її межами (блоги, публікації, відео роліки позивача загально доступні не обмеженому колу осіб в мережі «Інтернет», без переплати), видатні напрацювання позивача у силових видах спорту є знеціненими, поставлені під сумнів, завдяки публікації відео ролику ОСОБА_2 у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» .

Згоди позивача на розголошення обставин особистого життя не було. Вказаним позивачу було завдано значної моральної шкоди внаслідок розголошення обставин його особистого життя, яку він суб`єктивно оцінює в 100 000 грн. З урахуванням того, що відповідачем відносно позивача розповсюджено особисту таємну інформацію без його згоди, то позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої такими неправомірними діями відповідача.

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові по справі №761/37180/17 від 08 травня 2019 року, зроблено наголос на необхідність при поширенні інформації принципу презумпції невинуватості. При цьому Верховний Суд прийшов до висновку, що поширення інформації щодо особи за відсутності обвинувального вироку щодо неї порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача у справі. При цьому поширена інформація визнана судом не оціночним судженням, а констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.

Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Згідно постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №761/37180/17 (провадження 61-4265св19) під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню, поширення в мережі Інтернет, повідомлення в публічних виступах, в електронній мережі, а також в іншій формі хоча б одній особі. Щодо способу захисту та поновлення особистих немайнових прав особи у справах про порушення честі, гідності та ділової репутації, то згідно ст. 277, 278 ЦК України такими способами є спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Судом з`ясовано, що 15 лютого 2026 року відповідач розмістила у мережі Інтернет, у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі YOUTUBE, на каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3» (Публікація). ІНФОРМАЦІЯ_5». Вищезазначене відео ОСОБА_4 доступне у вільному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4. Скрін шоти з відео та копії відео з інтернет-відеоплатформи і соціальній мережі YOUTUBE, на каналі ОСОБА_4 , додані до позову.

У Публікації відповідач відносно позивача вказав наступні відомості: ІНФОРМАЦІЯ_11.

Як вбачається з Публікації, скрін шотів Публікації та тайм кодів до Публікації, відповідач назвав педофілією, грумінгом, маніпуляцією педофілів, характеристикою психопата, аб`юзером у зв`язку з періодом спілкуванням позивача та ОСОБА_7 , на думку відповідача позивач аб?юзер і психопат, позивач має мозок і характеристики психопата і відбувся грумінг і .т.і. Відповідач у Публікації фактично значив, що позивач спілкувався з ОСОБА_7 з метою її спокуси (2:50).

Позивач вважає викладене, висловлювані твердження відповідача під час поширення публікацій з посиланням на неправдиві факти є недостовірними, перекрученими, та такими, що не відповідають дійсності внаслідок чого мають наклепницький характер, оскільки він є ІНФОРМАЦІЯ_11).

Отже, висловлювання відповідача у Публікації, з урахуванням особи позивача, його соціальної значущості, на думку позивач для нього є особливо не прийнятними і не допустимими і такими що порочать, ділову репутацію, честь і гідність позивача.

Крім того, на думку позивача, відповідач позиціонує себе психологом, запрошує громадян отримати психологічне супроводження. Позиція відповідача викладена у відео суперечить постулатам психології. Позивач не звертався до відповідача про надання будь-яких консультацій, у тому числі психологічних, надання будь-яких оцінок, зйомки відео- роликів, їх розповсюдження у соціальних мережах, у тому числі в інтернет- відеоплатформи і соціальній мережі YOU TUBE, на каналі ОСОБА_4 у мережі Інтернет відео ОСОБА_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 15 лютого 2026 року.

Позивач зазначає, що при дослідженні Публікації де відповідач висловила саме фактичні дані відносно позивача та його дружини, відповідач не вживала гіперболи, алегорії, сатиру, а навпаки надавала точні формулювання відносно позивача, які не є оціночними судженнями в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію». У даному випадку відповідач у Публікації по відношенню до позивача висловив суб`єктивну думку в брутальній, принизливій та непристойній формі.

Вищезазначене принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, висловлювання містять вищезазначені фактичні дані, критику, оцінку дій по відношенню до позивача та його спілкування з ОСОБА_7 , а також висловлювання, що можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (у Публікації не вживаються гіперболи, алегорії, сатира).

Вказаними неправомірними діями відповідача, на думку ОСОБА_1 , позивачу завдана моральна шкода. З урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, приниження честі та гідності, а також ділової репутації позивача, що виразилось у відстороненні останнього від суддівства у спортивних змаганнях з 26 лютого 2026 року, репутаційних втрат, втрати ділової репутації, авторитету серед спортивної спільноти, глядачів каналу Головинського В. у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» (канал ОСОБА_8 налічує більш ніж 110 000 підписників) - це і є в тому числі моральна шкода. Крім того, після розміщення публікації відповідача, ОСОБА_9 поніс втрату честі і гідності в своїй діяльності відомого інтернет - блогера, при розповсюдженні у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» та інших соціальних мережах («Інстаграм», «Тредс», «Тік-Ток») методичних рекомендацій з пауерліфтінгу, силових видів спорту, серед спортивної спільноти, молоді, фактично втратив можливість нормально розвивати, збільшувати глядацьку аудиторію своїх каналів у соціальних мережах, чим підірвано популяризацію силових видів спорту в Україні та за її межами (блоги, публікації, відео роліки позивача загально доступні не обмеженому колу осіб в мережі «Інтернет», без переплати), видатні напрацювання позивача у силових видах спорту є знеціненими, поставлені під сумнів, завдяки публікації відео ролику ОСОБА_2 у інтернет-відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE» .

Згоди позивача на розголошення обставин особистого життя не було. Вказаним позивачу було завдано значної моральної шкоди внаслідок розголошення обставин його особистого життя, яку він суб`єктивно оцінює в 100 000 грн. Отже позивач вважає вказані скоєні відповідачем дії невірними, винним у всьому вказаному є саме відповідач. З урахуванням викладеного, позивач, як він стверджує, має право на захист у судовому порядку своєї гідності, честі, таємниці особистого життя, та відповідно, відшкодування завданої моральної шкоди, спростування інформації, оприлюдненої відповідачем.

Але з такою позицією сторони позивача неможливо погодитися з огляду на наступне.

Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. 126, 129). Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов`язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції і законодавством про судочинство. Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава. Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Судом встановлено, що відповідач визнає факт публікації 15 лютого 2026 року відеоролику «ІНФОРМАЦІЯ_12», в мережі відеохостингу Youtube на каналі ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач зазначає, про обставину, не зазначену позивачем у позов, що стосується наявності перед початком відеороліку дисклеймеру, яким автор (відповідач) попереджає глядачів, що: ІНФОРМАЦІЯ_12».

Відповідач не визнає, що відеоролик «ІНФОРМАЦІЯ_13», містить інформацію яка є недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації. Відповідач зазначає про обставину неодноразового поширення самим позивачем інформації що міститься в Публікації, у своїх соціальних мережах провокуючи суспільний інтерес. Позивач, використовує право на відповідь, особисто стверджує, відповідаючи у коментарях під своїми записами у соціальній мережі «Тредс»: «ІНФОРМАЦІЯ_13" (скріншот Тредс 09.02.2026_2, додано до відзиву).

Пости позивача у соціальній мережі «Тредс» з розповсюдженням цієї історії з метою підняття суспільної уваги набрали 150000-200000 переглядів за 2 місяці. Позивач позиціонує свій YouTube-канал, розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14, як: «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Неодноразово свідомо розміщуючи на своєму каналі історію зі свого особистого життя, яка викликає суспільну дискусію щодо моральної оцінки описаних позивачем дій, Позивач своїми діями залучає увагу глядачів на темах, які не мають жодного відношення до спортивної тематики його каналу.

В описовій частині позову позивач зазначає, що у Публікації відповідач по відношенню до позивача висловив суб`єктивну думку в брутальній, принизливій та непристойній формі, а саме відповідач висловив наступне відносно позивача і його спілкування з ОСОБА_7 : ІНФОРМАЦІЯ_15.

Джерелом інформації яка міститься в Публікації є публікації самого позивача, що у соціальній мережі «Threads», за посиланням ОСОБА_12 і YouTube-каналі Позивача за посиланням АДРЕСА_1 , (Публікації позивача), а саме: в мережі «Threads» (ІНФОРМАЦІЯ_1): запис ІНФОРМАЦІЯ_16», розміщене 20 березня 2024 року, станом на 31 березня 2026 року має 46701 перегляд.

Як докази зазначених публікацій позивача, відповідачем надано: скріншоти зазначених публікацій у соціальній мережі «Threads», посилання на відео- запис публікацій на YouTube-каналі. Станом на 01 квітня 2026 року позивач: - має акаунт у соціальній мережі Threads і канал на відеоплатформі YouTube, які не мають обмежень по доступу до його публікацій необмеженому колу глядачів; - не спростував власні публікації, навіть ті з них, яким вже більше 2-х років і які стосується цієї історії; - не видалив власні публікації і навіть не обмежив їх перегляд.

Достовірність інформації позивачем не спростована, таким чином відсутні будь-які підстави вважати цю інформацію недостовірною.

Позивач позиціонує себе як відомого інтернет-блогера у соціальних мережах «Інстаграм», «Тік-ток», «Тредс» та на відео-платформі «YouTube». Розміщуючи будь- яку інформацію позивач, як інтернет-блогер, повинен розуміти, що вона, у будь- якому разі, викличе суспільну зацікавленість і обговорення. У зв`язку з цим він підпадає під значно підвищений рівень суспільної уваги як публічна особа, а межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж до окремої пересічної особи. Також позивач, позиціонуючи себе як відомий інтернет-блогер, усвідомлює, що суспільно значущі теми, особливо ті, які стосуються морально-етичних питань, викликають бурхливу публічну дискусію та емоційний вибух у користувачів.

Поширена позивачем історія і зараз і ще 2 роки тому викликала суспільний резонанс і безліч коментарів читачів соціальної мережі «Тредс» зараз і глядачів відеоплатформи «YouTube» 2 роки тому.

Загалом за період 05 лютого 2026 року - 01 квітня 2026 року зазначені публікації позивача у акаунті соціальній мережі «Threads» ІНФОРМАЦІЯ_1 отримали 7022 реакції у вигляді коментарів та лайків без урахування лайків читачів на залишені іншими читачами коментарі.

Оприлюднена позивачем історія стосується можливих ризиків для неповнолітніх та викликала беззаперечний суспільний інтерес. Позивач спровокував суспільне обговорення і відповідач, як жінка, мати дівчини-підлітка і психолог, що працює з жінками, які звертаються до неї за допомогою, усвідомлюючи себе постраждалими внаслідок подібних історій, вважала своїм суспільним обов`язком, користуючись прикладом реальної історії, поширеної її безпосереднім учасником, виказати свою суб`єктивну думку стосовно поведінки героїв цієї історії, зазначити свою суб`єктивну моральну оцінку її учасників і допомогти жінкам, матерям підлітків, молодим дівчатам і хлопцям сформувати свій погляд на історії такого типу подивившись на них з різних сторін. Відеоролик був підготовлений у рамках постійної рубрики відповідача «ІНФОРМАЦІЯ_17»», тематика випуску - захист дітей від небезпечних стосунків з дорослими. Відеоролик ніяким разом не є цілеспрямованою кампанією проти позивача, є жанровим авторським контентом і створений як реакція на вже публічно доступну необмеженому колу глядачів інформацію, яка викликала неоднозначний і емоційний суспільний резонанс.

Щодо заявленої позивачем інформації як недостовірною та спростування відомостей, то останні одночасно стосуються ОСОБА_13 , яка після досягнення повноліття стала членом родини позивача, та змінила прізвище на ОСОБА_14 .

За змістом частини першої статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації про неї та (або) членів її сім`ї, має право звернутися до суду за спростуванням цієї інформації як щодо себе, так і членів родини, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права.

Проте інформація, яку позивач вважає недостовірною, стоються періоду життя ОСОБА_15 , під час її неповноліття, тобто коли остання не була членом родини позивача. Зазначена особа до суду з відповідними позовними вимогами не зверталась, як співпозивач у справі участь не прийняла, позивачем як третя особа без самостійних вимог на стороні позивача не залучена.

Частину третю статті 277 виключено на підставі Закону № 1170-УІІ від 27 березня 2014 року, а отже посилання позивача на цю правову норму (презумпція добропорядності), є помилковим.

Верховний суд у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 201/10584/16-ц (провадження № 61-14715св18), зазначив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їхньої правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також має право на власне тлумачення справи в тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та в такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки й напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена в судовому порядку. (Постанова Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц).

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції (Постанова Верховного Суду по справі № 551/881/16-ц, 08.04.2021).

Щодо перелічених позивачем висловлювань відповідача зроблених в Публікації слід зазначити, що: «0:44 новий педофільний скандал», є оціночним судження відповідача, щодо вищезазначеної кількості переглядів та коментарів інформації розміщеної позивачем (5271 коментар).

Окрім того, відповідач скористався правом на відповідь та на своєму ресурсі ОСОБА_16 НОМЕР_1 , в соціальній мережі «Threads» ІНФОРМАЦІЯ_2 розповсюдив наступну інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_18.

Згідно словника української мови ЗВАБЛЮВАТИ: привертаючи увагу, викликаючи цікавість, притягати. Викликати у кого- небудь бажання щось робити, мати що-небудь; відривати від чого-небудь, спокушаючи чимось.Викликати інтерес, приваблювати,привертати до себе. Навмисне, зпевним наміром викликати почуття кохання до себе.

Повна цитата в Публікації наступна «Виявляється, він познайомився, будучи 34 річним чоловіком з 15-тирічною дівчиною, вступив з нею в (1:02) переписку, звабив її. В 16 років вона вже їздила до нього на вихідні. В 17 їй років вони почали жити разом, а в 18 одружились.». Отже відповідачем лише підтверджена інформація, оприлюднена позивачем раніше.

4:50 це педофілія, це злочин як вважають люди. Відповідач зазначену фразу у Публікації не висловлювала. Відповідачем буда вимовлена наступна фраза: «ІНФОРМАЦІЯ_19». Позивач безпідставно приписує відповідачу висловлювання, які останній не здійснював.

5:30 аб`юзер і психопат. Позивач зазначає словосполучення вирване з контексту фразу, яка наступна: «ІНФОРМАЦІЯ_20.». Далі в Публікації відповідач аргументує оцінку надану ним висловлюванням позивача.

Отже, відповідач надає оцінку висловлюванням позивача та критикує їх. Відповідно ця оцінка та критика не можуть бути твердженням про факти як достовірні так і не достовірні.

5:44 ОСОБА_22 ПФД буду назвати. Повністю фраза у Публікації, наступна: «ІНФОРМАЦІЯ_21 » Зазначене виловлювання не може бути недостовірною інформацією, оскільки не містить основних ознак останньої.

6:05 психопатія і ознаки, схильність до шахрайства, 11-22 стандартна маніпуляція педофілів, 12-13 маніпуляція педофілів. Зазначені виловлювання не можуть бути недостовірною інформацією, оскільки не містить основних ознак останньої.

13-55 аб`юзер ОСОБА_22. Позивач, викривлює інформацію, що містить Публікація. Так відповідач в Публікації зробив висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_22». Позивач безпідставно приписує відповідачу висловлювання які останній не здійснював.

17-27 мозок психопата, 20-40 характеристики психопата. Зазначені позивачем словосполучення, вирвані з контексту фраз: (17:19) Давайте я вам поясню, як працює мозок психопата. (20:40). Повертаємось до характеристик психопата. В даних двох випадках відповідач надає академічну характеристику поняттям. Ці висловлювання не мають жодного відношення до позивача, ні фактичного, ні оцінюючого.

22-10 класичний психопат. Зазначені позивачем словосполучення, є частиною фрази, яка може бути трактовано лише в контексті всього висловлювання відповідача під проведення аналізу висловлювань позивача, його поведінки та взаємовідносин з ОСОБА_19 , у період неповноліття останньої.

Публікація містить наступне висловлювання відповідача «ІНФОРМАЦІЯ_22.»

Отже порівняння світогляду класичного психопата з висловлюванням та поведінкою позивача є аналітичною діяльністю. Та не може вважатись недостовірною інформацією.

24-50 ІНФОРМАЦІЯ_2226-38 ІНФОРМАЦІЯ_22.

43-05 ІНФОРМАЦІЯ_23».

Зазначене висловлювання не є твердженням, або оціночним судженням. За своєю суттю це висловлювання є побажанням. Висновки щодо вимоги про недостовірність інформації. Фактично, зміст позову зводиться до маніпулятивної підміни юридичних термінів «оціночне судження» та «недостовірна інформація», за допомогою якої, позивач просить суд обмежити права відповідача, які гарантовані йому пунктом 1 статті 34 конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; статті 30 закону України «Про інформацію» згідно якої, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень та статті 10 Конвенції про захист прав людини и основоположних свобод, якою передбачено право кожного на свободу вираження поглядів.

Щодо моральної шкоди. Доказів втрати честі і гідності в своїй діяльності відомого інтернет - блогера, позивачем не надані. Доказів спричинення позивачу моральної шкоди відсутні. Доказів впливу Публікації відео ролику відповідача у інтернет- відеоплатформі і соціальній мережі «YOU TUBE», на позивача, останнім не надані. Причино-наслідковий зв`язок між оприлюдненням Публікації відповідача та моральної шкодою нібито завданою позивачу відсутній.

Твердження позивача щодо втрати можливості нормально розвивати, збільшувати глядацьку аудиторію своїх каналів у соціальних мережах завдяки розповсюдження Публікації є необґрунтованими, безпідставними, хибними та суперечать власним діям позивача.

Щодо доказу наданого позивачем Повідомлення від 25 лютого 2026 року, відповідно до якого позивач повідомляється про відсторонення від суддівства змагань та публічних заходів, що проводиться під егідою федерації WPC України через викладення Youtube-каналу Публікації, судом зазначається про його неналежність та недопустимість через наступне: в реквізитах повідомлення про відсторонення від суддівства не зазначена організацій-правова форма юридичної особи, її ідентифікаційний код; в повідомленні про відсторонення від суддівства, не зазначено відповідно рішення організації яким було надано статус судді позивача, та категорія судді; в повідомленні про відсторонення від суддівства, не зазначено відповідно рішення, на підставі якого позивача було відсторонено від суддівства.

Зазначені недоліки позбавляють можливості надати оцінку правомірності такого відсторонення від суддівства позивача, через неможливість визначення Закону, який регламентує такі правовідношення: ЗУ «Про фізичну культуру та спорт», ЗУ «Про громадські об`єднання», або інший НПА.

Окрім того, позивач до позовної заяви надає посвідчення судді національної категорії федерації пауерліфтингу України «ІНФОРМАЦІЯ_24», довідку про те, що він є суддею федерації пауерліфтингу «ІНФОРМАЦІЯ_25» і ніяким чином взагалі не підтверджує

своє відношення до зазначеної вище федерації WPS України.

Враховуючи, що в позові відсутня інформація щодо оскарження позивачем рішення про відсторонення від суддівства, це позбавляє можливості визначити правомірність/неправомірність такого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.12 «Змагальність сторін» ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 «Сторони» ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст.43 «Права та обов`язки учасників справи» ЦПК України, учасники справи мають право: подавати докази, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 «Докази» ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 «Належність доказів» належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 «Обов`язок доказування і подання доказів» ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 «Письмові докази», письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд вважає, що вказані позивачем доводи є безпідставними, голослівними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Стосовно підстав та умов для стягнення моральної шкоди. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як вбачається з правової позиції висловленої Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 455/1076/16-ц (провадження № 61-48155св18) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1). Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому, частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено такий спосіб захисту як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За нормами ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пленум Верховного суду України в Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив у п. 3 зокрема, що: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4).

Позивачем не обґрунтовано завдану йому моральну шкоду протиправними діями відповідача, що виразилися у оприлюдненні особистих даних, відповідно, завдали шкоди честі, гідності позивача.

За правилами частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9 ст. 10 ЦПК України). Крім того, згідно норм пунктів 4 та 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності до положень статті 68 Конституції України та за нормами статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, право звернутися до суду з позовом про захист такого права, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Так дійсно, частиною 2 цієї статті (статті 1167 ЦК України) встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Норми останнього пункту 3 частини 2 цієї статті (статті 1167 ЦК України), з урахуванням пунктів 1) та 2) вказують на можливість встановлення такої відповідальності безпосередньо у законах, які регулюють окремі питання правового регулювання цивільних відносин. При цьому, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

В позовній заяві позивачем не було надано належні докази наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладеного видно, що позивачу діями відповідача не було завдано моральної шкоди з зазначених встановлених законодавцем підстав.

Змагальність - це один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановлення судом обґрунтованого та законного рішення. В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані надати до суду докази, які підтверджують або спростовують ті чи інші факти/обставини.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Працюючи на благо малозабезпечених верств населення, позивач здійснює вагомий внесок в соціальний захист населення, що свідчить про його морально-етичні якості, особисті та ділові якості оцінюються суспільством, що він має гарну ділову репутацію, свідчать численні подяки на його адресу.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе віднести їх за рахунок позивача.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вона спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди і витрат відмовити.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 18, 23, 94, 265, 269, 270, 275-278, 280, 297, 299, 302, 1167 ЦК України, ст. 471 Закону України «Про інформацію», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди і витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -

Оригінал: reyestr.court.gov.ua